Рішення № 32601943, 22.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2013 р.Справа № 916/1222/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ"

про стягнення 75563,14 грн.;

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Гринько М.М. - довіреність;

Кушнаренко О.М. - довіреність;

Від відповідача: Крушенівський Р.О. - довіреність;

В судовому засіданні 22.07.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Кушнаренко О.М. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" про стягнення заборгованості в розмірі 85528,86 грн., з якої основний борг в сумі 70358,54грн., пеня в розмірі 9235,33грн., інфляційні витрати 901,13грн., та 3% річних в сумі - 5033,86грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2013р. було порушено провадження у справі №916/1222/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" 17.06.2013 року звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про стягнення збитків в сумі 65464,95грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2013р. зустрічна позовні заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" про стягнення 65464,95грн. була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про стягнення 85528,86 грн.

В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України проголошувалась перерва з 17.06.2013р. до 26.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2013р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2013р. зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про стягнення збитків в сумі 65464,95грн. була залишена без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України.

Представник позивача 22.07.2013р. надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 75563,14грн., з якої основний борг в сумі 70358,54грн., пеня в розмірі 4337,17грн. та 3% річних в сумі - 867,43грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач з'явився лише в судове засідання 17.06.2013р., надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.07.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

12.01.2012р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" (Покупець) був кладений договір купівлі-продажу №12/01 (далі - договір).

Згідно п.1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця скляну продукцію, піддон та щит далі іменовану - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умова, визначених цим Договором та Специфікацією до нього.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. У випадку, якщо ні одна зі сторін договору не пізніше, як за два тижні до дати закінчення дії договору, не підтвердила своє бажання розірвати договір у письмовій формі (листом, факсом, телеграмою чи. ін.), дія договору вважається продовженої на 1 рік (п.11.2 договору). Повивач вказує що ніяких звернень щодо розірвання договору від відповідача до нього не надходило.

Найменування, асортимент, загальна кількість, вартість Товару вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Продавець відвантажує Товар партіями на умовах ЕХW - склад Продавця (умовами ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.)(п.5.1 договору). Датою відвантаження відповідної партії Товару вважається дата, що зазначена у товарно-транспортній накладній (п.5.3 договору). Право власності та всі ризики на Товар переходять від Продовця до Покупця з моменту завантаження відповідної партії товару та підписання водієм товарно-транспортної накладної (п.5.4 договору).

Сумою договору вважається сума вартості Товару, що відвантажується Покупцем згідно затвердженої сторонами Специфікації. Ціна на товар вказується у Специфікації, яка погоджується Сторонами та являється невід'ємною частиною даного договору (п.4.1 договору).

Розділом 6 договору передбачені умови розрахунку. Так, пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Продавець надає Покупцю товарний кредит в сумі 100000 (сто) тисяч гривень. При перевищені заборгованості Продавець має право припинити відвантаження Товару. Зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.6.2 договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 1088361,50грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних. Втім відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар виконав частково на суму 1018002,96грн., залишок несплаченої заборгованості склав 70358,54грн.

28.01.2013р. позивач направа на адресу відповідача претензію, відповідно якої просив Товариство з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" здійснити повну оплату по договору купівлі-продажу №12/01 від 12.01.2012р. в розмірі 70358,54грн. (товарний кредит).

Проте відповідач вимоги позивача залишив без задоволення, заборгованість не сплатив.

Крім того, позивач зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 70358,54грн. підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №12/01 від 12.01.2012р. щодо розрахунку за отриманий Товар Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Як встановлено судом, між сторонами по справі 12.01.2012р.був укладений договір купівлі - продажу №12/01, відповідно до умов якого Продавець передає Покупцю у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах визначених в договорі.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем була направлена на адресу відповідача, претензія відповідно якої позивач просив відповідача здійснити повну оплату за договором купівлі-продажу в розмірі 70358,54грн. в строк до 19.02.2013р., яку була залишена останнім без задоволення.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №12/01 від 12.01.2012р. в сумі 70358,54 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач перед позивачем порушив виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №12/01 від 12.01.2012р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 4337,17грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за у разі порушення термінів оплати Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем уточнений розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" в частині стягнення з відповідача пені за період з 20.02.2013р. по 19.07.2013р. в сумі 4337,17грн. за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №12/01 від 12.01.2012р. підлягають задоволенню

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 867,43грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" трьох відсотків річних в сумі 867,43грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача наведені у відзиві на позов до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так основане заперечення відповідача полягало в тому, що позивачем відповідачу за договором купівлі-продажу був наданий товарний кредит в сумі 100000грн., в договорі не був визначений строк повернення товарного кредиту а позивач з вимогою про повернення товарного кредиту до нього не звертався.

Проте, відповідне посилання відповідача є безпідставним оскільки, як вже зазначалось вище, позивач звертався до відповідача щодо погашення залишку заборгованість (товарного кредиту) шляхом надсилання відповідної претензії. Зазначена претензія відповідачем була отримана, що вбачається з листа ТОВ "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" від 25.02.2013р.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САРАТСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" (68200, Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, 37; код: 00379293) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю іноземними інвестиціями "Вільногірське скло" (51700, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31; код: 30809384) 70358 (сімдесят тисяч триста п'ятдесят вісім)грн. 54 коп. основного боргу, 4337 (чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 17коп. -пені, 867 (вісімсот шістсот сім)грн.43коп. - 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24.07.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.