Постанова № 32605595, 22.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 р. Справа № 37/5005/423/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Єрьоміній К.В.

від позивача: Щапова О.А., довіреність №14 від 08.01.13, представник;

від відповідача - 1: Зелена О.А., довіреність №465 від 12.02.13, представник;

від відповідача -2 представник у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

від третьої особи представник у судове засідання не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013р. у справі №37/5005/423/2012

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

до Відповідача- 1: Фізичної особи - підприємця Хітько Геннадія Володимировича,

с. Новоолександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

Відповідача-2: Приватного підприємства "Кіт-97",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакхауз"

с. Липняжка Добровеличківський район Кіровоградська область

про стягнення 67 216 грн 78 коп

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 01.07.2013р. по 22.07.2013р.

12.01.2012р. Товариство з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Хітько Геннадія Володимировича збитків у розмірі 67 216,78 грн (з яких 63 688,78 грн - збитки від знищення вантажу, 3 528 грн - витрати на проведення експертиз) та судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 20.02.2013р. до участі у справі було залучено відповідача- 2 - ПП «Кіт -97», а також третю особу без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Пакхауз" (ухвала суду від 15.03.2013р.)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013р. у справі №37/5005/423/2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Кесі Н.Б., суддів Бєлік В.Г., Колісник І.І.) у задоволенні позову до Відповідача-1 відмовлено з підстав, що відповідальність за дії третіх осіб, які залучені експедитором до виконання договору транспортного експедирування, несе сам експедитор (Відповідач-2), тому відповідальність за втрачений вантаж несе безпосередньо Відоповідач-2. Оскільки діяльність Відповідача-2 на момент вирішення спору припинена, провадження у даній справі стосовно нього припинено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що перевезення не є обов`язком Відповідача-2, тому він не повинен відповідати за неналежне виконання перевезення. За збереження вантажу з моменту прийняття до видачі вантажоодержувачу відповідальність несе перевізник, Відповідач-2 умови договору транспортного експедирування не порушував, склад цивільного правопорушення для стягнення збитків з останнього відсутній. Вважає, що перевізник не може вважатися третьою особою, притягнутою для виконання договору транспортного експедирування, оскільки зобов`язання перевізника виникають з договору перевезення, а не з договору транспортного експедирування; тому відшкодування збитків повинно покладатися саме на перевізника (Відповідача-1).

У поясненнях на відзив до апеляційної скарги, поданих до суду 12.07.2013р., вказав на те, що Відповідач-1 прийняв вантаж без претензій, чим підтвердив його вірне пакування, маркування, завантаження та складання. Збиток, нанесений пожежею, є недоглядом Відповідача-1 за вантажем внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов`язань по збереженню довіреного майна. Розмір збитків від пожежі був встановлений товарознавчою експертизою від 17.10.2011р. (висновок №ГО-4914), збиток від пожежі становить 63688,78 грн з ПДВ, тому твердження Відповідача-1 про недоведеність розміру збитків є безпідставним. У наданому Відповідачем-1 висновку експертизи №3039-11 від 13.08.2012р. відсутня відповідь про причини виникнення пожежі. У висновку є припущення про можливість самозаймання гофрокартону, якщо не дотримана технологія його виготовлення, втім зазначено: «самозаймання г/к дуже рідке явище й практично неможливе». Зазначив, що технологія виготовлення г/к дотримується в повному обсязі, гофролотки виготовлені відповідно до ДСТУ 9142-90, вироби г/картону перед навантаженням пройшли контроль ВТК. Таким чином, при виготовленні виробів з г/картону технологія виробництва, пакування, маркування, зберігання й перевезення не порушувалася й відповідає ТУ, ДСТУ, регламенту на виготовлення даних видів продукції. Посилається на те, що внаслідок презумпції вини правопорушника, Позивач не повинен доказувати наявність вини Відповідача-1 у заподіянні збитків.

