Постанова № 32602019, 25.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.07.2013 р. справа №908/1131/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Міготіній К.С.за участю представників сторін: від позивача: Мухіна Н.В. за довіреністю б/н від 10.04.2013р.від відповідача:Мудрак Д.В. за довіреністю № 20/13-юр від 30.05.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон», м. Світловодськ Кіровоградської областіна рішення господарського суду Запорізької областівід01.06.2013р. у справі№ 908/1131/13 (суддя Н.С.Кутіщева-Арнет)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон», м. Світловодськ Кіровоградської областідо Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м. Запоріжжяпро стягнення 400 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2013 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон», м. Світловодськ Кіровоградської області про стягнення 400 000 грн. відмовлено в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілікон», не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 01.06.2013р. у справі № 908/1131/13 скасувати, оскільки вважає його прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Представники сторін в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

10.10.2007р. між сторонами по справі було укладено договір позики №43 (далі договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.12 Статуту у новій редакції, зареєстрованого 01.04.2011р., Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" змінило найменування з Відкритого акціонерного товариства "Завод напівпровідників" на Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" (відповідач у справі) та є правонаступником його майнових і немайнових прав та обов'язків.

Згідно з п. 1. договору, позикодавець (ТОВ "Сілікон") приймає на себе зобов'язання надати позичальнику (Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників") позику в сумі 400000,00 грн., а останній - повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (без відсотків) в строк, погоджений даним договором.

В п. 4 договору сторони обумовили, що договір є безоплатним, тобто, сплата відсотків позивачу не проводиться.

Пунктом 2 договору обумовлено, що видача позики здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в Запорізькій філії ПУМБ. Таке перерахування здійснюється позивачем з моменту підписання договору і до 11 жовтня 2007 року.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10.10.2007 року грошові кошти в сумі 400000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

Пунктом 3 договору позики сторони погодили, що повернення суми позики здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця з 11 жовтня 2008 року.

14.02.2013р. позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу №63, яким останній просив повернути непогашену позику, в тому числі за договором позики від 10.10.2007р. №43 у розмірі 400000,00 грн., протягом десяти робочих днів з моменту її отримання. Відповідач, листом №12/3 від 12.03.2013р. за підписом директора з правових питань, просив розглянути питання укладення додаткової угоди до існуючого договору позики, якою встановити строк її повернення до 31.12.20013р., оскільки в договорі не встановлено чітких строків повернення позики. Позивач листом вих. №105 від 18.03.2013р. повідомив про свою незгоду з викладеною пропозицією та наполягав на поверненні позики.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. На підставі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК).

У п. 3 договору вказано, що позика підлягає поверненню з 11 жовтня 2008 року, отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, 12.10.2008р. є датою, з якої починається прострочка виконання обов'язку відповідачем та від якої позивач має право вимагати повернення грошових коштів.

Тому місцевий суд дійшов вірного висновку про безпідставність твердження позивача, що строк виконання зобов'язання сторонами неузгоджений.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

У ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Отже, початком перебігу позовної давності в даному випадку, з урахуванням матеріалів справи та вищенаведених норм права, є 12.10.2008 року. Вимога про повернення грошових коштів була направлена позивачем 14.02.2013р., тобто після спливу трьох років загального строку позовної давності.

Несвоєчасне направлення вимоги є ризиком господарської діяльності підприємства.

Судова колегія вважає також вірним висновок суду першої інстанції про неприйняття до уваги надані позивачем документи в якості нібито доказів переривання строку позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

У матеріали справи надано копію акту звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "Сілікон" та ПАТ "Завод напівпровідників" станом на 11.03.2013р., яка не посвідчена належним чином та не може бути прийнята судом до уваги, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, ще й тому, що підписаний з боку відповідача не першим керівником і складений за межами трирічного строку позовної давності.

Лист від 12.03.2013р. ПАТ "Завод напівпровідників", підписаному директором із правових питань Зуб Г.Ю., яким відповідач нібито підтвердив наявність заборгованості за договором та нібито у зв'язку з відсутністю у договорі встановленого строку повернення коштів пропонував розглянути питання укладення додаткової угоди до існуючого договору, якими встановити цей строк до 31.12.2013р., також правомірно не прийнятий до уваги судом першої інстанції, тому що він направлений поза межами загального строку позовної давності. Тобто, дії щодо визнання боргу вчинено вже після спливу позовної давності. Інших доказів у підтвердження переривання строку позовної давності суду не надано.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позовна заява направлена позивачем до суду 27.03.3013р., після спливу позовної давності. Доказів поважності причин пропуску не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності, у задоволенні позову необхідно відмовити згідно з нормами ч.4 ст.267 ЦК України.

Також судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що твердження позивача щодо того, що перебіг строку позовної давності нібито починається з моменту виявлення керуючим санацією дебіторської заборгованості в межах порушеної справи про банкрутство ТОВ "Сілікон" є необґрунтованими і суперечать діючим нормам законодавства, оскільки початок перебігу строку позовної давності встановлений законом і не може бути змінений сторонами, а позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон», м. Світловодськ Кіровоградської області, на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2013р. у справі № 908/1131/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2013р. у справі № 908/1131/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ДАГС;

1-ГС