Рішення № 32601869, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6309/13 17.07.13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», м.Київ, ЄДРПОУ 14359319

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», м.Харків, ЄДРПОУ 30430251

до відповідача 2: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м.Київ, ЄДРПОУ 37956207

до відповідача 3: Публічного акціонерного товариства «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», м.Київ, ЄДРПОУ 35917889

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Приватного підприємства «Білий слон», м.Харків, ЄДРПОУ 33120015

про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколами №5-2012 від 05-08.11.2012р. та від 11.02.2013р., а також рішення, оформленого розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Галюта М.Г. - по дов., Оніщук В.М. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Дак В.О. - по дов.

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», м.Харків, відповідача 2, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м.Київ, відповідача 3, Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», м.Київ про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про припинення товариства шляхом ліквідації, яке оформлене протоколом №5-2012 від 05-08.11.2012р. загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна»;

- визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» та прийняття рішення щодо наслідків ліквідації Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» відповідно до чинного законодавства, яке оформлене протоколом від 11.02.2013р. загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна»;

- визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про ліквідацію товариства було прийнято з порушенням норм законодавства, умов кредитних договорів та майнових прав Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», що свідчить про наявність підстав для визнання недійсними вказаного рішення, а також рішень відповідача 2 про зупинення обігу акцій та рішення відповідача 1 про затвердження проміжного ліквідаційного балансу та прийняття рішення щодо наслідків ліквідації товариства.

Відповідач 1 в судове засідання 17.07.2013р., як і в попередні судові засідання, не з'явився, відзив не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

За висновками суду, Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 1 на теперішній час є: 61166, м.Харків, вул.Новгородська, буд.11А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України були направлені ухвали від 03.04.2013р., від 17.04.2013р., від 15.05.2013р., від 29.05.2013р. отримання яких відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103023882705, №0103023885534, №0103024998944, №0103025001471.

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 1 про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач 2 у відзиві вих.№14/03/10036/нк від 28.05.2013р., який надійшов до суду 29.05.2013р., проти задоволення позову заперечив. В клопотанні вих.№14/03/7359/нк від 16.04.2013р., що подано до суду 17.04.2013р., відповідач 2 просив припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. При цьому, за твердженням відповідача 2, вказані позовні вимоги по суті є оскарженням рішення суб'єкту владних повноважень, а тому вони не підлягають розгляду господарським судом.

Ухвалою від 17.07.2013р. господарського суду м.Києва найменування відповідача 3 було змінено з Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» на Публічне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках».

Відповідач 3 в заяві вих.№3462 від 18.04.2013р., яка надійшла до суду 23.04.2013р., пояснень по суті справи не надав та зауважив, що позивачем не заявлено жодних вимог до Публічного акціонерного товариства «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках».

Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103022017075.

Ухвалою від 17.04.2013р. господарського суду м.Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Приватне підприємство «Білий слон», м.Київ.

Третя особа в судове засідання 17.07.2013р., як і в попередні судові засідання, не з'явилась, пояснень по суті справи не надала, представника не направила, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась. Наразі, за висновками суду, Приватне підприємство «Білий слон» було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103022017687.

При цьому, з огляду на неявку відповідачів 1, 3 та третьої особи, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Незважаючи на те, що відповідачі 1, 3 та третя особа в судове засідання не з'явились і не скористалися правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (кредитор), найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК», та Закритим акціонерним товариством «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» (позичальник), найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», було укладено генеральну угоду №119, а в подальшому додаткові угоди до неї №1 від 28.05.2008р., №2 від 16.06.2010р., №3 від 05.05.2011р., №4 від 23.03.2012р., №5 від 07.06.2012р.

В рамках вказаних угод між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №119-Ю від 22.05.2007р., кредитний договір №119/2-Ю від 06.07.2007р., договір про відкриття валютної кредитної лінії №119/3-Ю від 28.05.2008р., а також кредитний договір №119/4-Ю від 16.06.2010р.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за укладеними договорами, що підтверджується відповідними заявками Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» та меморіальними ордерами про перерахування кредитних коштів.

Проте, Приватним акціонерним товариством «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» своїх обов'язків позичальника за укладеними кредитними договорами не було виконано у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем. Зокрема, загальна сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» станом на 28.11.2012р. за кредитним договором №119-Ю від 22.05.2007р. складає 8 580 830,83 доларів США, за кредитним договором №119/2-Ю від 06.07.2007р. - 3 016 864,26 доларів США, за договором про відкриття валютної кредитної лінії №119/3-Ю від 28.05.2008р. - 5 216 957,82 доларів США та за кредитним договором №119/4-Ю від 16.06.2010р. - 219 161 590,61 гривень, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем 1 спростовано не було.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, з 05.11.2012р. по 08.11.2012р. були проведені позачергові загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», до порядку денного яких були віднесені наступні питання:

1. Розгляд питання про припинення товариства шляхом ліквідації за рішенням вищого органу товариства.

2. Про призначення ліквідаційної комісії товариства та доручення їй здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних з ліквідацією, у тому числі затвердження порядку та строку звернення до кредиторів, складання ліквідаційного балансу та подання його на затвердження загальних зборів.

3. Затвердження змін до статуту товариства.

Рішення, які були прийняті на вказаних зборах оформлені протоколом №5-2012 від 05-08.11.2012р., у відповідності до якого, зокрема:

- з питання 1 вирішено: припинити Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» шляхом ліквідації у зв'язку з недоцільністю подальшого ведення господарської діяльності;

- з питання 2 вирішено: затвердити склад ліквідаційної комісії, наділити голову ліквідаційної комісії повноваженнями керівника відповідно до установчих документів, визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідаційною комісією більшістю голосів членів ліквідаційної комісії з усіх питань; доручити ліквідаційній комісії здійснити усі дії щодо ліквідації товариства, а саме: здійснити дії щодо внесення запису про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, протягом 2 місяців з дати публікації повідомлення про припинення товариства звернутись до кредиторів товариства та задовольнити їх вимоги у порядку, визначеному діючим законодавством; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, задоволення чи відхилення цих вимог, скласти та підписати ліквідаційний баланс, надати його на затвердження загальним зборам; вжити заходи щодо реєстрації припинення Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» шляхом ліквідації в органі реєстрації у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами, а також за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

При цьому, згідно з положеннями ч.6 ст.59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.23 ч.2 ст.33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про виділ та припинення товариства, крім випадку, передбаченого ч.4 ст.84 цього Закону, про ліквідацію товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу.

Таким чином, з огляду на викладені вище норми закону, прийняття рішення про ліквідацію товариства реалізується через компетенцію загальних зборів учасників такого товариства.

Одночасно, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом встановлено, що пунктом 4.3.13.2 укладених між сторонами кредитних договорів (пунктом 4.3.13.1 у кредитному договорі № 119/2-Ю), зі змінами та доповненнями, передбачено обов'язок позичальника не приймати рішення відносно ліквідації або припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, протоколів загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» вбачається, що загальними зборами товариства були схвалені та взяті на себе обов'язки як щодо сплати суми кредитів та відсотків за користування ними, так і щодо інших умов кредитних договорів, якими встановлені певні обмеження та зобов'язання.

Одним з таких обмежень і є зазначений вище обов'язок позичальника не приймати рішення відносно ліквідації або припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

За всіма обставинами справи вбачається, що при прийнятті спірного рішення орган, який уповноважений на вирішення питання про ліквідацію товариства, фактично був обізнаний про обмеження встановлені умовами договору.

Таким чином, в момент прийняття рішення про ліквідацію товариства на загальних зборах 05-08.11.2012р. відповідач був зв'язаний обов'язком таке рішення не приймати. Викладене свідчить, що спірне рішення, яке оформлене протоколом №5-2012 від 05-08.11.2012р, є неправомірним та таким, що прийнято в порушення умов діючих кредитних договорів.

Як зазначалось судом, позивач посилається на порушення у зв'язку з прийняттям спірних рішень загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» його майнових прав, оскільки відповідачем 1 не було проведено розрахунків з позивачем як з кредитором.

За приписами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку випадків, коли особа, право якої порушено рішенням загальних зборів чи органів управління товариства, може звернутися по захист до суду. При розгляді спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів та органів управління товариства господарський суд з'ясовує, чи відповідає спірне рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що ухвалив це рішення, а також встановлює факт порушення у зв'язку з ухваленням спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Верховним судом України в листі від 01.04.2004р. «Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств» вказано, що правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів та інших органів товариства наділені, насамперед, акціонери товариства, а також інші особи, права та охоронювані законом інтереси яких порушуються такими рішеннями, зокрема державні органи в межах їх компетенції. Суду слід враховувати, що однією з обов'язкових умов визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Порядок здійснення розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання за рішенням власника (власників) встановлюється ст.ст.111, 112 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 61 Господарського кодексу України.

Зокрема, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (ч.3 ст.60 Господарського кодексу України).

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України. (ч.ч.1, 2 ст.61 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.5 ст.105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч.6 ст.105 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.9 ст.111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу України. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Частиною 1 ст.112 Цивільного кодексу України передбачено наступну черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Разом з цим, Приватним акціонерним товариством «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» викладені вимоги закону щодо порядку проведення розрахунків з кредиторами, зокрема, з Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК», дотримано не було.

Постановою №644-СХ-1-Е від 20.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів встановлено, що Приватним акціонерним товариством «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» було розміщено інформацію про припинення емітента шляхом ліквідації у загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів з порушенням встановленого строку, у зв'язку з чим на відповідача 1 було накладено штраф.

Згідно з постановою №645-СХ-1-Е від 20.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Приватним акціонерним товариством «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» не було опубліковано інформацію про припинення емітента шляхом ліквідації одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом встановленому строку.

За змістом постанови №646-СХ-1-Е від 20.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідачем 1 не було подано до Східного територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом встановлено строку інформацію про припинення емітента шляхом ліквідації.

В порушення вимог ч.3 ст.60 Господарського кодексу України відповідачем 1 не було повідомлено позивача персонально у письмовій формі про прийняття рішення про ліквідацію товариства, хоча Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» є явним (відомим) кредитором відповідача 1.

За твердженням позивача, Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» дізналось про ліквідацію Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» лише з оголошення, яке було опубліковано 20.11.2012р. у Бюлетені державної реєстрації №231(31).

Відповідно до листа вих.№8948/1-2 від 12.12.2012р. позивачем в строк, який передбачений ч.5 ст.105 Цивільного кодексу України, було направлено ліквідаційній комісії відповідача 1 вимогу кредитора за кредитними договорами №119-Ю від 22.05.2007р., №119/2-Ю від 06.07.2007р., №119/3-Ю від 28.05.2008р. та №119/4-Ю від 16.06.2010р., що підтверджується фіскальними чеками №4711 від 12.12.2012р. та №4710 від 12.12.2012р., відповідними описами вкладень у цінний лист, а також повідомленнями про вручення поштового відправлення №6116605800378 та №6116605800386.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання ліквідаційною комісією відповідача 1 відповіді на вказану вимогу позивача у встановлений ч.6 ст.105 Цивільного кодексу України строк.

За висновками суду, рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про припинення товариства шляхом ліквідації, яке оформлене протоколом №5-2012 від 05-08.11.2012р. загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», не відповідає вимогам закону й умовам договору, а також порушує права інших осіб, зокрема, позивача у розглядуваній справі, Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», грошові вимоги якого відповідачем 1 задоволено не було. Фактично, прийняття спірного рішення загальних зборів від 05-08.11.2012р. призводить до неможливості виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем. Викладене свідчить про наявність обґрунтованих підстав для визнання вказаного рішення загальних зборів акціонерів відповідача 1 недійсним.

Разом з цим, розглянувши позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» та прийняття рішення щодо наслідків ліквідації Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» відповідно до чинного законодавства, яке оформлене протоколом від 11.02.2013р. загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», господарський суд вважає, що позов в даній частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За змістом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК», в свою чергу, було заявлено позов про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів відповідача 1 від 11.02.2013р., проте до позовної заяви не було додано його належним чином засвідченої копії.

Ухвалами суду від 03.04.2013р., від 17.04.2013р., від 15.05.2013р., від 29.05.2013р. відповідача 1 було зобов'язано надати суду оригінал на належним чином засвідчену копію рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», яке оформлене протоколом від 11.02.2013р.

Відповідач 1 до суду не з'явився, вимог вказаних ухвал суду не виконав, витребуваного документу не надав.

На виконання ухвали суду від 17.04.2013р. департаментом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради було надано господарському суду м.Києва реєстраційну справу Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна». Проте, в матеріалах вказаної реєстраційної справи спірне рішення загальних зборів акціонерів відповідача 1 від 11.02.2013р. не міститься.

На теперішній час в матеріалах справи відсутнє рішення загальних зборів від 11.02.2013р., що виключає можливість суду надати йому правову оцінку та дослідити його зміст на відповідність вимогам законодавства.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем не доведено факту існування спірного рішення загальних зборів від 11.02.2013р. та, відповідно, факту порушення в результаті його прийняття прав та інтересів позивача, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним такого рішення та задоволення позову у цій частині позовних вимог.

З приводу позовних вимог про визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, господарський суд зазначає наступне:

Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено розділом ІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, який затверджений рішенням №222 від 30.12.1998р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та зареєстрований 24.03.1999р. в Міністерстві юстиції України за №18/3473.

За змістом положень п.1.1 вказаного Порядку, що був чинний на момент прийняття спірного рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, підставою для зупинення обігу акцій у разі ліквідації акціонерного товариства є заява про зупинення обігу акцій, а також рішення загальних зборів акціонерів товариства про ліквідацію і призначення комісії, оформлене відповідним протоколом, який повинен бути пронумерований, прошнурований та засвідчений підписами голови та секретаря зборів, або копію постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, або копію постанови Правління Національного банку України про відкриття процедури ліквідації, що засвідчується головою комісії та печаткою товариства.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким чином, враховуючи висновки суду про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», яке оформлене протоколом від 05-08.11.2013р., на підставі якого було зупинено обіг акцій відповідача 1, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно пред'явлення розглядуваного позову до Публічного акціонерного товариства «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з цим, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не зазначено, в чому вбачається порушення або невизнання відповідачем, Публічним акціонерним товариством «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», стосовно яких заявлено позовні вимоги.

Таким чином, судом не було встановлено факту порушення прав позивача з боку відповідача 3, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках».

Наразі, господарський суд зазначає, що позивачем не заявлено окремих позовних вимог до відповідача 3.

Клопотання вих.№14/03/7359/нк від 16.04.2013р. відповідача 2 про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, залишено судом без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яке затверджено Указом №1063/2011 від 23.11.2011р. Президента України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачені повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед яких, у тому числі, встановлення порядку прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів, зупинення відкритого (публічного) їх розміщення.

Відповідно до п.13 вказаного Положення рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які прийняті у межах її повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами. Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Згідно з позицією Пленуму Верховного суду України, яка викладена в п.8 Постанови №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», справи про стягнення з учасників фондового ринку штрафів, накладених уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також про оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих осіб підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства як публічно-правові спори на підставі частини першої ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

За таких обставин, господарський суд погоджується з доводами відповідача 2 щодо того, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є суб'єктом владних повноважень, рішення якого є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання.

Разом з цим, враховуючи, що позовну вимогу про визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р., було заявлено саме як похідну від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів від 05-08.11.2012р., господарський суд дійшов висновку, що такий спір є йому підвідомчим з урахуванням позиції Пленуму Верховного суду України, яка викладена в Постанові №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

З огляду на вище викладене, клопотання вих.№14/03/7359/нк від 16.04.2013р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про припинення провадження у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

З приводу заяви позивача б/н від 17.04.2013р. про забезпечення позову шляхом встановлення заборони державному реєстратору проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи та вносити відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців господарський суд зазначає наступне:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам, третім особам та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем у заявленому клопотанні не було зазначено обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді встановлення заборони вчиняти певні дії.

Зокрема, позивачем до матеріалів справи не представлено доказів, з фактом існування яких позивач пов'язує необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява позивача підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи висновки суду про недійсність рішення загальних зборів від 05-08.11.2012р. та рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, господарський суд вважає за необхідне покласти судовий збір в розмірі 2294 грн. на Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», оскільки спір у вказаній частині позовних вимог виник внаслідок неправильних дій відповідача 1.

При цьому, судовий збір в розмірі 1147 грн. підлягає віднесенню на позивача з огляду на відмову в задоволенні частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», м.Харків, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м.Київ про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна», які оформлені протоколами №5-2012 від 05-08.11.2012р. та від 11.02.2013р., визнання недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про припинення товариства шляхом ліквідації, яке оформлене протоколом №5-2012 від 05-08.11.2012р. загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна».

Визнати недійсним рішення від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке оформлене розпорядженням №62-КФ-3 від 03.12.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «ВТБ БАНК», м.Київ в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» та прийняття рішення щодо наслідків ліквідації Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» відповідно до чинного законодавства, яке оформлене протоколом від 11.02.2013р. загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна».

Відмовити Публічному акціонерному товариству «ВТБ БАНК», м.Київ в позові до Публічного акціонерного товариства «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТ-МАРКЕТ Україна» (61166, м.Харків, вул.Новгородська, буд.11А, ЄДРПОУ 30430251) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка/вул.Пушкінська, буд.8/26, ЄДРПОУ 14359319) судовий збір в сумі 2294 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко