Рішення № 32591095, 25.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

„23" липня 2013 року Справа № 927/683/13

Позивач: Чернігівська міська рада, вул. Магістратська , 7, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради,

вул. Кирпоноса, 9, м. Чернігів, 14000

Відповідач 1: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Відповідач 2: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, АДРЕСА_1,14000

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, пр-т Перемоги, 33, м. Чернігів, 14000

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чернігівське міське управління юстиції (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) в особі Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (вул. Любецька, 40а, м. Чернігів, 14021)

Предмет спору: про визнання недійсним пункту рішення, свідоцтва на право власності на нерухоме майно та договору купівлі - продажу будівлі

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Вовк П.І., довіреність № 3-24/263 від 20.02.2013р., начальник юрид.відділу

третя особа на стороні позивача: Гаршин В.М., довіреність № 01-20/776 від 14.09.2012р., юрисконсульт

відповідач1: не з'явився

відповідач2: ОСОБА_7, адвокат, свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2011р.

третя особа 1 на стороні відповідача: не з"явився

третя особа 2 на стороні відповідача: не з"явився

Рішення оголошується після оголошеної 16.07.2013р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.07.2013р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Чернігівською міською радою було подано позов до відповідачів: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" та Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 1.2. рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.2005р., свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.08.2005р. та договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10,1 кв.м. по АДРЕСА_2 від 26.08.2005р.

Ухвалою суду від 12.06.13р. до участі у справі були залучені в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.13р. надав до матеріалів справи витяг з ЄДР про державну реєстрацію ТОВ „Альфа-С" станом на 14.06.13р., згідно якого державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Альфа-С" припинено 07.05.08р. на підставі рішення суду від 29.04.08р. у справі № 9/69б/26б, у зв"язку з визнанням її банкрутом (а.с. 87-89, т. 1/2).

Відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В зв"язку з чим, ухвалою суду від 26.06.2013р. суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог, які заявляються до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-С" та вилучив його зі складу учасників судового процесу, в зв"язку з чим відповідачем 2 у справі є - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2.

Відповідач 1 та треті особи 1, 2 на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

В судовому засіданні 26.06.13р. судом було задоволено клопотання третьої особи 1 на стороні відповідача - КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради про розгляд справи без участі повноважного представника.

В судовому засіданні 04.07.13р. судом було задоволено письмове клопотання відповідача 1 про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача 1.

Ухвалою суду від 04.07.13р. було вилучено зі складу учасників судового процесу третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції та залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції.

16 липня 2013 року від третьої особи 2 на стороні відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи 2, яке було задоволено судом.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що на його думку, при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем 1 порушено вимоги ст..179,181,188 ЦК України та при укладенні оспорюваного договору відповідачами порушено вимоги ч.2 ст..203 ЦК України. Позивач вважає спірний об»єкт самочинним будівництвом, оскільки, на його думку, ТОВ «Альфа -С» жодних дозвільних документів на будівництво нежитлового приміщення загальною площею 10,1 кв.м. по АДРЕСА_2 не отримувало.

Представник третьої особи на стороні позивача підтримав позовні вимоги та надав в судовому засіданні 26.06.13р. письмові пояснення.

Згідно наданих пояснень, третя особа на стороні позивача зазначає, що рішенням Виконкому Чернігівської міської ради від 19.02.01р. № 28 було надано дозвіл ТОВ „Альфа-С" на проектно-пошукові роботи для будівництва платної автостоянки по АДРЕСА_2 за рахунок міськземфонду. Управлінням архітектури та містобудування було розроблено та надано замовнику архітектурно-планове завдання за № 65. Рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 52 від 19.03.01р. було надано дозвіл ТОВ „Альфа-С" по будівництву автостоянки по АДРЕСА_2. 05 травня 2004 року Чернігівською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було надано дозвіл на виконання будівельних робіт ТОВ „Альфа-С" з розміщенням автостоянки на 60 а/м по АДРЕСА_2. Рішенням Виконкому Чернігівської міської ради № 202 від 16.08.04р. було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкту - автостоянки по АДРЕСА_2 (а.с. 93-103 т. 1/2).

Відповідач 1 позовні вимоги визнав повністю та згідно відзиву на позов № 269 від 04.07.13р., просив суд задовольнити позов. (а.с. 127, 128 т. 1/2).

