Рішення № 32601133, 24.07.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4739/13-ц

Провадження № 2/263/2040/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця мешкання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на її утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

30.04.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача. Свої вимоги позивач мотивує тим, що з відповідачем вони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 19.08.2010 року у Приморському відділі реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 293. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею. Шлюбні відносини розпалися у зв'язку з тим, що вони виявилися різними за характером людьми, з різними поглядами на питання сім'ї та шлюбу. Відсутність порозуміння між подружжям призвели до того, що подальше спільне проживання та відновлення стосунків є неможливим, внаслідок чого просить шлюб між сторонами розірвати. Зазначає, що суперечок про розподіл майна між ними не має, однак мається спір про місце мешкання дитини, в зв'язку з чим просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки щомісячно в твердій грошовій сумі - 600 грн. до повноліття дитини. Обґрунтовує вказані вимоги тим, що в зв'язку з фактичним припиненням сімейних відносин з чоловіком наприкінці квітня 2013 року, вона почала проживати окремо зі своєю старшою дочкою від попереднього шлюбу, та спільною дитиною сторін - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що дочка ОСОБА_3 повинна проживати разом з нею, оскільки дитина більш прив'язана до неї, так як вона достатньо приділяє уваги своїм дітям, належним чином займається їх фізичним та духовним розвитком, піклується про їх здоров'я. Вказала, що вона є забезпеченою власним житлом. Так, на праві приватної власності їй належить квартира АДРЕСА_2, в котрій зараз йдуть ремонтні роботи, внаслідок чого до завершення ремонту вона проживає разом з дітьми у найманій квартирі АДРЕСА_1 з квітня 2013 року. За місцем свого проживання позивач створила належні умови для всебічного розвитку дітей, котрі повністю знаходяться на її утриманні. За місцем мешкання позивач характеризується позитивно. Батько дочки ОСОБА_3 - відповідач по справі, в теперішній час мешкає з матір'ю, котра є пенсіонером, протягом тривалого часу офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має, матеріально дітей не утримує, їх вихованням не займається, в період спільного проживання сторін в присутності дітей виражався нецензурною лайкою, проявляв агресію до старшої дитини позивача. Відповідачу вона не забороняє спілкуватися з дочкою ОСОБА_3, ОСОБА_2 відвідує її, гуляє з нею. Вважає, що в інтересах доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням її віку та стану здоров'я, їй буде краще жити з нею.

22.05.2013 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.08.2010 року він з позивачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від котрого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З квітня 2013 року між ними фактично припинені шлюбні стосунки. Після сварки 15.04.2013 року, позивачка ОСОБА_1 разом зі старшою дочкою від попереднього шлюбу уїхали в невідомому напрямку й з цього часу він залишився мешкати з донькою ОСОБА_3, та своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_4, в квартирі, котра на праві власності належить останній. З грудня 2012 року по 14.04.2013 року вихованням спільної дитини займався він та його мати. Вихованням старшої дитини взагалі ніхто не займався. 24.04.2013 року ОСОБА_1, скориставшись ситуацією, коли його не було вдома, без згоди останнього, забрала спільну дитину й до теперішнього часу не дає можливості йому з дочкою ані бачитися, ані спілкуватися.

Просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 разом з ним за адресою: АДРЕСА_4, оскільки вважає, що надає й збирається в подальшому надавати належні умови для виховання та розвитку спільної дитини. Зазначає, що з часу народження дочки ОСОБА_3, її вихованням в основному займалися він та його мати, оскільки позивачка часто уїжджала та залишала дитину на бабусю. Також вказав на те, що позивач зловживає спиртними напоями. За місцем мешкання він характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, у нарколога на обліку не перебуває, у побуті спокійний та розсудний. Також вказує, що завжди піклувався як про фізичний, так і про моральний стан дочки ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 23.05.2013 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця мешкання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання неповнолітньої дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом та її представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, наполягали на їх задоволенні на підставах наведених в позовній заяві. Заперечували проти задоволення зустрічного позову, оскільки вважають його не обґрунтованим.

ОСОБА_2 - відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову з мотивів, викладених у позовній заяві. До зазначеного вище додав, що на теперішній час він влаштувався на роботу неофіційно автомеханіком в СТО «Алекс-Восток». Позов ОСОБА_1 визнав частково, не заперечував проти задоволення вимоги щодо розірвання шлюбу. Не визнав позовні вимоги останньої стосовно визначення місця мешкання дитини за місцем проживання матері, однак в разу задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 у зазначеній частині, не заперечував проти стягнення з нього на утримання дочки ОСОБА_3 аліментів у визначеній позивачем сумі до повноліття дитини.

Представник Служби у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради - третя особа як за первісним, так і за зустрічним позовом, в судовому засіданні не була присутньою, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Представник Служби у справах дітей Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської ради, котра є третьою особою за обома позовами, - Бартош Н.О. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_3, оскільки вважає, що в інтересах дитини, слід визначити її місце мешкання з матір'ю, внаслідок чого у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що позивачка ОСОБА_1 займається вихованням своїх дітей, в тому числі, спільної з відповідачем дитини - ОСОБА_3. Охарактеризували останню, як особу, яка добре поводиться з дітьми, алкогольними напоями не зловживає, встигає поратися по господарству та приділяти увагу дітям. Вважають, що спільна дочка сторін - ОСОБА_3, 2012 р.н., повинна залишитися мешкати з матір'ю, оскільки саме остання може забезпечити їй належне виховання та догляд. Також зауважили суду на тому, що, зі слів позивачки, відповідач до неї застосовував фізичну силу, через що остання була вимушена звертатися із заявами до правоохоронних органів.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 охарактеризували відповідача з позитивної сторони, зазначили про те, що саме він та його мати займалися вихованням спільної дитини сторін. Вказали, що часто бачили бабусю, котра прогулювалася у дворі будинку з дитиною у колясці. Мати дитини взагалі не бачили на вулиці разом з дитиною. Також вказали на те, що бачили позивачку в стані алкогольного сп'яніння, в тому числі, й під час її одруження з ОСОБА_2 Більшість даних свідків зазначили, що, на їх думку, дитина повинна залишитися мешкати з батьком.

Суд заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові матеріали справи та наявні докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця мешкання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на її утримання підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання неповнолітньої дитини - залишенню без задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що з 19.08.2010 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 та визнається сторонами (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).

Також судом встановлено, що сторони тривалий час спільно не проживають, між ними утворилися відношення, які виключають збереження сім'ї, тому суд розриває шлюб.

Згідно зі ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

При ухваленні рішення суд бере до уваги те, що чоловік і жінка після припинення шлюбних відносин згоди щодо продовження подружнього життя не досягли, примирення між ними не відбулося. Їх родина фактично розпалася. Розірвання шлюбу не порушує їх інтересів та інтересів їх неповнолітньої дитини. Відмова в розірванні шлюбу може порушити їх право на створення нової сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що з часу народження по теперішній час неповнолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., проживала:

- в період з 01.01.2013 року по 15.04.2013 року за адресою: АДРЕСА_4, разом з батьком ОСОБА_2, матір'ю ОСОБА_1, бабусею ОСОБА_12 та сестрою ОСОБА_17, що підтверджується довідкою ЖБК «Політ» від 24.04.2013р.,

- в період з 15.04.2013 року по 24.04.2013 року за адресою: АДРЕСА_4, разом з батьком ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_12, що підтверджується довідкою ЖБК «Політ» від 24.04.2013р.,

- в період з 24.04.2013 року по теперішній час проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 - позивачем по справі та сестрою ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою КСН «Центральний» від 13.05.2013 року та визнається сторонами.

З довідки ЖБК «Політ» від 23.04.2013р. вбачається, що бабуся дитини ОСОБА_3, 2012 р.н., - ОСОБА_12 в період з січня 2013р. по кінець квітня 2013р. займалася доглядом за дитиною (а.с.40).

Мати дитини - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, однак з кінця квітня 2013 року тимчасово проживає в найманому житлі в АДРЕСА_1, в зв'язку з виконанням ремонтних робіт за адресою її реєстрації, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 16.05.2013р. (а.с.25).

Батько дитини - ОСОБА_2 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_12, котра є власницею даного житла, що підтверджується реєстраційним посвідченням МКП «Маріупольське БТІ» від 21.09.1992р. (а.с.45).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію МКП «Маріупольське БТІ» від 17.01.2011 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 на підставі договору дарування № 135 від 13.01.2011 року (а.с.62).

Згідно з витягом з реєстру № 240-30042013/14018 Головного управляння МВС України в Донецькій області, станом на 23.05.2013 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, засудженою не значиться та у розшуку не перебуває (а.с.65-66).

За довідкою Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН та останній призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.07.2012р. по ІНФОРМАЦІЯ_9р. та допомогу при народженні дитини з 01.04.2012р. по 01.05.2016р. на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.70).

За наданими характеристиками, ОСОБА_1 за місцем мешкання в АДРЕСА_1, характеризується з позитивної сторони (а.с. 68), також як і ОСОБА_2 за місцем свого мешкання: АДРЕСА_4 (а.с. 41, 55).

Згідно з виробничою характеристикою за попереднім місцем роботи позивача ОСОБА_1 від 05.07.2013р., остання в період з 05.06.2003 року по 21.08.2010р. працювала в УГХТ ПАТ «ММК ім. Ілліча» на посаді продавця та була звільнена за власним бажанням. За період роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони (а.с.104).

Відповідно до довідки № 1098 Міського наркологічного диспансеру м. Маріуполя від 22.04.2013р., ОСОБА_1 на обліку в даному диспансері не перебуває (а.с. 69).

Згідно з сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 14.04.2013р., ОСОБА_2 наркологічних протипоказань до виконання робіт, пов'язаних з керуванням транспортного засобу, не виявлено (а.с.42).

З повідомлення начальника Іллічівського РВ ММУ ГУМВСУ в Донецькій області від 30.04.2013р. та начальника Жовтневого РВ ММУ ГУМВСУ в Донецькій області від 05.07.2013р. вбачається, що остання 17.04.2013 року та 29.04.2013 року зверталася із заявами до правоохоронних органів стосовно неправомірної поведінки відповідача, на підставі чого проводилася перевірка та виносилися відповідні висновки (а.с.59, 93-100).

У акті № 485 від 18.04.2013р. соціального інспектування представниками Жовтневого районного центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради родини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4, зазначено, що вказане жиле приміщення є придатним для проживання. На час проведення перевірки матір дитини вдома була відсутньою, зі слів батька дитини, його дружина разом зі своєю старшою дочкою покинула вказане житло й мешкає за іншою адресою, а вихованням та доглядом за спільною дочкою ОСОБА_3 здійснює він та його мати. Також, відповідно до його слів, мати дитини не приділяє належної уваги дітям, витрачає соціальні виплати на власні потреби, не займається домашнім господарством. В акті зазначено, що мати отримує соціальні виплати на молодшу дитину, батько - не працює, родина забезпечена необхідними речами, при цьому, приміщення потребує прибирання, квартира перебуває у стані ремонту, дитина не має власного спального місця (а.с.50-54).

З акту обстеження умов проживання представниками КСН «Надія» та комісією СДД Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 21.05.2013р. за місцем мешкання батька дитини - ОСОБА_2 вбачається, що умови проживання є задовільними, у квартирі триває ремонт, у кімнаті батька є місце для розташування дитячого манежу, речей та іграшок. Висновок комісії - в квартирі створені усі умови для проживання малолітньої дитини (а.с.17).

У акті обстеження умов проживання комісією СДД Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 16.05.2013р. за місцем мешкання матері дитини - ОСОБА_1 зазначено, що стан житлового приміщення є хорошим, у дітей є спальні місця, іграшки, особисті речі. Зі слів матері, остання веде нормальний образ життя, спиртними напоями не зловживає. Висновок комісії - в квартирі для проживання дітей є всі необхідні умови (а.с.25).

В матеріалах справи міститься інформація провідного спеціаліста -психолога Жовтневого районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради від 17.06.2013р. щодо проведення психологічної роботи з батьками дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., з висновків якої вбачається, що батько потребує підвищення виховного потенціалу з метою усвідомлення методів виховання та їх наслідків на життя та розвиток дітей. У разі, якщо немає загрози життю та розвитку ОСОБА_3, яка мешкає з матір'ю, рекомендовано й надалі дитиною опікуватися матері ОСОБА_1 Також, зважаючи на вік дитини, батькам рекомендовано дійти згоди щодо графіку побачень з дитиною батьком ОСОБА_2, але у присутності матері (а.с.108-109).