Відповідач-1 проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що факт виникнення пожежі та втрати вантажу з вини Відповідача-1 нічим не підтверджується. Зазначив, що з Позивачем договірних відносин не мав, відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» саме експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження ватажу до моменту його передачі одержувачу. Вважає, що суд правомірно поклав відповідальність на Відповідача-2. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Відповідача-2 та Третьої особи в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.01.2011р. між Приватним підприємством "Кіт-97" - експедитор (був залучений в якості Відповідача-2 ухвалою суду від 20.02.2013р.) та Товариством з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" - клієнт (надалі - Позивач) був укладений договір №154 транспортної експедиції (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач-2 зобов'язався за плату та за рахунок Позивача по його заявці виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу Позивача автомобільним транспортом (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено зобов`язання Відповідача-2 укласти від свого імені договір перевезення вантажу з Перевізником і нести повну відповідальність за наявності ліценції у перевізника на перевезення вантажу. Відповідач-2 несе перед Позивачем повну матеріальну відповідальність за кількість місць, вагу, відповідність упаковки згідно з даними товарно-транспортними документами, завіреними підписами представника перевізника, а також несе відповідальність за дії і недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, у тому ж порядку, що і за власні дії (п.п. 5.2., 5.3. Договору).

На підставі заявки Позивача (а.с. 21 т.1) та на виконання умов Договору, 20.09.2011р. між Відповідачем-2 та Фізичною особою - підприємцем Хітько Г.В. - перевізник (надалі - Відповідач-1) був укладений разовий договір-заявка №20/09 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.22 т.1) за маршрутом: Дніпродзержинськ-Боярка. Перевезення узгоджено автомобілем Мерседес Бенц д/н 474-91АА, причіп д/н 327-77 АА, водій Пархоменко О.В. Вантажовідправником зазначено Позивача. Вантажоодержувачем на підставі договору №039/Р від 25.01.2011р. (а.с. 23-24, т.1) є ТОВ «Пакхауз» (надалі - третя особа) та Горбунов Е.А. (заявка від 20.09.2011р., а.с.25 т.1).

Позивач передав Відповідачу-1 вантаж - гофрокартон в кількості 18966,9 кв. м на суму 56399,98 грн для доставки Третій особі та гофролотками в кількості 6000 шт. на суму 7288,80 грн для доставки Горбунову Е.А. до м. Боярка Київської області. Вантаж до перевезення прийнятий за товарно-транспортними накладними від 20.09.2011р. за типовою формою №1-ТН, в яких автопідприємством зазначено Відповідача-2, водієм - Пархоменко А.В., який підписав зазначені ТТН в якості водія-експедитора (а.с.29-30 т. 1).

Автомобіль Мерседес Бенц д/н 474-91АА з автопричіпом №32777 АА належать Хітько Г.В., що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 16 т.3).

21.09.2011р. о 10 год 00 хв. під час перевезення вантажу з м. Дніпродзержинська до м. Боярка Київської області сталася пожежа, а саме загорівся напівпричіп д/н 32-777 АА. Внаслідок пожежі знищено гофрокартон та пошкоджено напівпричеп, про що 21.09.2011р. посадовою особою наглядового органу ОВС за участю водія Пархоменко О.В. складено акт (а.с.31 т.1).

21.09.2011р. комісією у складі представника Позивача, вантажоотримувачів - Горбунова Е.А., Третьої особи та незаінтересованої сторони - гр. Марьян В.І., складено акт, в якому зазначено, що при здійсненні перевезення вантажу Відповідачем-1 у зв'язку з несправністю автомобіля Перевізника Мерседес Бенц д/н 474-91АА, виникло займання автопричіпа №32777 АА, внаслідок чого весь вантаж на загальну суму 63 688,78 грн був знищений. В акті також зазначено, що Перевізник (Відповідач-1) відмовився від підписання акту, тому до складання акту залучено незаінтересовану особу - експерта - гр. Марьян В.І. (а.с.33 т.1).

У Постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.09.2011р. (а.с.157 т.2) зазначено, що з аналізу фактів, які могли привести до виникнення пожежі, можна прийти до висновку, що найбільш вірогідною причиною виникнення пожежі у причепі автомобіля Мерседес Бенц 1990 р.в., державний номер 47491 АА, є коротке замикання електропроводки.

Позивачем надано висновок №545/8 від 03.10.2011р. наукового співробітника-спеціаліста з пожежно-технічних досліджень ПП „Науково-дослідної лабораторії судових експертиз" Мар`ян В.І. (а.с. 35-42, т.1), згідно з яким найбільш вірогідною безпосередньою технічною причиною виникнення пожежі напівпричепа-тента марки KRONE, VIN 13120200148220522, 1990 року випуску, реєстраційний номер 32-777 АА, свідоцтво про реєстрацію ЯАА №754538, який належить громадянину Хітьку Геннадію Володимировичу, виходячи з матеріалів наданих експерту на дослідження, являється полум'я сірника, або іншого подібного по потужності джерела вогню. Причина пожежі вказується у ймовірній формі з причин відсутності можливості експертом дослідити всі матеріали дізнання і розслідування по даній пожежі (дослідження проводилось зі слів водія, представників власників вантажу, автомобіля і огляду пошкодженого вогнем ніпівпричепа). Виходячи з матеріалів наданих експерту на дослідження, самозаймання гофрованого картону при пожежі напівпричепа-тента марки KRONE, VIN 13120200148220522, 1990 року випуску, реєстраційний номер 32-777 АА, свідоцтво про реєстрацію ЯАА №754538, який належить громадянину Хітько Геннадію Володимировичу, безпосередньою технічною причиною пожежі не являється.

Крім того, Позивачем надано лист ПАТ "Українсько-дослідний інститут паперу" від 10.10.2011р. та лист "Української Асоціації Виробників Гофрокартону" від 29.09.2011р. про неможливість самозапалювання гофрокартону.

Відповідачем-1 надано до справи висновок судового пожежно-технічного експертного дослідження №3039-11 від 13.08.2012р. (а.с. 17-31 т. 4), яке було проведено за приватною заявою Хітько Г.В. Згідно з даним висновком осередок пожежі знаходився в задній частині напівпричепа справа, ближче до воріт. На задніх дверях напівпричепа пошкоджена фарба (обгорання) та не значному впливу підверджені металеві конструкції. В цій частині спостерігався осередковий конус, а потім пожежа поширилась по ходу пересування вперед та на лівий бік. Самозаймання гофрокартону дуже рідке явище і практично неможливе. Вірогідність прояву самозаймання з огляду місця події слідує, що речовинами і матеріалами, здібними до теплового самозаймання, у встановленому осередку пожежі міг бути картон гофрований, який перевозився безпосередньо в напівпричепі. Прояв самозаймання гофракартону міг бути спричинений у невідповідності технології виготовлення (не відповідність кондиціювання та просушки гофрокартону після склеювання та пресування, невідповідність застосування клею - застосування в якості клею термокислювачів, стабілізаторів та інших компонентів, завантаження листів гофрокартону не з складу, або з приміщення після витримки, а з цеху виготовлення можливо у розігрітому стані та інше. Відсутність на місці пожежі в напівпричепі речових доказів (тієї частини листового гофрокартону, яка завантажувалась з цеху в останній черзі і вигоріла практично повністю) не дозволяють в повній мірі стверджувати про виникнення пожежі в результаті самозаймання речовин. Але дана версія не може бути відкинута і можливо була причиною виникнення пожежі.

Відповідачі в добровільному порядку збитки не відшкодували, що і стало підставою позову.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 Цивільного кодексу України). Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що сталося не з його вини.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що експедитор несе відповідальність за дії і недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору.

Разом з тим, юридична особа ПП «Кіт-97» - експедитор на момент вирішення спору припинена внаслідок ліквідації, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013р. (а.с.210 т.4) та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.04.2013р.

Відповідальною за завдання збитків є особа, неправомірними діями якої завдані ці збитки, та яка не довела відсутність своєї вини в завданні збитків, тобто перевізник, до якого і був пред'явлений позов.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо неможливості в даному спорі покладення відповідальності за знищений вантаж безпосередньо на перевізника. Як вбачається з п. 1.2. Договору Відповідач-2 забезпечував транспортне обслуговування та організовував перевезення вантажів автомобільним транспортом, безпосереднє перевезення вантажу до обов`язків Відповідача-2 не відноситься, тому для перевезення вантажу Відповідач-2 залучив Відповідача-1 шляхом укладення разового договору-заявки №20/09 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом. Укладення договору перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними від 20.09.2011р., товар був прийнятий перевізником в належному стані без зауважень та повинен бути доставлений вантажоодержувачеві. Пожежа сталася саме під час перевезення вантажу; доказів відсутності своєї вини Відповідач-1 не надав. З аналізу наданих висновків експертиз, матеріалів справи колегія суддів доходить висновку про те, що версія відповідача-1 про самозаймання гофрокартону спростована, причини виникнення пожежі точно не встановлені, усі висунуті версії (замикання електропроводки, вплив по сторонніх джерел вогню, тощо) не звільняють Відповідача-1 від відповідальності, оскільки він мав забезпечити збереження вантажу, який прийняв до перевезення.

Судом першої інстанції по справі двічі призначались судові пожежно-технічні експертизи (ухвали від 12.03.2012р., 14.08.2012р), проте проведені не були у зв`язку із неоплатою їх Відповідачем-1, тому суд розглядає справу за наявними доказами.

Як вірно зазначено господарським судом, обставини, які передбачені пунктом 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, що звільняють від відповідальності за незбереження вантажу, відсутні. Таким чином, відповідальність за знищений вантаж слід покласти на перевізника (Відповідача-1).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Розмір збитків, які поніс Позивач внаслідок пожежі, складає 53 073,98 грн/без ПДВ (з ПДВ - 63 688,78 грн), що підтверджується Висновком експертного дослідження від 17.10.2011р., здійсненого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, (а.с. 55-56, т.1), оскільки спірний вантаж покупцями оплачено не було.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення суму збитків, понесених ним як оплата за проведені експертизи - 3 528 грн. Вказані збитки підтверджуються платіжними дорученнями №5716 від 04.10.2011р. на суму 1500,00 грн, №5537 від 22.09.2011р. на суму 1500,00 грн, №6032 від 24.10.2011р. на суму 528,00 грн (а.с. 53,54, 63), висновками експертиз та правомірно заявлені позивачем.

Відтак, наявний повний склад цивільного правопорушення, як то наявність збитків, вина перевізника у формі необережності (недогляду за вантажем), та причинний зв'язок між збитками та порушенням зобов'язання щодо доставки вантажу у цілісності, тобто вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі відносно Відповідача-2, який на момент вирішення спору є припиненим внаслідок ліквідації.

З огляду на встановлені обставини апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013р., як прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, - частковому скасуванню в частині відмови в позові до Відповідача-1 з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову. В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на Відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013р. у справі №37/5005/423/2012 скасувати частково в частині відмови у позові. В цій частині прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хітько Геннадія Володимировича - 52070, с. Новоолександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, вул. Тиха, буд.3 (а/с 7516, 52001 м. Підгороднє), код ЄДРПОУ 1985816392 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" - м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область, вул. Широка, 99 (р/р 2600800087033 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 02969248) збитки, завдані знищенням вантажу, - 63 688,78 грн (шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят вісім грн. 78 коп), відшкодування вартості експертиз - 3 528,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять вісім грн 00 коп), витрати по сплаті судового збору - 1 609,50 грн (одну тисячу шістсот дев`ять грн 50 коп).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хітько Геннадія Володимировича - 52070, с. Новоолександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, вул. Тиха, б.3 (а/с 7516, 52001 м. Підгороднє), код ЄДРПОУ 1985816392 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Метиз" - м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область, вул. Широка, 99 (р/р 2600800087033 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 02969248) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн 25 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 25.07.2013р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна