Рішення № 32590961, 24.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 р. Справа №923/829/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1", м. Нова Каховка Херсонської області

до приватного акціонерного товариства "Чумак", м. Каховка Херсонської області

про визнання недійсними договорів зберігання

за участю представників:

позивача - Зінкевич Д.С. представник, дов. від 11.09.2012р.;

відповідача - Рибак І.В. представник, дов. від 05.11.2012р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" звернулось з позовом до ПрАТ "Чумак" про визнання недійсними договорів зберігання: №7 від 23.08.2011р.; №8 від 25.08.2011р.; №9 від 26.08.2011р.; №10 від 05.09.2011р.; №11 від 06.09.2011р.; №12 від 08.09.2011р.; №14 від 12.09.2011р.; №15 від 13.09.2011р.; №16 від 14.09.2011р.; №17 від 16.09.2011р.; №18 від 19.09.2011р.; №19 від 20.09.2011р.; №20 від 21.09.2011р.; №21 від 23.09.2011р., укладених між сторонами, з підстав невідповідності його положень вимогам ЦК України (ст. 549) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки відповідно до пункту 5.5. вказаних договорів неустойкою забезпечено виконання не грошового зобов'язання.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оспорювані позивачем договори вже були предметом дослідження у господарському суді при розгляді спорів між тими ж сторонами у справі №5024/1515/2012 про розірвання вказаних вище договорів та у справі №5024/1686/2012 про зобов'язання повернути майно стягнення неустойки, та суди не дійшли висновку про невідповідність договорів чи їх частин чинному законодавству. Також відповідач зазначає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому. Вважає, що оскільки господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій і при цьому не визначає ні один з цих різновидів, сторони договорів відповідального зберігання мали право визначити вид та розмір штрафних санкцій у грошовій формі, незважаючи на те, що самі договори мають майновий характер.

Також відповідач вважає, що позовну заяву підписано неуповноваженою особою Зінкевичем Д.С.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" та ПрАТ "Чумак" укладено договори відповідального зберігання №7 від 23.08.2011 р., №8 від 25.08.2011 р., №9 від 26.08.2011 р., №10 від 05.09.2011 р., №11 від 06.09.2011 р., №12 від 08.09.2011 р., №14 від 12.09.2011 р., №15 від 13.09.2011 р., №16 від 14.09.2011 р., №17 від 16.09.2011 р., №18 від 19.09.2011 р., №19 від 20.09.2011 р., №20 від 21.09.2011 р., №21 від 23.09.2011 р. (далі за текстом Договори).

Відповідно до умов викладених в п. 1.1. Договорів в порядку та на умовах визначених цими Договорами згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цих Договорів, поклажодавець (відповідач у справі) передає, а зберігач (позивач у справі) приймає на відповідальне зберігання газобетонні блоки (автоклавний газобетон), кількість об'єм (надалі іменується "майно"), загальна сума вказується в акті приймання-передачі майна на зберігання, без права використання майна у господарському обороті зберігача протягом строку зберігання, з подальшим поверненням майна поклажодавцю без зміни його якісних або кількісних характеристик.

У п. 4.1. Договорів сторонами встановлено, що вартість послуг із зберігання майна (автоклавний газобетон) становить 1 (одну) грн. 00 коп. за один місяць зберігання.

Згідно п. 7.1. Договорів вони набувають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цими Договорами.

Пунктом 2.1.4. Договорів встановлено обов'язок зберігача (позивача у справі) повернути майно поклажодавцю (відповідачу у справі) за першою вимогою останнього.

Таким чином, на підставі вказаних умов Договорів у позивача виникли зобов'язання зі зберігання речей відповідача та повернення їх за вимогою останнього. В свою чергу у відповідача виникло грошове зобов'язання з оплати вартості послуг позивача зі зберігання товару.

В пункті 5.5. Договорів сторони передбачили, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 1% від вартості майна за кожний день затримки.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, сторонами у п. 5.5. Договорів встановлена відповідальність позивача у вигляді сплати неустойки у відсотках (1%) за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що фактично в розумінні частини 3 статті 549 ЦК України є пенею.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи, що у зберігача за умовами оспорюваних Договорів не виникало грошових зобов'язання перед ПрАТ "Чумак", встановлення в пункті 5.5. Договорів забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені не відповідає положенням ст. 549 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, суд зазначає, що як встановлено статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд зазначає, що оспорювані Договори були б вчинені і без включення до них умов викладених в пункті 5.5. щодо виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 1% від вартості майна за кожний день затримки.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Пункти 5.5. Договорів мають бути визнані недійсними як такі, що суперечать ст. 549 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В задоволенні решти позову має бути відмовлено.

Заперечення відповідача проти позовних вимог спростовуються викладеним вище та наступним.

Посилання відповідача на те, що оспорювані позивачем договори вже були предметом дослідження у господарському суді при розгляді спорів між тими ж сторонами у справі №5024/1515/2012 про розірвання вказаних вище договорів та у справі №5024/1686/2012 про зобов'язання повернути майно стягнення неустойки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки визнання недійсними Договорів не було предметом вказаних спорів.

Твердження відповідача про те, що позовну заяву підписано неуповноваженою особою спростовуються наданими до матеріалів справи довіреністю від 11.09.2012 року, копією Договору №1-юр/01 від 20.01.2011 року про надання юридичних послуг та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони в рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними пункти 5.5. укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" та приватним акціонерним товариством "Чумак" договорів відповідального зберігання №7 від 23.08.2011р.; №8 від 25.08.2011р.; №9 від 26.08.2011р.; №10 від 05.09.2011р.; №11 від 06.09.2011р.; №12 від 08.09.2011р.; №14 від 12.09.2011р.; №15 від 13.09.2011р.; №16 від 14.09.2011р.; №17 від 16.09.2011р.; №18 від 19.09.2011р.; №19 від 20.09.2011р.; №20 від 21.09.2011р.; №21 від 23.09.2011р.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Чумак" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Козацька, 3, код ЄДРПОУ 24106105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79, код ЄДРПОУ 35115625) - 8029 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова