Ухвала суду № 32602888, 16.07.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.,

секретаря судового засідання: Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" про поновлення на роботі, стягнення розрахункових коштів при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" про поновлення на роботі, стягнення розрахункових коштів при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 01\1210/11 від 12 жовтня 2011 року виданого ТОВ "Українська мультимедійна спілка" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юриста з 13 жовтня 2011 року за згодою сторін.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юриста ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" за сумісництвом.

Стягнуто з ТОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 заробітну плату з 08 листопада 2011 року по 02 грудня 2012 рік в сумі 5692 грн. 92 коп..

Сягнуто з ТОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в 2010, 2011 та в 2012 роках в сумі 979 грн. 39 коп..

_________________

Провадження № 22ц-787/1371/2013 Головуючий у суді 1 інстанції: Харечко С.П.

Доповідач : Демянчук С.В.

Стягнуто з ТОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку одинокій матері в 2010, 2011 та у 2012 роках в сумі 500 грн. 00 коп..

Стягнуто з ТОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 грудня 2012 року по 13 травня 2013 рік включно в сумі 2857 грн. 92 коп..

Зобов'язано ТОВ "Українська мультимедійна спілка" сплатити відносно ОСОБА_1 на обов'язкове державне соціальне страхування за весь період роботи на підприємстві.

Стягнуто з ТОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 1000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ТОВ "Українська мультимедійна спілка" в дохід держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Вважаючи дане рішення незаконним, ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" подало апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку вказаним обставинам, стверджуючи, що зазначені факти свідчать про наявність між позивачем та відповідачем трудових відносин.

Зазначають, що фактично трудові відносини між ОСОБА_1 та ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" були припинені 13 жовтня 2011 року за згодою сторін на підставі заяви від 12 жовтня 2011 року. Вказана заява не була відкликана позивачкою, домовленість між сторонами про звільнення - також не була анульована.

Крім того вказують, що трудові відносини між сторонами були припинені після 13 жовтня 2011 року згідно наказу № 01-1210/10 від 12 жовтня 2011 року. 14 жовтня 2011 року відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем по заробітній платі та щодо компенсації за невикористану відпустку і з цієї дати були припинені ведення табелю на позивачку та нарахування їй заробітної плати.

Звертають увагу суду на те, що позивачеві не виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку одинокій матері за період її роботи з 08 липня 2010 року по 13 жовтня 2011 року, оскільки вона не надала відповідачу повну інформацію про свій сімейний стан.

Також, позивачка не одержуючи заробітної плати з 13 жовтня 2011 року по 15 лютого 2013 року (16 місяців), не заявляла відповідачу з цього приводу жодних претензій а ні у письмовій, а ні в усній формі, та продовжувала виконувати для товариства роботу.

Покликаються на неналежність як доказу посвідчення про відрядження ОСОБА_1,, оскільки такий документ товариством не видавався позивачці. В зв"язку з цим просять призначити почеркознавчу експертизу для встановлення дійсності підпису керівника на ньому.

Просять скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивачки відмовити.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_1 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, покликається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Проти заявленого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заперечує, зазначаючи, що вказане відрядження, як доказ по справі, був долучений судом і знаходився в матеріалах справи з 08 квітня 2013 року, тому відповідач не був обмежений в праві заявити таке клопотання в суді першої інстанції.

У судовому засіданні представник ТОВ "Українська мультимедійна спілка", підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з"явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка. Про причини неявки суд не повідомила.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що з наказом про звільнення від 12 жовтня 2011 року ОСОБА_1 не ознайомлювали та не видали його копію, позивачка продовжувала працювати на посаді юриста ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" за сумісництвом за трудовим договором постійно до 02 грудня 2012 року. Тому, в зв"язку з незаконним звільненням, судом визнано незаконним та скасовано наказ № 01\1210/11 від 12 жовтня 2011 року виданого ТОВ "Українська мультимедійна спілка" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юриста з 13 жовтня 2011 року за згодою сторін та поновлено ОСОБА_1 на посаді юриста ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" за сумісництвом. В зв"язку з порушенням трудових прав позивачки задоволено її вимоги про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

На підтвердження таких висновків в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах трудового законодавста та відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно ч. 2 ст. 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, , що 12 жовтня 2011 року ОСОБА_1 подала заяву директору про звільнення з посади юриста з 13 жовтня 2011 року.

Однак, як встановлено судом, позивачка продовжувала працювати на зазначеній посаді.

Згідно наказу № 01-1210/11 від 12 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади юриста з 13 жовтня 2011 року за згодою сторін.

Позивачка з даним наказом не ознайомлена. Лише 02 грудня 2012 року директором товариства ОСОБА_1 було усно повідомлено про те, що її звільнено з посади юриста. Пізніше, в січні 2013 року позивачка отримала лист від відповідача датований 13 жовтня 2012 року, який було надіслано 11 грудня 2012 року про розірвання трудового договору про надання юридичних послуг.