Представник відповідача 2 проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов. Представник відповідача 2 просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки відповідач 2 вважає, що позивачу стало відомо про наявність рішення Виконкому Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.05р. та договору купівлі-продажу від 26.08.05р. - 14.02.2006р. при укладанні договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Чернігівською міською радою, яке зареєстроване за № 2712 (а.с. 112-117 т. 1/2). Крім того, відповідач 2 зазначив, що ще на стадії проектування автомобільної стоянки по АДРЕСА_3 в її складі проектувалась будівля для охорони загальною площею 10кв.м, проектування цієї будівлі було погоджено представниками ряду компетентних установ, в тому числі головним архітектором м. Чернігова, отже зазначена спірна будівля не являється самочинним будівництвом. На підтвердження зазначеного, відповідачем 2 до матеріалів справи надані докази, у т.ч. отриманні ним від правопопередника ТОВ „Альфа-С" на виконання п.2.2 спірного договору купівлі-продажу.(а.с.131-143)..

Представник позивача проти застосування строку позовної давності судом заперечував, зазначаючи, що у договорі оренди від 14.02.06р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Чернігівською міською радою, на плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначено будівлю літ. ЦН площею 0,0019 га, а в інвентаризаційній справі по АДРЕСА_2 будівля зазначена літ. А-1 площею 10,1 кв.м., а тому позивач не міг ототожнити ці дві будівлю як одну (а.с. 53, 115, т. 1/2).

Третя особа 1 на стороні відповідача надіслала до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи на спірний об»єкт, копії якої надані до матеріалів справи, 08.07.2005р. ТОВ „Альфа-С" була подана на ім."я Чернігівського міського голови заява про видачу свідоцтва про право власності на автостоянку за адресою АДРЕСА_2 зі всіма необхідними документами, а саме: витягом з рішення виконкому Чернігівської міськради №52 від 19.03.01р. про надання дозволу на будівництво автостоянки, договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 23.01.01р., акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.02р., затверджений рішенням міськвиконкому №202 від 16.08.04р. Рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.05р. було доручено КП „Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації" оформити свідоцтво на право власності та 03.08.05р. було видано свідоцтво на право власності ТОВ „Альфа-С" на автостоянку, будівлю літ. А-1, площею 10,1 кв.м. та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.08.05р. під реєстраційним номером 11612334. В подальшому автостоянка була продана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.05р. за № 3625 (а.с. 50 - 85 т. 1/2).

Третя особа 2 на стороні відповідача надіслала до суду лист про те, що не має можливості надати пояснення щодо предмету позову, оскільки на момент оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно - автостоянку за адресою АДРЕСА_2, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснювало КП „Чернігівське МБТІ". (а.с. 1 т. 2/2).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2001 року між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно якого виконавчий комітет на підставі рішення від 23.01.01р. № 6, п. 57 надав, а ТОВ "Альфа-С" прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,145га строком на десять років для будівництва та обслуговування автостоянки (а.с. 75 т. 1/2).

Рішенням Виконкому Чернігівської міської ради від 19.02.01р. № 28 було надано дозвіл ТОВ „Альфа-С" на проектно-пошукові роботи для будівництва платної автостоянки по АДРЕСА_2 за рахунок міськземфонду (а.с. 65 т. 1/2).

Управлінням архітектури та містобудування було розроблено та надано замовнику архітектурно-планове завдання за № 65 (а.с. 94-97 т. 1/2). Згідно п. 4.3. Архітектурно-планувального завдання № 65, затвердженого начальником управління архітектури та містобудування 26.02.2001р., до вимог щодо рішення фасадів та їх елементів було встановлено виконати паспорт зовнішнього оздоблення приміщення для охорони, таким чином, в АПЗ №65 було передбачено приміщення охорони у складі автостоянки по АДРЕСА_2.Також приміщення охорони було передбачено і генеральним планом, копія якого надана до матеріалів справи третьою особою на стороні позивача( а.с.99).

Рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 52 від 19.03.01р. було надано дозвіл ТОВ „Альфа-С" на будівництво платної автостоянки по АДРЕСА_2 (а.с. 64 т. 1/2).

05 травня 2004 року Чернігівською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було надано дозвіл на виконання будівельних робіт ТОВ „Альфа-С" з розміщенням автостоянки на 60 а/м по АДРЕСА_2.