Органом опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської Ради суду наданий висновок від 20.06.2013 року № 05-31/481-4, відповідно до якого, питання про визначення місця мешкання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., залишено на розсуду суду, оскільки під час проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини, документи, які характеризують мати дитини - ОСОБА_1 надані не були, остання проживає на території Іллічівського району м. Маріуполя й висновок про визначення місця мешкання дитини повинен надавати орган опіки та піклування Іллічівської районної адміністрації (а.с.48).

Суду також наданий висновок органом опіки та піклування Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської Ради від 19.07.2013 року № 02/3-720-10, відповідно до якого, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Іллічівської районної адміністрації від 10.07.2013р. № 13 вважає доцільним визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 119).

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу визначення місця проживання дитини.

При наданні правової оцінки спору суд приймає до уваги наступне.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , а також зобов'язані поважати дитину.

Згідно зі ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Відповідно до положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Таким чином, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо про те, з ким із них залишається дитина, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 57 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Мати дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 має постійне джерело доходів у вигляді соціальної допомоги на дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, матеріально утримує дитину, бере активну участь у її вихованні та догляді за нею, піклується про її фізичний та духовний розвиток, створила належні умови для її проживання.

Досліджені під час розгляду справи докази, та встановлені при цьому обставини, свідчать про те, що мати спільної дитини - ОСОБА_1 фактично весь час виконує відносно доньки обов'язки природно їй притаманні як матері, внаслідок чого дитина відчуває материнську любов та тепло.

Батько дитини - ОСОБА_2 під час розгляду справи належними і допустимими доказами не довів власних тверджень про наявність у нього постійного місця роботи та стабільного доходу, а також збільшення свого виховного потенціалу щодо спільної дитини, які б забезпечували останній належні умови для виховання і утримання.

Враховуючи наведене, та беручи до уваги відсутність підтверджуючих відомостей про зловживання позивачем спиртними напоями й витрачання соціальних виплат на власні потреби, а також наявність агресії в поведінці відповідача щодо розв'язання конфліктних ситуацій з дружиною, внаслідок чого остання звертатися із заявами до правоохоронних органів, суд вважає, що вказані обставини є винятковими, через яких визначає місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, де їй створено рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зазначених частинах, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, то вони є похідними від позовних вимог про визначення місця мешкання дитини, які задоволено.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки не надає та не приймає жодної участі у його вихованні.

За ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 мешкає разом з матір'ю та перебуває на повному її утриманні, відповідач ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дочки не надає, має нерегулярний мінливий дохід, тому суд за ст. 184 СК України вважає за можливе здійснити стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд бере до уваги, що з відповідача ОСОБА_2 інших утримань по виконавчим документам не проводиться, а тому вважає за можливе стягнути аліментів у твердій грошовій сумі - 600 грн. щомісячно, починаючи з 30.04.2013 року і до повноліття дитини. Проти стягнення вказаної суми аліментів відповідач в судовому засіданні не заперечував.

Стосовно судового збору щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору. Частиною 3 ст. 88 ЦПК України, передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційне до задоволеної чи відхиленої частини вимог. В зв'язку з чим з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229,40 грн.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні зустрічного позову , понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст.ст. 10,11,60,88,212,213,215-218,367 ЦПК України, керуючись ст.ст. 19,110, 112,160,161,180,181,183 СК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця мешкання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на її утримання задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований 19.08.2010 року у Приморському відділі реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 293, маючих на утриманні неповнолітню дитину - розірвати.

Після розірвання шлюбу за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, залишити прізвище «ОСОБА_1».

Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Маріуполя Донецької області з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН: НОМЕР_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, не працюючого, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН: НОМЕР_2, кошти (аліменти) на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі - 600 грн. щомісячно, починаючи з 30.04.2013 року і до повноліття дитини.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця мешкання неповнолітньої дитини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду, в сумі 114,70 грн.

У відповідності з законом стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 229,40 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах платежу за один місяць.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П.І. Папаценко