Постанова № 32596217, 23.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа№ 910/4898/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Кохановський В. В. - представник за довіреністю від 03.01.2013

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013

у справі № 910/4898/13 (суддя Ковтун С. А)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»

про стягнення 211 306,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 211 306,48 грн., з яких 196 601,75 грн. -борг за поставлене обладнання та виконані за договором № ПД-429 від 14.02.2012, але неоплачені роботи, 14 704,73 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2013, повний текст якого підписаний 30.04.2013, у справі № 910/4898/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого позивачем обладнання та виконаних за умовами договору № ПД-429 від 14.02.2012 робіт на заявлену до стягнення суму.

Не погоджуючись з рішенням, 23.05.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 по справі № 910/4898/13 .

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що згідно п.п. 3.1.6 та 3.1.7 спірного договору позивач зобов'язався, серед іншого, надати відповідачу документацію, паспорти та сертифікати якості відповідності (пожежної безпеки) на кожну одиницю обладнання та матеріалів, що були використані при виконанні робіт, у строк, не пізніше підписання Актів приймання-передачі робіт, проте вказаний обов'язок, незважаючи на вимоги відповідача, позивачем не виконаний.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив.

23.07.2013 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що господарським судом міста Києва на 23.07.2013 об 10:40 призначено судовий розгляд у справі № 27/288-30/548-2012 за позовом Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд» про зобов'язання вчинити дії, явку представників в якій визнано обов'язковою.

До зазначеного клопотання додано копію ухвали господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 27/288-30/548-2012.

В судовому засіданні представник позивача залишив вирішення вказаного клопотання позивача на розсуд суду.

Порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що, по-перше, відповідачем не надано належних доказів того, що він має лише одного повноважного представника, по-друге, зі змісту ухвали господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 27/288-30/548-2012 слідує, що суд визнав обов'язковою явку лише представника позивача (Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»), по-третє, згідно приписів ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в той час як жодні перешкоди для розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалою від 09.07.2013 на задоволення клопотання відповідача аналогічного змісту (неможливість направити повноважного представника в судове засідання через його зайнятість в іншому судовому засіданні) розгляд справи вже відкладався, а також те, що ухвалами від 25.06.2013 та від 09.07.2013 сторони попереджені про те, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування позивача по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме документа, який підтверджує прийняття або не прийняття житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36-В в експлуатацію, з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

14.02.2012 відповідач як замовник та позивач як підрядник уклали договір № ПД-429 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, передбачених Договором, виконати роботи з поставки та монтажу дверей металевих проти зламних вхідних в квартиру з вогнестійкістю ЕІ 60 (далі Обладнання) на об'єкті відповідача по будівництву будівлі Житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36в, а відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти Обладнання, належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до Договору.

Пунктом 2.1 Договору та Додатком № 1 до Договору (Специфікація Обладнання № 1) сторонами погоджено перелік Обладнання та робіт, виконання яких є предметом Договору, та встановлено, що загальна ціна Договору становить 303 754,32 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору загальна ціна Договору, яка зазначена в п. 2.1 Договору, є твердою та незмінною протягом дії Договору і може бути змінена лише шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.

03.04.2012 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 15), якою встановили, що вартість додаткових робіт складає 95 250,10 грн.

Отже, загальна ціна Договору після підписання Додаткової угоди № 1 становить 399 004,42 грн. (303 754,32+95 250,10), в той час як позивачем в позовній заяві і судом в оспорюваному рішенні помилково зазначено, що загальна сума Договору становить 403 419,04 грн., що на 4 414,62 грн. більше, ніж слідує з Договору та Додаткової угоди № 1 до Договору (403 419,04-399 004,42).

Згідно з п. 5.1 Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за відповідним актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що здавання-приймання товару оформлюється підписанням видаткової накладної уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Втім, згідно з п. 2.5 Договору, під закінченням робіт за Договором вважається дата підписання обома сторонами акта приймання-передачі робіт в строк, передбачений п. 5.3 Договору.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня одержання від позивача Акта приймання-передачі виконаних робіт підписати його або надати позивачу обґрунтовану письмову відмову від прийняття робіт.

Отже, за умовами Договору саме підписання Акта приймання-передачі робіт фіксує виконання позивачем робіт, в тому числі і по поставці Обладнання.

Позивачем до матеріалів справи долучено наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг:

- №ЗЕ-0000366 від 14.08.2012 на суму 3 995,88 грн.;

- № ЗЕ-0000367 від 14.08.2012 на суму 92 349,64 грн.;

- № ЗЕ-0000364 від 14.08.2012 на суму 303 754,32 грн.

Загальна суму вказаних актів становить 400 099,84 грн., що більше за встановлену Договором та Додатковою угодою № 1 ціну на 1 095,42 грн. (400 099,84-399 004,42).

Пунктом 2.4 Договору сторонами встановлено порядок оплати Продукції та робіт за Договором, а саме:

- відповідач не пізніше 3 банківських днів після підписання Договору сплачує відповідачу передплату в розмірі 50 % від вартості Договору, що складає 151 877,16 грн. згідно зі Специфікацією Обладнання (Додаток № 1 до Договору) (п. 2.4.1);

- остаточний розрахунок за Договором в розмірі 50 % від вартості Договору проводиться відповідачем не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт за Договором (п. 2.4.2).

Аналогічний порядок розрахунків, а саме, сплата 50 % вартості робіт та Обладнання протягом 3 банківських днів після підписання Додаткової угоди (47 625,05 грн.) та 50% - протягом 3 банківських днів з дати підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт, встановлений і в Додатковій угоди № 1 від 03.04.2012.

