Ухвала суду № 32591623, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/640/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІББ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІББ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 27 грудня 2012 року №0006061502 та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 1 101,21 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняте нове рішення про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних ТОВ «ДІББ» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою встановлено, що у декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2012р. залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 111401грн. (рядок 21 декларації), в тому числі значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21.2 декларації) 111401грн., відповідає даним додатку №2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2). Таким чином, встановлено наявність залишку від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту сформований позивачем за придбаними товарами/послугами, які після завершення строку позовної давності (1095 днів) є неоплаченим в сумі 110121 грн.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 06 грудня 2012р. №912/15-209/23575269 про завищення позивачем залишку від'ємного значення, відображеного у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012р., внаслідок порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту відповідачем прийнято повідомлення-рішення форми «В4» №0006061502 від 27 грудня 2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 110 121грн.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

В подальшому, платник податків, яким сформовано податковий кредит з податку на додану вартість має право, зокрема, на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними розділом V Податкового кодексу України (пп. 14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно п.п.4.6.5. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 № 41 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

Платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість доводів позивача про те, що відповідачем порушено строки давності передбачених ст. 102 ПК України.

Відповідно до ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведена норма передбачає застосування до позивача податкових санкцій в межах 1095 днів, але ніякому разі не обмежує право перевіряючого досліджувати первинні-бухгалтерські документи які складалися за межами трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання контролюючим органом донараховані за порушення податкового законодавства у в межах строків визначених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновку про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІББ» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 24.07.13 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.