Рішенням Виконкому Чернігівської міської ради № 202 від 16.08.04р. було затверджено акт від 19.07.04р. державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об"єкту в експлуатацію - автостоянки по АДРЕСА_2 (а.с. 69, 70 т. 1/2). Згідно з Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 19.07.2004р., об'єкт - автостоянка на 58 автомобілів, площа автостоянки 0,178 га по АДРЕСА_2 - прийнято в експлуатацію, у п.2 Акту зазначено, що він є підставою для оформлення права власності на збудований об»єкт.

В зв»язку із вищезазначеним, ТОВ "Альфа-С" була подана заява за №147 від 08.07.2005р. на ім'я Чернігівського міського голови з проханням видати свідоцтво про право власності на автостоянку за адресою АДРЕСА_2, на підставі акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об»єкту в експлуатацію № 202 від 16.08.2004р. (а.с. 68 т. 1/2).

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за №157/6445 (в редакції яка діяла на час проведення державної реєстрації прав власності), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ (п.6.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації, на підставі заяви ТОВ "Альфа-С" від 11.07.05р. за № 150, була проведена поточна інвентаризація автостоянки по АДРЕСА_2, за результатами якої оформлена інвентаризаційна справа (інвентарний номер 19295) на будівлю літ.А-1 по АДРЕСА_2.

Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2011р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. №582/5773, в редакції яка діяла на час проведення технічної інвентаризації спірного об'єкту, виявлені в установленому порядку самовільно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

Як свідчать матеріали інвентаризаційної справи (інвентарний номер 19295), наданої Комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", в ній відсутні будь-які застереження, відмітки встановленого зразка щодо самовільного будівництва товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" нежитлової будівлі, а також відсутні відомості про наявність тимчасових споруд, непов'язаних фундаментом із землею.

Таким чином, враховуючі все вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем доводів щодо самочинного будівництва товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" нежитлової будівлі - автостоянка: будівля літ.А-1 загальною площею 10,1 кв.м. в складі автостоянки по АДРЕСА_2.

01 серпня 2005 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було винесено рішення № 170 «Про оформлення права власності на об"єкти нерухомості» (а.с. 11, 12 т. 1/2), пунктом 1.2. якого Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації було доручено оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації Товариству з обмеженою відповідальністю „Альфа-С" на автостоянки по АДРЕСА_2.

03 серпня 2005 року ТОВ „Альфа-С" було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, а саме на автостоянку: будівлю літ. А-1 загальною площею 10,1 кв.м , та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.08.05р. за номером витягу 7961592 (а.с. 77, 78 т. 1/2).

Як свідчать матеріали справи, 08.08.2005р. Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано ТОВ "Альфа-С" витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 7988923) для відчуження нежитлової будівлі, опис об'єкта: автостоянки: будівля літ.А-1 площею 10,1 кв.м. по АДРЕСА_2, при цьому, у вказаному витязі в графі "самовільно прибудованого: площа, вартість" відсутні будь-які відомості стосовно самовільної забудови (а.с. 79 т. 1/2).

Статтею 186 Цивільного кодексу України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 187 Цивільного кодексу України визначає, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно п.6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996 року, автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні - виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнують класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, і у тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.При розгляді справ даної категорії господарським судам слід враховувати, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно приписів ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними міським радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста. Міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях.

У відповідності до ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень відповідної ради, її виконавчого комітету. У відповідності до п.п.10 пункту б) ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У відповідності до п.п.1, 3 пункту б) ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно ст. ч.5, ч.8 ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет міської ради очолює міський голова, та виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи приписи ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких оспорюване позивачем рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості" від 01.08.2005р. №170 підписано міським головою, який є керівником одночасно і позивача, і відповідача, судом не приймається до уваги твердження позивача, про його необізнаність щодо існування такого рішення до травня 2012 року. Підписавши рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості" №170 від 01.08.2005р., міський голова не виявив незгоди з прийнятим рішенням відповідача-1, не зупинив дію цього рішення своїм розпорядженням та не вніс питання на розгляд міської ради згідно ч.7 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позиції щодо необізнаності Чернігівської міської ради про прийняття виконавчим комітетом Чернігівської міської ради оспорюваного рішення.