Зі змісту підписаного сторонами Акту звірки розрахунків станом на 28.11.2012 (а.с. 19) слідує, що 14.02.2012 відповідачем в якості авансу сплачено 151 877,16 грн., що становить 50% ціни, встановленої Договором, а 04.05.2012 - 47 625,05 грн., що становить 50% вартості Додаткових робіт, встановленої Додатковою угодою № 1.

Всього в рахунок оплати виконаних позивачем за Договором робіт та поставленого Обладнання відповідачем сплачено 199 502,21 грн. (151 877,16 + 47 625,05 ), що становить 50 % узгодженої сторонами у Договорі ціни (399 004,42).

Втім, слід зазначити, що даний акт містить посилання на те, що між сторонами існували й інші правовідносини, відповідно до яких позивач 14.08.2012 продав відповідачеві певний товар (або надав певні послуги) на суму 3 319,20 грн. та 3 995,88 грн. (загальна сума становить 7 315,08 грн.).

Проте, якщо акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗЕ-0000366 від 14.08.2012 на суму 3 995,88 грн. позивачем до матеріалів справи долучено, то акта або накладної на суму 3 319,20 грн. матеріли справи не містять.

Враховуючи, що згідно приписів ЦК України договір є обов'язком для виконання сторонами (ст. 629), а зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632), тобто, в даному випадку, лише шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п. 2.2 Договору), чого щодо сум 3 995,88 грн. та 3 319,20 грн. не сталось, колегія суддів дійшла висновку, що на виконання Договору позивач виконав для відповідач роботи та поставив Обладнання на загальну суму 399 004,42 грн., а решта з виконаних робіт та поставлених товарів здійснювалась не на умовах Договору.

З урахуванням суми сплаченого відповідачем авансу, є доведеним, що не оплаченими відповідачем залишились виконані позивачем на умовах Договору роботи та поставлене Обладнання на суму 199 502,21 грн. (399 004,42-199 502,21).

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач просить стягнути з відповідача 196 601,75 грн., тобто суму, меншу за доведену матеріалами справи, що є його правом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем за Договором робіт та поставленого Обладнання на суму 199 502,21 грн., з огляду на що, та враховуючи той факт, що позивачем заявлено до стягнення 196 601,75 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 196 601,75 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, посилання відповідача на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що згідно п.п. 3.1.6 та 3.1.7 спірного договору позивач зобов'язався, серед іншого, надати відповідачу документацію, паспорти та сертифікати якості відповідності (пожежної безпеки) на кожну одиницю обладнання та матеріалів, що були використані при виконанні робіт, у строк, не пізніше підписання Актів приймання-передачі робіт, проте вказаний обов'язок, незважаючи на вимоги відповідача, позивачем не виконаний, до уваги колегією суддів прийняті бути не можуть, оскільки умовами Договору сторонами погоджено, що саме підписання Акта приймання-передачі робіт фіксує виконання позивачем зобов'язань з виконання робіт та поставки Обладнання, а отже, підписавши акти приймання-передачі робіт, відповідач визнав, що всі зобов'язання по виконанню робіт та поставці Обладнання, в тому числі, щодо передання відповідачеві документації, паспортів та сертифікатів якості відповідності (пожежної безпеки) на кожну одиницю обладнання та матеріалів, позивачем виконані.

Також, слід зазначити про те, що відповідач не надав суду ніяких доказів звернення до позивача з приводу невиконання ним зобов'язання з передачі відповідачу документації, паспортів та сертифікатів якості відповідності (пожежної безпеки) на кожну одиницю обладнання та матеріалів.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 14 704,73 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 7.3 Договору, за порушення строків оплати, вказаних в п. 2.4 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що нарахування пені здійснене позивачем у відповідності до вимог закону за 182 дні.

Проте, вірно визначивши початкову дату періоду нарахування пені, кінцевою датою, замість 17.02.1012, що відповідає дійсності, позивачем зазначено 17.01.2012.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суду про помилку у зазначенні кінцевої дати періоду нарахування пені, і що на правильність розрахунку ця помилка не вплинула, що колегією суддів прийнято до уваги.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, враховуючи досліджені судом обставини справи, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 14 704,73 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи, що як було встановлено вище, умовами Договору саме підписання Акта приймання-передачі робіт фіксує виконання позивачем робіт, в тому числі і по поставці Обладнання, та, відповідно, надання всієї необхідної документації, клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме документа, який підтверджує прийняття або не прийняття житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36-В в експлуатацію, яким позивач намагається довести факт передання ним відповідачеві всієї необхідної документації, задоволенню не підлягає, оскільки, враховуючи наявність підписаних сторонами Актів приймання-передачі робіт, зазначений документ не впливає на вирішення спору по суті.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 у справі № 910/4898/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 211 306,48 грн.

Рішенням від 25.04.2013 у справі № 910/4898/13 позов задоволений повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він мав сплатити судовий збір в розмірі 2 113,07 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 2 155,33 грн. (платіжне доручення № 723 від 20.05.2013), що на 42,26 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, судовий збір в сумі 42,26 грн. (2 155,33-2 113,07) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 у справі № 910/4898/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2013 у справі № 910/4898/13 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (01012, м. Київ, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 24368041) судовий збір в сумі 42 (сорок дві) грн. 26 коп., перерахований платіжним дорученням № 723 від 20.05.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4898/13.

Повний текст постанови складено: 25.07.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.