Ухвала суду № 32605364, 25.07.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 6-1025/13

760/15693/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мазур Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Мазур Ю.С. 22.07.2013 року звернувся з поданням, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання виконавчого листа №2-1031, виданого 19.10.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 заборгованості у сумі 57338,80 грн.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що 22.12.2011 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вище вказаного виконавчого листа. В ході проведення виконавчих дій до відділу надійшла заява представника стягувача про звернення до суду з метою встановлення боржнику тимчасового обмеження виїзду за кордон.

Виходячи з того, що положення ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, тому державний виконавець в порядку ст.377-1 ЦПК України мотивує своє звернення до суду.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду подання.

Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

За нормою п.18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані невиконані зобов'язання, а також якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Однак відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати території України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем 22.12.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1031, виданого 19.10.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 заборгованості у сумі 57338,80 грн.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем неодноразово здійснювалися виклики на прийом до державного виконавця, а також виходи за адресою місця проживання боржника, проте боржник на прийом до державного виконавця не з'являвся, а за адресою боржника двері ніхто не відчиняв.

Разом з тим, зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України обставин щодо вчинення державним виконавцем можливих заходів щодо виявлення майна боржника та їх результатів не містить.

Таким чином, матеріали подання не містять відомостей, що державним виконавцем вживались усі можливі дії в межах виконання виконавчого провадження, та не містить жодних доказів, що боржником було вчинено дії щодо ухилення його виконання, а також здійснені будь-які перешкоди для держаного виконавця примусово виконувати виконавчий лист.

При цьому державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, окрім посилання на нормативні акти, не зазначив, в чому проявляється ухилення останнього від виконання зобов'язань та його намагання виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності.

Тоді як на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням повинен бути об'єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження. Однак в матеріалах провадження доказів, що боржником були вчинені дії щодо свідомого ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а також здійснені будь-які перешкоди для держаного виконавця примусово вчиняти необхідні виконавчі дії, відсутні.

Крім того, матеріали подання не містять необхідних відомостей про боржника, зокрема, точне місце реєстрації, громадянство, дані документа, який дає право на виїзд з України та посвідчують особу, що могло б дозволити провести однозначну ідентифікацію його особи для забезпечення чіткого виконання ухвали суду.

Таким чином, виходячи з положень ст.33 Конституції України, ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а також враховуючи, що зобов'язання за вказаним судовим рішенням не вимагає особистого його виконання боржником, суд вважає, що вжиття обмеження у праві виїзду за межі України на даний час не є єдиним можливим та необхідним способом забезпечення примусового виконання боржником вищезазначеного виконавчого документу.

З огляду на наведене, проаналізувавши зміст подання, в обґрунтування якого не надано жодних доказів, суд приходить до висновку, що викладені обставини та матеріали справи не підтверджують факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, а тому подання державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6-8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мазур Ю.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва шляхом подання скарги через суд першої інстанції протягом п'яти днів дня отримання її копії.

Суддя: