Постанова № 32596222, 23.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа№ 910/2627/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача Докієн Д.Б.- за дов., Артеменко Я.М. - за дов.,

від відповідача Павлишин М.М. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013

у справі № 910/2627/13 (суддя Жагорнікова Т.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг»

до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві

про скасування постанови Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лекс Холдинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позов до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19/13 від 28.01.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» задоволено повністю.

Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19/13 від 28.01.2013.

Рішення господарського суду міста Києва мотивовано тим, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19/13 від 28.01.2013 було винесено неуповноваженою особою, що є порушенням статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 у справі № 910/2627/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції грубо порушено норми матеріального права, оскільки ним не взято до уваги, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві по справі № 910/2627/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2627/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.06.2013.

13.06.2013 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 залишити без змін.

У судовому засіданні 13.06.2013 представник позивача підтримав заперечення, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2013 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдінг» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 розгляд справи № 910/2627/13 було відкладено на 04.07.2013, зобовґязано відповідача надати суду письмові пояснення з приводу реєстрації Наказу Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 187 від 19.11.2012 в Міністерстві юстиції України.

04.07.2013 представник відповідача надав суду копію листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-17/26-3116 від 02.07.2013, у якому зазначено, що в рамках проведення Міністерством юстиції України безвиїзної перевірки, передбаченої Порядком проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2012 № 93/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за № 67/20380, Наказ Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 187 від 19.11.2012 проходив правову експертизу, за результатами якої порушень не виявлено, що, на думку Державної архітектурно-будівельної інспекції України, підтверджує правомірність здійснення повноважень, визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів»; копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 у справі № 826/3122/13-а; копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2013 у справі № 826/6654/13-а; копію інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013 № 01-06/84/2013 «Про деякі питання застосування законодавства у сфері містобудівної діяльності».

Зазначені документи були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні 04.07.2013 та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2013 колегією суддів було оголошено перерву до 23.07.2013.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

29.11.2012 член громадської організації «Кияни Об'єднуймось» громадянин Сергієнко І.С. звернувся до Начальника Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві із заявою, зареєстрованою за вх. № 7/26-С-2911/39, про проведення перевірки законності реконструкції приміщень на вул. Луговій, 12 (ТЦ «Караван») у Оболонському районі міста Києва (том 1, а.с. 48).

Для здійснення перевірки відповідності виконання будівельних робіт до затвердженого проекту Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві звернулась з листом № 7/26-44/1812/01/2 від 18.12.2012 (том 1, а.с. 49) до Начальника Головного управління містобудування та архітектури з проханням надати для ознайомлення примірник проекту «Реконструкція адміністративно-побутового корпусу з прибудовою торговельно-офісного будинку по вул. Лугова, 12 в Оболонському районі м. Києва» та примірник робочої документації «Реконструкція адміністративно-виробничого корпусу з прилеглими будинками під торговельно-розважальний комплекс на вул. Луговій, 9 в Оболонському районі м. Києва (перша черга)», які є в архіві Головного управління містобудування та архітектури.

Відповідно до направлення Заступника начальника Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 15.01.2013 № б/н на підставі наказу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві від 23.07.2012 № 52 «з» та звернення громадянина Сергієнка І.С. від 29.11.2012 № 7/26-С-2911/39 для проведення позапланової перевірки на вул. Луговій, 12 (ТЦ «Караван») в Оболонському районі м. Києва було направлено заступника начальника Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві Карапиш Тетяну Миколаївну (том 1, а.с. 55).

15.01.2013 заступником начальника Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Карапиш Т.М. було проведено позачергову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час проведення будівельних робіт з реконструкції торгового комплексу ТРЦ «Караван» за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, 12.

За результатами проведення вказаної перевірки було встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Лекс Холдинг» положень частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: влаштування віконних прорізів в прибудові торговельно-офісного будинку, влаштування дверних прорізів та будівництво сходової клітини у торговельно-розважальному комплексі (блок кінотеатрів), зміна функціонального призначення приміщення, шляхом влаштування салону краси на місці санвузла без прийняття в експлуатацію. Категорія складності об'єкта перевірки - V категорія. Зазначене було зафіксоване у Акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.01.2013 (том 1, а.с. 56).

21.01.2013 на підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 директору Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» Голубєву Леопольду Олександровичу видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (том 1, а.с. 57), яким висунуто вимогу з 21.01.2013 заборонити експлуатацію торговельно-розважального комплексу торгово-офісного будинку до усунення допущеного правопорушення у сфері містобудівної діяльності та усунути допущене правопорушення в термін до 21.02.2013.