Оскільки, в порушення норм чинного трудового законодавства, позивачка з зазначеним наказом про звільнення від 12 жовтня 2011 року не була ознайомлена, не була їй видана його копія, ОСОБА_1 продовжувала працювати, що свідчить про те, що дія трудового договору не припинялась, тому суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку , що наказ № 01-1210/11 від 12 жовтня 2011 року виданий ТОВ "Українська мультимедійна спілка" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юриста є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "Українською мультимедійною спілою" були порушені норми до ст. 116 КЗпП України, тому з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача заробітна плата за період з 08 листопада 2011 року по 02 грудня 2012 року (день коли відповідачем було усно повідомлено про її звільнення) в сумі 5692,92 грн.

Правомірно стягнуто компенсацію за невикористану щорічну відпустку в 2010, 2011, 2012 роки в сумі 979 грн. 39 коп., згідно розрахунку, який здійснено у відповідності до вимог ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до ст. 117 КЗпП України обгрунтовано стягнуто середній заробіток позивачки за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період вимушеного прогулу з 03 грудня 2012 року по 15 лютого 2013 року за 53 робочих дні в сумі 970,96 грн.

Правильними є і висновки суду про стягнення компенсація за невикористану щорічну відпустку в 2010, 2011, 2012 роки в сумі 979 грн. 39 коп. відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про відпустки" та стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку одинокій матері в 2010, 2011, 2012 роках в сумі 500 грн. При цьому безпідставними є доводи апелянта про те, що товариству позивачка не надавала документів для отримання додаткової відпустки, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової відпустки як одинока мати.

Так як встановлено, що ТОВ "Українська мультимедійна спілка" не сплачував страхові внески до пенсійного фонду за тривалий час, що зменшує страховий стаж і відповідно погіршує пенсійне забезпечення позивачки, тому правильно суд зазначив, що з відповідача підлягають стягненню внески на обов'язкове державне соціальне страхування за весь період роботи на підприємстві відповідача згідно до ст. 253 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Оскільки судом першої інстанції, встановлено порушення прав позивачки в сфері трудових правовідносин, тому суд дійшов вірного висновку про заподіяння позивачці моральної шкоди. При цьому, колегія суддів погоджується і з визначеним судом розміром морального відшкодування, оскільки при цьому судом першої інстанції враховано в повному обсязі засади розумності, виваженості та справедливості, всі обставини справи та надані докази.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, представник відповідача суду не надала.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку представник відповідача висновки суду не спростувала.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивачка була звільнена з дотриманням норм трудового законодавства на підставі її заяви про звільнення, оскільки є встановленими і не спростованими обставини того, що позивачка продовжувала працювати до 02 грудня 2012 року, про що остання підтвердила наступними доказами.

Так, дані обставини підтвердила, як сама ОСОБА_1, допитана судом в якості свідка. Також є послідовними та не спростованими пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, про те, що після 12 жовтня 2011 року позивачка продовжувала працювати у відповідача на посаді юриста, постійно за сумісництвом по трудовому договору. Дані пояснення свідків узгоджуються і наданим письмовим доказам, а саме довіренностями відповідача на ім"я позивачки про представництво її в судах. З довідки банку про рух коштів з зарплатної картки ОСОБА_1, та з довідки Пенсійного фонду форми ОК-7-з, вбачається, що заробітна плата позивачкою не отримувалася з 08 листопада 2011 року по 02 грудня 2012 року /а.с. 21/.

Безпідставними є і доводи апелянта про необхідність призначення апеляційним судом почеркознавчу експертизу для встановлення дійсності підпису керівника на ньому. Зазначений доказ був долучений судом як належний за участю представника в судовому засіданні 08 квітня 2013 року. Відповідач не був обмежений в праві заявити таке клопотання в суді першої інстанції. Окрім того, вказаний доказ не є єдиним покладеним судом першої інстанції при обгрунтуванні рішення про задоволення позовних вимог. Оскільки апеляційний суд визнав необгрунтованим клопотання, та таким, що заявлене без обгрунтувань визначених ч. 2 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів відмовила в задоволенні такого клопотання.

Слід також зазначити про те, що доводи апелянта-відповідача про незаконність рішення носять лише характер критики доказів позивачки, які судом законно покладено при обгрунтуванні рішення. Жодним належним та достатнім доказом відповідача вони не спростовані. В апеляційному суду на пропозицію колегії суддів представник апелянта зазначив що таких доказів він не може надати.

Що ж до доводів відповідача про те, що після 13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 в відповідача працювала по цивільно-правовій угоді, тому як юрист представляла інтереси товариства, то колегія суддів розцінює їх як такими, що не відповідають встановленим обставинам та вимогам закону. Відповідач не надав жодної цивільно-правової угоди в підтвердження своїх доводів, чи їнших доказів про це. Покликання апеляцта про укладення такої цивільно-правової угоди в усній формі не може бути прийнятним доказом, оскільки позивачка такі обставини не тільки заперечувала, а й спростувала їх вищевказаним доказами.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.О. Гордійчук

С.П. Ковалевич