Рішення № 32588330, 19.07.2013, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/956/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Бірук Н.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто просто" про захист прав споживача,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом визнання угоди №380973 від 10.03.12 недійсною, стягнення з відповідача сплачених за вказаною угодою коштів в розмірі 41323,04 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.. Як на підставу для задоволення позову вказує на несправедливість умов цієї угоди та введення позивача відповідачем в оману щодо істотних умов та характеру угоди, нечесну підприємницьку діяльність відповідача.

19.07.13 представник відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою відділення зв"язку на повідомленні про вручення відповідачу судової повістки. Суд вважає, що повторна неявка представника відповідача в судове засідання, незалежно від причини неявки, є достатньою підставою для вирішення справи на підставі наявних доказів та винесення заочного рішення, згідно із ч.4 ст.169, ч.1 ст.225 ЦПК.

Згідно із запереченнями проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову через безпідставність позовних вимог, оскільки угода укладена у відповідності із вимогами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не містить несправедливих умов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити з підстав, вказаних у позові.

Суд, дослідивши наявні в справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та керуючись законом, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

10.03.2012 року між ТОВ "Авто просто" та ОСОБА_2 була укладена угода №380973 (далі - угода) предметом якої є надання позивачу послуг з адміністрування системи, що умовно називається "АвтоТак", з метою придбання автомобіля марки "Шевроле Авео" вартістю 91920 гривень. Позивачем виконувались умови угоди, зокрема ним сплачено: 10.03.2012 року - 3309,12 грн. за послуги, які пов'язані із вступом у систему "АвтоТак" та 26690,88 грн. вступного внеску в систему "АвтоТак", а також за період з 13.04.2012 року по 15.01.2013 року - десять платежів на загальну суму 12633,72 грн.. Усього на виконання умов угоди позивач сплатив відповідачу 42633,72 грн..

Згідно з угодою виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що позивач сплачує передбачені угодою кошти, а відповідач формує групу покупців, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля. Позивач одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, передбаченого угодою, і таке визнання права здійснює відповідач на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи "АвтоТак", а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків (п.п.5.1, 5.2 ст.5 угоди). Угода не містить строків та (або) термінів отримання позивачем автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності відповідача за невиконання умов угоди навіть у разі повної оплати вартості автомобіля (п.п. 1.2 угоди ст.1). Натомість угодою передбачено, що у випадку розірвання угоди за власним бажанням поверненню підлягають тільки чисті внески, сплачені за угодою за вирахуванням відступного за відмову від угоди в розмірі двох цілих чистих внесків (п.13.1 ст.13 угоди), тобто внески в оплату послуг, в оплату страхового платежу та внески зі страхування автомобіля не повертаються (п.2.8 ст.2 угоди).

Відповідно до частин 1,5 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як передбачено ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" (далі- Закон) встановлено заборону нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Законом установлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми.

Письмові заперечення відповідача проти позову щодо надання послуг і правомірності угоди з посиланням на п.5 ч.1, п.11-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд вважає безпідставними. Оскільки у відповідності із п.7 ч.1 ст.1 та ч.1 ст.2 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Учасниками ринку фінансових послуг є особи, які відповідно до цього Закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг.

Разом з тим угода укладена 10.03.2012 року, а свідоцтво про державну реєстрацію та ліцензію на право надання фінансових послуг відповідач отримав відповідно 11.12.2012 року та 15.01.2013 року. Тобто 10.03.2012 року відповідач не вправі був укладати з позивачем угоду про надання фінансових послуг щодо адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, оскільки не був учасником ринку фінансових послуг.

Отже суд приходить до висновку, що угода не відповідає вказаним вище вимогам ЦК і Закону та укладена без мети створити реальні юридичні наслідки, що обумовлені угодою - отримання позивачем автомобіля в системі «Авто Так» за обумовлену плату. Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, відповідач без залучення власних коштів формував групи покупців, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, залучених до умов діяльності системи «АвтоТак». Також угодою не визначено конкретний строк виконання відповідачем зобов»язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України з приводу визнання недійсними оспорюваних правочинів з підстав використання контрагентом - виконавцем нечесної підприємницької діяльності від 23 травня 2012 року, що ухвалена за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ „Філдес Україна" про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди (текст постанови опублікований на сайті Верховного Суду України www.scourt.gov.ua).

Частиною 1 ст. 360-7 ЦПК України передбачено обов'язковість для всіх судів України прийнятого Верховним Судом України рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин, з урахуванням положень ч.1 і ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК, ч.1 ст.360-7 ЦПК та ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону, суд приходить до висновку про те, що угода № 380973 від 10 березня 2012 року суперечить положенням ЦК і Закону внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою, тому угоду слід визнати недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, передбачених ч.1 ст.216 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На виконання угоди позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 42633,72 грн. (підтверджується доданими до позову копіями квитанцій), проте згідно позову позивач просить повернути йому 41323,04 грн..У відповідності із ч.1 ст.11 ЦПК України диспозитивність цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в межах заявлених вимог - в розмірі 41323,04 грн., сплачених позивачем грошових коштів на виконання угоди, що визнана судом недійсною.

Позивач просить стягнути з відповідача також моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, що завдана йому нечесною підприємницькою діяльністю, порушенням звичного життєвого порядку, моральними та душевними стражданнями, втратою звичних життєвих зв'язків та необхідності витрачання часу на їх відновлення. Як передбачено п.5 ч.1 ст.4 Закону споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Разом з тим, будь-яких доказів заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди, внаслідок недоліків продукції, що згідно ч.2 ст.23 ЦК полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, позивачем не надано.

У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 гривень задоволенню не підлягають, через їх необґрунтованість.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно із ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22,23,203,215,216 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 11,88, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсною угоду № 380973 від 10 березня 2012 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" та ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (місто Київ, вул.Воровського, 24, корпус 1, код ЄДРПОУ 35509011, рахунок 2600101466700 в АТ "Каліон Банк Україна", МФО 300379) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 41323 (сорок одну тисячу триста двадцять три) гривні 4 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (місто Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1, код ЄДРПОУ 35509011, рахунок 2600101466700 в АТ "Каліон Банк Україна", МФО 300379) в дохід держави 413 гривень 23 копійки судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач може подати апеляційну скаргу на рішення суду в строк, встановлений ч.1 ст.294 ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 24.07.2013 року.