Рішення № 32590959, 22.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12737/13 22.07.13

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України

в Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«Вільхівська»»

про стягнення 13 301,16 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Петімко О.В. - по дов. №48/1-1/3316/мз від 05.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» 13 301,16 грн., із яких: 11 000,00 грн. основного боргу по договору №01-32943 від 15.10.2012р. про надання охоронних послуг, 384, 70 грн. пеня, 78, 21 грн. - 3% річних, 1 767, 80 грн. основного боргу по договору №01- 34584 від 01.03.2013р. про надання охоронних послуг, 58,54 грн. пеня, 11.91 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договори №01-32943 від 15.10.2012р. та №01- 34584 від 01.03.2013р. про надання охоронних послуг, на виконання яких позивач надав послуги з охорони об'єкту відповідача, однак відповідач в порушення умов даного договору не оплатив ці послуги в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 08.07.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.07.2013 року.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача. Що визначена за меті ралами справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" представник відповідача ухвалу суду отримав 19.07.2013р.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

5.10.2012 року між сторонами було укладено Договір №01-32943 про надання охоронних послуг з недопущення правопорушень та проведення профілактичних заходів.

Відповідно до п. п. 1.1. позивач приймає на себе зобов'язання щодо недопущення порушень громадського порядку під час несення служби та вжиття невідкладних заходів до осіб, що скоїли або намагаються скоїти правопорушення, а також проведення профілактичних заходів на території відповідача («Балаклайська птахофабрика» Балаклійський район, с. Жовтневе).

Строк дії договору сторони визначили 1 рік, який набирає чинності з 15.10.2012р.

Згідно з п. 1 ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вартість послуг за договором визначена в п.7.1 договору і складає 5 500 грн., у т.ч . ПДВ 20%- 916, 67 грн. в місяць, з яких 5200 грн. , у т.ч. ПДВ -866, 67 грн. послуги одного працівника міліції в місяць, незалежно від фактичної кількості годин залучення працівника міліції охорони для проведення заходів, але не більше норми годин на місяць на одного працівника та 300 грн., у т. ч. ПДВ 20%- 50 грн. т транспортні послуги.

Оплата послуг позивача здійснюється відповідачем у порядку передплати відповідної суми до 20 числа поточного місяця, вказаної у п. 7.1 договору, згідно виставлених рахунків позивачем або без них.

Відповідно до положень п. 1 ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг а плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, за надані послуги повністю не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 11 000, 00 грн. за січень та лютий 2013 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11 000 грн. заборгованості по договору №01-32943 від 15.10.2012р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 384, 70 грн. пені та 78,21 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст.. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Статті 1, 3 даного Закону передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежів.

Перевіривши правильність нарахування пені , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 384, 70 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в сумі 78,21 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

01.03.2013р. між сторонами був укладений договір №01-34584 на централізоване охорону майна на об'єкті підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснити охорону майна відповідача та обслуговування сигналізації на об'єкті відповідача.

Строк дії договору сторони визначили з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2014 року (п.11.1 договору).

Ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№2, 3 до договору) , які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до додатку №3 до договору (протоколу узгодження договірної ціни) договірна ціна становить :

1,30 грн. у т.ч. ПДВ -20%- за одну годину охорони об'єкта;

23,00 грн. , у т.ч. ПДВ -20%- в місяць за технічне обслуговування однієї установки сигналізації;

40,00 грн. , у т.ч. ПДВ -20% в місяць за використання мобільного зв'язку за допомогою мережі мобільного зв'язку оператора «Київстар».

Вартість охоронних послуг по договору за кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації, розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки №№1.2.3 до договору). Відповідно до кількості годин наданих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги позивача здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Перший платіж по договору в сумі вартості послуг позивача в за перший місяць виконавець (березень 2013 року) здійснюється відповідачем впродовж 2-х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі по договору здійснюються відповідачем не пізніше 25 числа кожного місяця за цей місяць. Датою оплати вважається дата зарахування коштів відповідача на банківський рахунок позивача (п. 3.2 договору).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач порушення умов вищевказаного договору не сплатив позивачу вартість наданих послуг за березень, квітень 2013 року, у зв'язку з чим виник борг в сумі 1767, 80 грн.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 58,54 грн. пені та 11,91 грн. - 3% річних.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежів (п.8.2 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3% річних приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 35902139) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) 12 767 грн. 80 коп. основного боргу, 443 грн. 24 коп. пені, 90 грн. 12 коп. - 3% річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 24.07.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.