Вирок № 32601415, 25.07.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8258/13-к

Провадження № 1-кп/344/261/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Руденка Д.М.

секретаря Росоловської Н.І.

з участю прокурора Клебана Ю.О.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинувальному акту з угодою про визнання винуватості відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні одна малолітня дитина, приватного підприємця, несудимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 ставиться у вину, що він вчинив незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту у великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Злочин вчинено за наступних обставин.

24.04.2013, ОСОБА_3, знаходячись в м. Коломия Івано-Франківської області, з метою незаконного збуту таблеток "SUBUTEX" вступив в злочинну змову з ОСОБА_4.

Цього ж дня ОСОБА_3 та ОСОБА_4 о 17:00 год., на автомобілі марки "Mazda 626", чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 з м. Коломия прибули в м. Івано-Франківськ, з метою незаконного збуту таблеток "SUBUTEX", а саме під'їхали на вул. Гетьмана Мазепи, до відпочинкового комплексу "Парк-Готель".

Знаходячись біля даного відпочинкового комплексу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи по заздалегідь розробленому злочинному плану, направленому на незаконний збут наркотичних засобів, розділились між собою. ОСОБА_4 вийшов із салону автомобіля та підійшовши до ОСОБА_5, з метою незаконного збуту останньому таблеток "SUBUTEX", та запропонував присісти в салон автомобіля "Mazda 626", чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, де на той час перебував ОСОБА_3

В цей час працівниками міліції було затримано ОСОБА_3 та

ОСОБА_4

Під час огляду місця події у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено 2 упаковки, які містять 14 пігулок із надписом на упаковках "SUBUTEX", які останній зберігав у внутрішній кишені куртки.

Згідно висновку експерта №09/12-0501 від 25.04.2013 року вказані таблетки містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін , кількість якого становить 0,112 грама та які ОСОБА_4 зберігав з метою збуту.

Також під час проведення огляду місця події з автомобіля марки

"Mazda 626", чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено та вилучено 19 упаковок, які містять 132 пігулки з надписом на упаковках "SUBUTEX".

Згідно висновку експерта №09/12-5000 від 25.04.2013 року вказані таблетки містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, загальна кількість якого становить 1,056 грама та які ОСОБА_3 зберігав з метою збуту.

До суду подано угоду, укладеною між прокурором прокуратури м. Івано-Франківська Клебаном Ю.О. та обвинуваченим ОСОБА_3, про визнання винуватості від 17.07.2013 року, згідно з умовами якої прокурор та обвинувачений дійшли згоди, що злочин було вчинено саме при викладених вище обставинах, обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК України та узгодили покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 10000 гривень штрафу з конфіскацією майна.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вказаному визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 17.07.2013 року просив затвердити.

Прокурор та захисник вважають, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз'яснивши ОСОБА_3 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок. А також враховує таке.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, але в той же час виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст. 472 КПК України, а обвинувачення, з якими погоджується обвинувачений ОСОБА_3 є обґрунтованими і свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, так як вона ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст. 349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

Кваліфікація діянь ОСОБА_3 за вказаними статтями КК України є правильною оскільки він вчинив незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту у великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на утриманні малолітня дитина, фактичні обставини вчинених правопорушень, як обставину, що пом'якшує відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, визнано щире каяття, повне визнання вини, що відповідає як закону так і фактичним даним кримінального провадження і, що обставин, які обтяжують відповідальність не встановлено.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе застосувати ст. 69 КК України, яка передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може бути призначено основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_3 є правильною, визнає, що вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що пом'якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, що також дає підстави суду дійти висновку, про те, що узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України, щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України може бути призначене нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією вказаної статті КК України, оскільки ґрунтується на фактичних обставинах провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За таких обставин, узгоджене сторонами покарання відповідає вказаним вимогам та санкції ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а також відповідає і тяжкості фактично вчиненого, і є справедливим.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі викладеного, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 17 липня 2013 року укладену між прокурором прокуратури м. Івано-Франківська Клебаном Ю.О. та обвинуваченим ОСОБА_3- затвердити.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України - 10000 (десять тисяч) гривень штрафу з конфіскацією майна.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути в солідарному порядку з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області з зарахуванням на р/р 31112115700002, код 37952250, код класифікації доходу 24060300 «інші доходи», МФО 836014 Банк одержувача УДК в Івано-Франківській області - 2365 гривень 70 коп. витрат за проведення експертиз.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому після його проголошення.

Суддя Д.М. Руденко