Рішення № 32601890, 18.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2013 р. Справа № 914/2440/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП», м.Харків до відповідача:Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Львівська область, м.Жидачів про: стягнення 55 406,14 грн.. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Старенький О.С. - представник (довіреність від 08.04.2013р №23-5-юр).

Представнику відповідача роз»яснено права та обов»язки , згідно ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ГРУП», м.Харків, до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Львівська область, м.Жидачів, про стягнення 55 406,14 грн. заборгованості, у тому числі : 29 790,00 грн. основного боргу, 25 172,55 грн. пені, 3% річних в сумі 413,80 грн., 29,79 грн. інфляційних втрат; позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати - 1720,50 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №309 від 03.09.2012 року.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 21.06.2013 року, судове засідання призначено на 04.07.2013 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в ухвалі про порушення провадженя у справі, в тому числі визнано обов'язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Позивачем 25.06.2013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №61168 0320830 1 про вручення рекомендованого поштового відправлення (повідомлення зареєстровано в суді за вх.№ 25831/13 02.07.2013р); Відповідачем - 25.062013 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №81701 0016257 3 про вручення рекомендованого поштового відправлення (повідомлення зареєстровано в суді за вх.№ 25433/13 від 01.07.2013 р.).

Ухвалою суду від 25.06.2013 р. виправлено допущену опису в ухвалі від 21.06.2013р.про порушення провадження у справі.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 04.07.2013 р. розгляд справи відкладався на 18.07.2013 р.

09.07.2013 р. за вх.№27067/13 від позивача поступили Додаткові від 03.07.2012 року пояснення (підтвердження) з документами , переліченими у додатку до них.

В судове засідання 18.07.2013 року з»явився представник відповідача, яким подано Відзив від 12.07.2013 р. на позовну заяву ТОВ «Інтекс Груп» про стягнення заборгованості за договором поставки.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Із заявами, передбаченими ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач до суду не звертався.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ГРУП» (постачальник, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (покупець, відповідач у справі) 03 вересня 2012 року укладено договір поставки №309 ( надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов»язується поставити покупцю обладнання (далі по тексту договору «товар»), а покупець зобов»язується прийняти і оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару погоджуються сторонами у Специфікаціях, які є невід»ємними частинами даного договору (п.1.2).

Загальна сума даного договору визначається як сума по всіх Специфікаціях, які є невід»ємною частиною договору (п.3.1). Відповідно до п.3.2 - валюта договору - гривня.

Оплата товару проводиться покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в строки і в порядку, що погоджені сторонами в Специфікаціях до даного договору ( п.4.1).

Відповідно до п.9.1 за невиконання або неналежне виконання зобов»язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України і умовами даного договору.

У випадку порушення строків оплати, погоджених сторонами у Специфікаціях, покупець виплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки ( п.9.3).

Відповідно до п.11.3, даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, і у любому випадку,-до повного виконання сторонами своїх невиконаних зобов»язань, що виникли у період дії даного договору.

Договір підписаний повноважними представниками сторін, завірений гербовими печатками постачальника та покупця. Доказів визнання договору недійсним, розірвання, припинення його дії суду не надано і на такі обставини сторони не посилаються.

Додатком до договору №309 від 03.09.2012 року є підписана сторонами та скріплена їхніми печатками Специфікація №1 на поставку товару, яка містить відомості про найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну з ПДВ (в грн.), суму з ПДВ (в грн.), умови оплати, строки поставки, умови поставки.

Так, згідно Специфікації №1 до договору №309 від 03.09.2012 року сторони погодили поставку перетворювача постійного струмуBaumuller BKF 12/100/400-2002 в кількості однієї штуки , вартістю 99300,00 грн. ( у т.ч. ПДВ -16550,00 грн.). Умови оплати : 70% - передоплата, 30% - по факту поставки протягом 10 банківських днів. Строк поставки: протягом 45 днів з дати поступлення грошових коштів на рахунок постачальника. Умови поставки : СРТ склад Автоперевізника «Нова пошта» м.Жидачів за рахунок продавця , а також - загальну суму договору із врахуванням специфікації -99300,00 грн., в тому числі ПДВ 20% -16550,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок за №227 від 18 вересня 2012 року на оплату товару, поставка якого погоджена сторонам на умовах договору №309 від 03.09.2012р.

Випискою з банківського рахунку позивача за 27.09.2012 року підтверджується поступлення від відповідача коштів в сумі 69510,00 грн. із зазначенням у «призначенні платежу», що кошти перераховано за перетворювач постійного струму згідно рахунку №227 від 18.09.2012 року. Перераховані кошти становлять 70% від вартості товару, який погоджено сторонами до поставки.

28.09.2012 року позивач виписав відповідачу податкову накладну на суму 69510,00 грн.

Відповідач видав уповноваженій на отримання товару особі (менеджеру Стефанів В.М.), довіреність №1251 від 05 грудня 2012 року на отримання від позивача перетворювача постійного струмуBaumuller BKF 12/100/400-2002 в кількості однієї штуки. Довіреність підписана керівником та головним бухгалтером ВАТ «ЖЦПК» та особою, уповноваженою на отримання товару.

На поставку товару позивач виписав видаткову накладну №167 від 05 грудня 2012 року.

У відповідності до умов поставки, передбачених у п.4 Специфікації №1 до договору, товар (перетворювач постійного струму Baumuller BKF 12/100/400-2002 в кількості однієї штуки , вартістю 99300,00 грн. ( у т.ч. ПДВ -16550,00 грн.)) передано позивачем для доставки відповідачу авто перевізнику,ТОВ «Нова пошта». Товар доставлено покупцю, що підтверджується товарно-транспортною від 06 грудня 2012 року №56 9980 0628 0651 та відповідачем по справі.

Відповідач підтверджує, що ним перераховано позивачу 70% від вартості товару (69510,00 грн.). Визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 29 790,00 грн. та пояснює, що цю частину оплати (в розмірі 30% , що дорівнює 29790,00 грн.) ВАТ «ЖЦПК» заборгував позивачеві в силу тимчасових фінансових труднощів товариства.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині 3% річних в сумі 413,80 грн., інфляційних втрат в сумі 29,79 грн., нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов»язання.

Однак , позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ «ЖЦПК» пені в сумі 25 172,55 грн. відповідач не визнає, стверджує, що такі вимоги є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України. При цьому відповідач посилається на ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» і наводить у відзиві свій розрахунок пені за період з 21.12.2012 року по 07.06.2013 року (тобто, за період за який нарахував пеню позивач), від суми боргу 29 790,00 грн., із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ -14% ( 7% х 2), за 169 днів прострочення грошового зобов»язання.

Окрім зазначеного, у відзиві відповідач повідомляє суд, що виконання рішення суду є утрудненим в силу складної фінансово-економічної ситуації у якій перебуває товариство, зменшення обсягу виробництва та збуту продукції, виконання численних боргових зобов»язань перед контрагентами та наявної загрози банкрутства, а також інших обставин, що позбавляють товариство можливості вчасно і в повному обсязі сплатити суму боргу. Із врахуванням наведеного відповідач просить про розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців, рівними частинами щомісячно. Таке прохання товариства , як зазначає відповідач, зумовлено наступними обставинами: протягом останніх шести місяців ВАТ «ЖЦПК» виготовило продукції на суму 161 526 200.00 грн., а збуло на суму -152 662 539,89 грн. Сума дебіторської заборгованості становить 50 104 600,00 грн. Згідно декларації на прибуток збитки товариства становлять 29 397 557,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

У даному випадку зобов»язання між сторонами виникли з Договору поставки товару №309 від 03.09.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари) , а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт укладення та чинності в період здійснення господарської операції по поставці товару (перетворювача постійного струму Baumuller BKF 12/100/400-2002 в кількості однієї штуки) Договору поставки №309 від 03.09.2012 року , сторони не заперечують.

Матеріалами справи підтверджується, а Відповідачем визнається, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду (як і на момент прийняття рішення у справі) сума основного боргу складає 29 790,00 грн. за отриманий, однак не оплачений відповідачем товар (30% від вартості поставленого товару), що, із врахуванням умов оплати товару, передбачених у Специфікації №1 до договору №309 від 03.09.2012 року, підтверджує прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання по оплаті отриманого товару. Зазначене відповідач не заперечує, пояснює це важким фінансово-економічним становищем товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 413,80 грн, та 29,79 грн. інфляційних втрат. Відповідач визнає заявлені позивачем вимоги про стягнення 413,80 грн. - 3% річних та 29,79 грн. інфляційних втрат. Перевіривши розрахунки позивача, суд не виявив порушень у проведених позивачем розрахунках інфляційних та 3% річних.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 413,80 грн. та 29,79 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Згідно ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов"язання як пеня, її розмір та період нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п.9.3 договору поставки №309 від 03.09.2012 року, у випадку порушення строків оплати, погоджених сторонами у Специфікаціях, покупець виплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

За своєю правовою природою ця неустойка підпадає під визначення пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 цього ж Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку пені, який наведений у Таблиці розрахунків, долученому до позовної заяви, розрахунок пені позивач провів за період з 21.12.2012р. - 07.06.2013р. (за 169 днів прострочення), від суми боргу 29 790,00 грн., застосувавши 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Проте розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені. Такої позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 24.10.2011 та Вищий господарський суд України у постанові від 07.12.2011 р. у справі №25/187.

Відповідно до п.2 Специфікації №1 до договору №309 від 03.09.2012р, 29 790 грн. (30%) відповідач повинен був заплатити по факту поставки протягом 10 банківських днів. Пунктом 4 зазначеної Специфікації передбачено умову поставки: СРТ склад автоперевізника «Нова пошта» м.Жидачів. 06 грудня 2012 року товар переданий позивачем автоперевізику ТОВ «Нова пошта» для доставки відповідачу. Відповідач товар отримав, що визнає.

За змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання буде день , наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивач вірно визначив початок періоду для нарахування пені (з 21.12.2012 р.) та вірно нарахував пеню в межах шести місяців (по 07.06.2013 р), що не заперечив і відповідач. Проте, позивач обрахував розмір пені без врахування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

У відповідності до Постанови НБУ №102 від 21.03.2012 року «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки 7,5% річних встановлений з 23.03.2012 року. Ставка 7,5% річних діяла до 10 червня 2013року, оскільки Постановою НБУ №209 від 06.06.2013 року «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки 7% річних встановлений з 10 червня 2013 року.

Таким чином , у період з 21.12.2012 року по 07.06.2013 року (період, за який позивач нарахував пеню), розмір облікової ставки становив 7,5% річних.

Із врахуванням наведеного вище, за період з 21.12.2012 р по 07.06.2013 року (за 169 днів прострочки виконання грошового зобов»язання), від суми боргу 29790,00 грн. та із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ - 15% (7,5% х 2), розмір пені складає 2 068,98 грн. (формула пені : сума боргу х подвійна ставка НБУ х кількість днів прострочки /100 /365).

Слід зазначити, що відповідач у наведеному у відзиві розрахунку пені помилково застосував ставку НБУ 7% річних у періоді із 21.12.2012р по 07.06.2013 р., у зв»язку з чим розмір нарахованої пені за його розрахунком склав 1939,04 грн. Щодо тверджень відповідача про те, що вимога позивача про стягнення пені суперечить чинному законодавству України, то такі твердження спростовуються вищезазначеним.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення заявлених позивачем вимог частково. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 29 790,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 413,80 грн, 29,79 грн. інфляційних нарахувань та 2068,98 грн. пені., що в сукупності складає 32 302,57 грн. В стягненні решти суми пені (23103,57 грн.) позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1003,08 грн. судового збору.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на дванадцять місяців, зі сплатою платежів рівними частинами щомісячно, яке заявлено у відзиві на позовну заяві, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що виконання рішення суду є утрудненим в силу складної фінансово-економічної ситуації, в якій перебуває товариство, зменшення обсягів виробництва та збуту продукції, виконання численних боргових зобов»язань перед контрагентами та наявної загрози банкрутства, а також інших обставин, що позбавляють товариство можливості вчасно і у повному обсязі сплатити суму боргу. Відповідач посилається на те, що протягом останніх шести місяців ВАТ «ЖЦПК» виготовило продукції на суму 161 526 200,00 грн., а збуло - на суму 152 662 539,89 грн. Сума дебіторської заборгованості становить 169 163 000,00 грн. Згідно декларації на прибуток збитки товариства становлять 29 397 557,00 грн.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, приймаючи рішення , має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст.121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд , залежно від обставин справи, може у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суду, з мотивів складної фінансово-економічної ситуації ВАТ «ЖЦПК», суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, у зв"язку із необґрунтованістю. При цьому суд виходив із наступного.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.01.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз»яснив, що застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 7.1.1. 7.2. постанови).

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Однак ,законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку чи відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарський суд також повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси обох сторін.

Суд відзначає, що строк виконання Відповідачем зобов»язань по оплаті отриманого по договору товару настав ще 20.12.2012 року, тобто, прострочення їх виконання складає тривалий час (майже шість місяців) і порушує матеріальні інтереси Позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього. Невиконання договірних зобов»язань має місце з вини Відповідача.

Відповідач, отримавши товар від позивача, не здійснив станом на даний час на користь Позивача жодного платежу від суми боргу 29790,00 грн., а відтак за таких обставин баланс інтересів сторін зобов»язання, дійсно, є необгрунтовано порушеним.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Викладені заявником у заяві доводи (загроза банкрутства, наприклад) стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду, не мають достовірного характеру та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у даній справі чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося. Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі. Відповідачем не наведено жодних доводів та доказів того, що товариством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке складна фінансово-економічна ситуація та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин.

Крім того, самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

У пункті 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 року № 6 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 17.10.2012 р. № 10) вказано , що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2, 32,33,34,36,43,49,75,82,83,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81701, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична,4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ГРУП» (61168, м.Харків, вул.Героїв праці, буд.12, кв.26, код ЄДРПОУ 36371459 ) 29 790,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 413,80 грн, 29,79 грн. інфляційних нарахувань та 2068,98 грн. пені., що в сукупності складає 32 302,57 грн., та 1003,08 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. У розстрочці виконання судового рішення на дванадцять місяців рівними частинами, згідно клопотання, викладеного відповідачем у відзиві від 12.07.2013 р. на позовну заяву ТОВ «Інтекс Груп» про стягнення заборгованості за договором поставки,- відмовити повністю.

В засіданні 18.07.13 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено 23.07.2013р.

Суддя Кітаєва С.Б.