Крім того, 21.01.2013 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (том 1, а.с. 58-59), яким виявлено, що Перевіркою з виїздом на місце 15.01.2013 та враховуючи надані та пред'явлені Приватним акціонерним товариством «Лекс Холдинг» та Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації документи встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Лекс Холдинг» експлуатує нежитлові приміщення після проведення будівельних робіт з реконструкції, а саме влаштування віконних прорізів в прибудові торговельно-офісного будинку, влаштування дверних прорізів та будівництво сходової клітини у торговельно-розважальному комплексі (блок кінотеатрів), зміна функціонального призначення приміщення, шляхом влаштування салону краси на місці санвузла без прийняття в експлуатацію, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що передбачена відповідальність відповідно до абзацу 6 часини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

28.01.2013 заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» та на підставі акту перевірки від 21.01.2013, припису від 21.01.2013 та протоколу від 21.01.2013 було визнано Приватне акціонерне товариства «Лекс Холдинг» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пунктом 6 частиною 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на останнє штраф у розмірі 1 032 300,00 грн., про що було винесено постанову № 19/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (том 1, а.с. 60-62).

Рішення господарського суду міста Києва мотивовано тим, що постанову № 19/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності було винесено неуповноваженою особою, а саме заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, у той час, як право накладати штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови, належить виключно Державній архітектурно-будівельній інспекції України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, оскільки, на його думку, відповідно до чинного законодавства України право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності має не лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державно-архітектурно будівельного контролю, а і його територіальні органи.

Дослідивши доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається організація і діяльність органів виконавчої влади.

Згідно частини 1 та 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України. Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. При цьому, пунктом 2 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Відповідно до частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Абзацом 6 пунктом 6 частини 2 статті 2 «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у редакції від 22.12.2011, яка діяла з 19.01.2012, було встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами. Накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мали право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16.10.2012 № 5459-VI (далі, Закон № 5459-VI), який набрав чинності з 18.11.2012, до статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» були внесені зміни, що, зокрема, стосувалися повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю під час розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції від 16.10.2012, яка діяла з 18.11.2012, тобто в редакції яка діяла на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови) справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Як зазначалося вище, відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 (далі, Положення), центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства є Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція).

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 Положення Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням: юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Підпунктом 10 пункту 4 Положення Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідно до підпункту 8 пункту 5 Положення Держархбудінспекція України, для виконання покладених на неї завдань, має право в установленому порядку: складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» з урахуванням внесених Законом України № 5459-VI змін , розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тобто Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, а право накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України мають право її керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, постанову № 19/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.01.2013 винесено заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О., тобто, неуповноваженою на це особою.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд помилково та вибірково застосував норми Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки, приймаючи до уваги статті 2 та 3 вказаного Закону він не дослідив вимоги частини 1 статті 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відповідно до якої порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники. Штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Тобто, у даному випадку йдеться мова про суперечність норм підзаконного акта, а саме Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 нормам Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у редакції від 16.10.2012, яка була чинною на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Вищезазначені твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Так, пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Тобто, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, при визначенні органу, який уповноважений розглядати справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладати штрафи за такі правопорушення, слід керуватися положеннями Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у редакції від 16.10.2012, яка була чинною на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

У апеляційній скарзі відповідач посилається також на те, що 19.11.2012 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано Наказ № 187 «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)» (далі, Наказ № 187), абзацом 2 пункту 2 якого уповноважено керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Зазначене, на думку апелянта, підтверджує, що постанова № 19/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності була винесена уповноваженою особою.

Вказані доводи апелянта також не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з 01.01.1993 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають обов'язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України чи у його відповідних органах. Згідно з пунктом 3 зазначеного Указу нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Як вбачається із листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.07.2013 № 40-17/26-3116 (том 2, а.с. 32) в рамках проведення Міністерством юстиції безвиїзної перевірки, передбаченої Порядком проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 19.01.2012 № 93/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за № 67/20380, Наказ № 187 проходив правову експертизу, за результатами якої порушень не виявлено.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, рішення про державну реєстрацію Наказу № 187, присвоєння йому реєстраційного номера та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів не приймалося, а тому зазначений Наказ не може бути належним доказом у справі та не приймається колегією суддів до уваги.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків, наведених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013. Апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 у справі № 910/2627/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського міста Києва від 28.03.2013 у справі № 910/2627/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2627/13 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.