Таким чином, згідно матеріалів інвентаризаційної справи, винесення оскаржуваного рішення виконкому та оформлення свідоцтва про право власності ТОВ "Альфа-С" проводилось при наявності всіх необхідних на той час документів, а саме: витягу з рішення виконкому Чернігівської міськради № 28 від 19.02.2001р. про надання дозволу на проектно-пошукові роботи; № 52 від 19.03.2001р. про надання дозволу на будівництво автостоянки, договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 23.01.01р., висновку №02/22 щодо вибору земельної ділянки під будівництво від 02.03.2001р., акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 19.07.04р., затвердженого рішенням міськвиконкому №202 від 16.08.04р., ( а.с.56-78 т.1/2), отже, суд доходить висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним пункту 1.2. рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 170 від 01.08.2005р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно: автостоянку по АДРЕСА_2 ТОВ «Альфа-С»,оскільки оспорюване рішення прийнято відповідачем-1 в межах компетенції, визначеної Законом України "Про місцеве самоврядування" та позивачем не доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства.

Крім іншого, позивачем у позовній заяві заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.08.2005р., видане Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10,1 кв.м за адресою АДРЕСА_2, товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С".

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, при цьому свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, а також, приписи ст.16 ЦК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03 серпня 2005 року, видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10,1 кв.м за адресою АДРЕСА_2, товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С", - задоволенню не підлягають.

Спір, що розглядається, з урахуванням статусу та повноважень позивача та відповідача-1, є спором між органами місцевого самоврядування, які відповідно до ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування" одночасно очолює міський голова, з підконтрольністю і підзвітністю йому виконавчого комітету Чернігівської міської ради (відповідача 1).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вище наведене, суд не приймає до уваги визнання відповідачем-1 позовних вимог позивача.

Позивачем у позовній заяві також заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10,1 кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2. Обґрунтовуючи свою вимогу, позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

26 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" (продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3625 (а.с. 82, 83 т. 1/2).

Згідно п.п.1.1., 1.2. вказаного Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця автостоянку: будівлю літерою А-1, загальною площею 10,1 кв.м, що розташована в м. Чернігові, по АДРЕСА_2. Об'єкт нерухомості, який відчужується належить продавцю ТОВ «Альфа-С» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.08.05р. на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р., зареєстрований Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.08.05р. згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7961592 (книга 4, номер запису 207).

За умовами п.2.1 Договору від 26.08.05р., право власності на об'єкт нерухомості виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно поданої заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації було проведено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.05р. на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, номер запису 386 в книзі 11, про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за № 8449425 (а.с. 85 т. 1/2).

В матеріалах інвентаризаційної справи (інвентарний номер 19295) наявна копія витягу з Державного реєстру правочинів № 1403192, відповідно до якого правочин: договір купівлі-продажу від 26.08.05р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів запис №1 номер правочину № 796842 (а.с. 84 т. 1/2).

Як свідчать матеріали справи, після реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_2, 14 лютого 2006 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди 14.02.06р. вчинено запис №2712. Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, зокрема, земельну ділянку в м. Чернігові для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_2 (п. 1 Договору від 14.02.06р.) (а.с. 113-115 т. 1/2). Відповідно до п. 5 Договору від 14.02.06р., договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні норми містить ч.1 статті 207 Господарського кодексу України.

Приписами частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Так, у відповідності до наведеної норми право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарський суд при розгляді справи не встановив обставин неправомірності набуття ТОВ "Альфа-С" у власність нерухомого майна - автостоянки: будівля літерою А-1, загальною площею 10,1кв.м по АДРЕСА_2.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості - автостоянки: будівля літ.А-1, загальною площею 10,1 кв.м по АДРЕСА_2 від 26.08.05р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, суд вважає, що вимога позивача про визнання недійсним договору є безпідставною, оскільки в даному випадку при укладенні договору сторони погодили всі істотні умови договору, продавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-С", на момент відчуження був власником майна\ та, відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, не був обмежений у праві на розпорядження своєю власністю, договір укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений у повній відповідності до вимог ч.1 ст.657 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321, ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997 р., кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини , зокрема, рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Таким чином, заявлений предмет позову є намаганням позивача та відповідача-1 (який є підзвітний і підконтрольний позивачу) позбавити права власності відповідача-2 (суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2) на спірний об'єкт нерухомості, що є неприпустимим з огляду на судову практику Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, суд доходить висновку про відсутність підстави для застосування позовної давності за відсутності порушених прав позивача, які потребують захисту в обраний ним спосіб.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 25.07.2013р.

Суддя І.Г. Мурашко