Постанова № 32592924, 11.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Полтава Справа № 816/3592/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Кузьменко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Завод Укрбудмаш " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (надалі - позивач або ТОВ "Завод Укрбудмаш") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідачДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.06.2013 №0000592312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 651 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5 767 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 884 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 29.05.2013 №293722.1-1/32174727, щодо безтоварності та нереальності господарських операцій із ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" по поставці шестигранників, у зв'язку з чим позивачем було б порушено правила формування податкового кредиту. Пояснювали, що вказані операції мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви та просила її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

В поданих через канцелярію суду письмових запереченнях відповідач заперечував проти позову, посилаючись на правомірність висновків вищевказаної перевірки.

Відповідно до п.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (ідентифікаційний код 32174727) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 07.10.2002. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Полтаві з 11.10.2002 за № 6891 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23475222, виданого ДПІ у м.Полтаві, індивідуальний податковий номер 321747216015.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 734534, виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області 20.12.2012, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 28.99- виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у., 28.92- виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, 49.41- вантажний автомобільний транспорт, 68.20- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В період з 17.05.2013 по 22.05.2013 на підставі направлення від 17.05.2013 № 840, виданого ДПІ у м. Полтаві Осаулко Наталії Володимирівні головному державному податковому ревізору - інспектору відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю, та відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві № 1340 від 16.05.2013 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Завод Укрбудмаш" з питань взаємовідносин з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за лютий - жовтень 2012 року.

Перевіркою встановлено, що у лютому, жовтні 2012 року позивач мав господарські відносини з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (код за ЄДРПОУ 37675706), а саме придбавав у останнього товарно - матеріальні цінності на загальну суму 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн.

Так, згідно пояснень позивача між ТОВ "Завод Укрбудмаш" (Покупець) та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (Продавець) було укладено господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами та телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Оскільки до такого виду господарських договорів законом не встановлено спеціальних вимог, форми та порядку його укладення, то така форма договору між юридичними особами допускається нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

На виконання вищевказаного договору згідно рахунку - фактури № СФ - 0002222, виданого контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" 09.02.2012, було проведено авансом 100% передоплату шестигранників 36, 22, 27, 30, 46, 41, 52 калібру по узгодженим позиціям в сумі 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн. згідно платіжного доручення від 17.02.2012 № 555 (а.с. 146 т.1).

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якого податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" видано позивачу податкову накладну від 17.02.2012 № 65 на загальну суму 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн. (а.с. 140 т.1).

На підставі вищевказаної податкової накладної (по першій події - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів - п. п. 198.2 ст. 198 ПКУ) позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5 766,71 грн. за результатами звітного періоду березня 2012 року (додаток № 5 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за березень 2012 року - а.с.176-179 т. 5).

Як пояснював представник позивача в ході судового розгляду у межах реалізації вищевказаного договору у лютому 2012 року відбулася часткова поставка обумовленого товару згідно видаткової накладної від 23.02.2012 № РН-0001116 на загальну суму 15 335, в т.ч. ПДВ - 2 555,87 грн. (а.с. 139 т.1).

В іншій частині договору поставки, що залишилася невиконаною між сторонами велись переговори про зміну номенклатури поставки щодо розмірів шестигранників. Після досягнення домовленостей про зміну номенклатури поставки, 15.10.2012 контрагентом було поставлено товар згідно видаткової накладної № РН-0001835 на залишкову суму проплаченого авансу в загальному розмірі 19 265,01 грн., в т.ч. ПДВ 3 210,83 грн. (а.с. 142 т. 1), про що видано податкову накладну від 11.02.2012 № 48 (а.с. 144 т. 1).

До даної податкової накладної ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" було оформлено додаток № 2, а саме розрахунок № 47 від 11.10.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 17.02.2012 № 65 за договором від 17.02.2012 (а.с. 143 т.1), згідно якого сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту в сторону зменшення склала 3 210,83 грн.

З огляду на зазначене, позивачем було включено до складу податкового кредиту періоду жовтня 2012 року суму ПДВ 3 210,83 грн. на підставі податкової накладної від 11.02.2012 № 48 (додаток № 5 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року - а.с. 164 - 167 т. 5).

Одночасно, позивачем було відкореговано розмір податкового кредиту за попередні періоди, в т.ч. і по контрагенту ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" на суму ПДВ 3 210,83 грн., про що до декларації з ПДВ за жовтень 2012 подано додаток № 1 - розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) - а.с. 168 - 169 т. 5.

Разом з тим, за висновками перевірки відповідача не встановлено фактичного руху товару по ланцюгу постачання від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" до позивача.

До таких висновків перевіряючі дійшли у зв'язку із надходженням акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (ідентифікаційний код 37675706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 - 30.11.2012 у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, стан платника - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Через неможливість провести зустрічну звірку із вищевказаних підстав, ревізори ДПІ у Деснянському районі м. Києва дійшли висновку, що всі господарські операції, результати яких були відображені у податковій звітності даним платником податків, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а тому не можуть мати ніяких юридичних наслідків (а.с. 158-163 т 5).

За наслідками перевірки ТОВ "Завод Укрбудмаш" відповідачем складено акт від 29.05.2013 №293722.1-1/32174727, яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 5 767 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 2 556 грн., за жовтень 2012 року на суму 3 211 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення- рішення від 10.06.2013 №0000592312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 651 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5 767 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 884 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що видані ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" вище перелічені податкові накладні містить всі необхідні реквізити, визначені ст. 201 ПКУ. При цьому, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, обидві податкові накладні зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відміткою на даних податкових накладних.

Згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача автомобілем Hyndai H-100 № ВІ0982 АК, який належить ТОВ "Завод Укрбудмаш".

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ "Завод Укрбудмаш" товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: товарно- транспортні накладні від 23.02.2012 та від 15.10.2012 (а.с.153-154 т.1); інвентарну відомість позаоборотних активів; накази № 50/5-В, № 15/1-В про закріплення вантажного автомобіля; накази № 9 - К від 08.02.2011 та № 44-К про прийняття на посаду водіїв, технічний паспорт на вантажний автомобіль Hyndai H-100; подорожні листи вантажного автомобіля від 23.02.2012 та від 15.10.2012 (а.с.50-55, 155-156 т.1).

На підставі наданого позивачем витягу з книги обліку довіреностей встановлено, що довіреності на отримання ТМЦ у контрагента ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" видавалися представникам ТОВ "Завод Укрбудмаш" Яковенко В.О. та Аніпко А.А., підпис яких проставлено у видаткових накладних на посвідчення отримання визначених у них ТМЦ.

Як пояснював цей же представник придбаний у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товар доставлявся та зберігався у належних позивачу складських приміщеннях, що розташовані за адресою: 36034, м.Полтава, вул. Садовського, 8. Наявність у власності та у користуванні позивача складських приміщень, нежитлових будівель та споруд за даною адресою підтверджується наявними у матеріалах справи договорами купівлі - продажу, витягом з Державного реєстру правочинів, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договором оренди приміщення від 03.01.2012, укладеного з ПП СПМК-9", актом приймання - передачі приміщень (а.с.157 - 164 т.1).

Із системного аналізу ст.193 Подакового кодексу випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податків отримати користь від придбаних послуг.

На підтвердження зв'язку придбаних у вищевказаного контрагента шестигранників із своєю господарською діяльністю позивачем надано накладні на передачу металевих запчастин, в т.ч. і придбаних шестигранників, на виробництво, акти списання запчастин на виробництві готової продукції (станцій масляних мобільних, установок бітумної марки УВБ-1 та УВБ-2, установок змішуючих швидкодіючих типу УСБ-1 та інш.) та уніфікованих заготовок: муфти, з'єднання, патрубки, які в подальшому також були використані для виготовлення відповідних станцій та установок, а також калькуляції на готову продукцію із зазначенням використаних матеріалів, в т.ч. шестигранників, договори на поставку позивачем виготовленої продукції іншим контрагентам, накладні на їх реалізацію, банківські виписки про перерахування покупцями коштів в оплату проданої продукції та інш. (а.с.165-197 т.1, а.с.1-251 т.2, а.с.1-251 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с.1-182 т.5 ).

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано довідку із розрахунком отриманої економічної вигоди від виробництва та реалізації продукції (а.с. 119-129 т.1).

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства в межах зареєстрованих видів господарської діяльності за КВЕД.

Надаючи оцінку доводам відповідача про непідтвердження реальності та фактичності руху товару по ланцюгу від постачальника - ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" до позивача у зв'язку із висновками акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013, згідно якого всі господарські операції проведені ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" у цьому періоді є нікчемними в силу ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із змісту вищевказаного акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", пов'язується податковим органом із неможливістю провесту зустрічну звірку вказаного платника по підтвердженню взаємовідносин з іншими платниками через невстановлення його за зареєстрованим місцем знаходження.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Зміст правовідносин із посиланням на первинну документацію перевіряючими не аналізувався. Тверджень про невідповідність законодавству первинної документації в цій частині акт не містить.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані висновки податкового органу не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, податковий орган зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, висновки акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 не можуть бути покладені в основу висновків за наслідками перевірки ТОВ "Завод Укрбудмаш".

Як встановлено судом в ході розгляду, договір між позивачем та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", укладений у спрощений спосіб, недійсним судом не визнавався.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" із своєю господарською діяльністю, наявність необхідних первинних документів, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, та підтвердженням реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення було винесено відповідачем необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 10.06.2013 № 0000592312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 8 651 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5767 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят сім грн.) та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 884 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн.).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" витрати зі салати судового збору в розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2013 року.

Суддя Л.О. Єресько