Рішення № 32588267, 12.07.2013, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа №576/891/13-ц 2/576/290/13 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2013 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Плотніковій О.С., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, зобов'язання повернути житловий будинок і документи на житловий будинок та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, мотивуючи його тим, що 13 липня 2012 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 03.03.2012 р. нотаріусом Глухівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, від його імені продав належний йому (позивачеві) на праві власності жилий будинок по АДРЕСА_1. Крім того, мотивує позов тим, що 03.03.2012 р. з метою заволодіння його майном відповідач ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, психологічний тиск та погрожуючи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за неіснуючий борг йому та його дружині ОСОБА_7, вступив у змову з нотаріусом ОСОБА_6, яка посвідчила довіреність на продаж будинку помимо його волі, а також змусив і його дружину ОСОБА_7 підписати заяву про згоду на продаж будинку, яку теж посвідчено нотаріусом ОСОБА_6 Далі позивач посилається на те, що 12.07.2012 р. він звернувся до нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про скасування посвідченої нею 03.03.2012 р. довіреності, однак, та відмовила в прийнятті такої заяви, повідомивши про його наміри ОСОБА_1 А 13 липня 2012 року він звернувся до нотаріуса ОСОБА_8, яка в той же день скасувала цю довіреність. Але в цей же день ОСОБА_1 вступив у зловмисну домовленість зі своєю сестрою ОСОБА_4 та уклав фіктивний договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1, діючи від його (позивача) імені, продав, а ОСОБА_4 купила належний йому будинок по АДРЕСА_1, який було посвідчено нотаріусом ОСОБА_5 Тому просив суд визнати недійсним цей договір купівлі-продажу та зобов'язати відповідачів повернути житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 і документи на цей будинок. 18 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_9, мотивуючи його тим, що 29 січня 2012 року той позичив у нього 58000 доларів США і про факт позики власноручно склав розписку, в якій вказав суму коштів взятих в борг та зобов'язався повернути їх до 01 квітня 2012 року. Також мотивує свої вимоги тим, що в якості часткового забезпечення боргу відповідач надав йому житловий будинок по АДРЕСА_1, для чого передав йому всі правостановлюючі документи на будинок і при цьому повідомив, що має заборгованість перед банківськими установами по кредитам. В подальшому ОСОБА_2 видав йому нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження належним йому майном, а його дружина надала письмову згоду на продаж будинку. Оскільки після 01 квітня 2012 року ОСОБА_2 борг не повернув, а в розмові повідомив, щоб він (ОСОБА_1) продавав будинок по АДРЕСА_1, за ціною та вибором покупця, надавши PIN-коди своїх кредитних карток, передав всі кредитні договори, кредитні картки й інші документи з метою погашення кредиту та звільнення будинку з-під застави, протягом квітня-червня 2012 року він погасив заборгованість ОСОБА_2 перед банком, оформив технічні документи на земельну ділянку. А 12 липня 2012 року продав будинок за 130000 грн., повідомив про це ОСОБА_2 і за погодженням з ним залишив отримані кошти в рахунок часткового погашення його боргу. Оскільки решту боргу відповідач не повернув, то ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 333594 грн. боргу та 3335,95 грн. витрат по оплаті судового збору, а також об'єднати його позов в одне провадження з судовим провадженням за позовом ОСОБА_2 до нього. Ухвалою суду від 21.05.2013 р. первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 були об'єднані в одне провадження. Однак, у зв'язку з повторною неявкою ОСОБА_2 як позивача у справі за його первісним позовом ухвалою Глухівського міськрайонного суду від 12.07.2013 р. його позовну заяву було залишено без розгляду. В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві. Також ОСОБА_11 суду пояснив, що з ОСОБА_2 знайомий приблизно з 2000 року і той часто позичав у нього гроші, але до цього завжди їх віддавав. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але подав письмові заперечення, мотивуючи їх тим, що 29 січня 2012 року він не позичав у ОСОБА_1 58000 доларів США, а розписка, яку той надав, була написана ним під впливом насильства з боку ОСОБА_1 Також послався на те, що з метою отримання від нього цієї розписки та бажаючи заволодіти його майном ОСОБА_1 погрожував йому фізичною розправою, застосовував психологічний тиск, погрожуючи заподіянням йому та його дружині ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень в разі ненаписання такої розписки. За цими фактами проводиться досудове розслідування і 06.02.2013 р. кримінальне прова-дження внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Крім того, ОСОБА_2 посилається й на те, що правовстановлюючі документи на належний йому будинок по АДРЕСА_1, він змушений був віддати ОСОБА_1 у зв'язку з його тиском та погрозами фізичної розправи йому та його дружині ОСОБА_7, застосуванням насильства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з метою отримання права розпоряджатися будинком, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, згідно ст.ст. 1046 - 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а пози-чальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму коштів, і такий договір вважається укладеним з моменту передання грошей, а на підтвердження його укладення може бути представлена розписка позичальника. Договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом цього договору. З розписки ОСОБА_2 від 29 січня 2012 року вбачається, що він позичив у ОСОБА_1 58000 доларів США і зобов'язався їх повернути до 01.04.2012 р. За змістом ст. 1047 ЦК України письмова форма договору позики є обов'язковою, якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми, і якщо сума договору перевищує в 10 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але згідно ст. 218 цього Кодексу в разі недотримання письмової форми договору позики у цих випадках договір вважається дійсним. При цьому відповідно до вимог ст. 218 ЦК України при розгляді справи у суді не допускається посилання на показання свідків в підтвердження договору позики, а заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорю-вання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Також згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були ним одержані або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором, при цьому якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини), то безгрошевість такого договору, тобто, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, не може ґрунтуватися на поясненнях свідків, а може бути підтверджено лише належними і допустимими доказами (ст.ст. 58, 59 ЦПК України). А таких доказів відповідачем суду не надано. Враховуючи, що у вказаній розписці вказані найменування позикодавця і пози-чальника, строк і порядок повернення позики, то наявність у позикодавця ОСОБА_1 розписки підтверджує отримання позичальником ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 58000 доларів США, тобто, укладення між ними договору позики. Посилання ж відповідача на те, що він написав боргову розписку під психологічним тиском та примусом суд вважає безпідставним. Так, з наданої ОСОБА_2 відповіді Глухівської міжрайонної прокуратури за вих. №21 від 16.03.2013 р. на ім'я ОСОБА_12 вбачається, що за наслідками перевірки його доводів, викладених у зверненні щодо незаконних дій ОСОБА_1 12.07.2012 р. Глухівським МВ УМВС України в Сумській області було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутності в діях останнього складу злочинів, передбачених ст.ст. 189, 357 КК України, а за наслідками скарги на цю постанову її було скасовано 29.01.2013 р. Глухівським міськрайонним судом і дане звернення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. 355 ч.1 КК України. З даної відповіді також убачається, що 05.01.2013 р. письмове звернення його сина ОСОБА_2 щодо незаконного заволодіння ОСОБА_1 ключами від належного йому автомобіля та спричинення ним фізичного болю теж внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України. Також ОСОБА_2 надано пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого. Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. А згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування й суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування. В той же час, суд вважає, що внесення 05.01.2013 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяви ОСОБА_2 щодо незаконного заволодіння ОСОБА_1 ключами від автомобіля та спричинення ним фізичного болю за ознаками злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України не стосується предмета доказування у цій справі й жодним чином не спростовує факт отримання ним позики.

Також відповідач ОСОБА_2 не надав суду й доказів його звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним цього правочину (договору позики) як такого, що був вчинений ним внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, якщо позичальник видав позикодавцю борговий документ, позикодавець, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його позичальнику. У разі неможливості повернення розписки кредитор повинен вказати про це у своїй розписці, яку він видає позичальнику. А частиною З вищевказаної статті передбачено, що наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Тому суд вважає, що наявність розписки у ОСОБА_1 свідчить про невиконання ОСОБА_2 свого обов'язку щодо повернення боргу.

До того, ж відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення підлягає обов'язковій реєстрації, а у відповідності до ч.2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно ж до ч.4 ст. 61 ЦПК України лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Проте відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним договору позики, укладеного 29.01.2012 р. між ним та ОСОБА_1, а також наявності вироку суду, яким би було встановлено застосування останнім фізичного чи психологічного насильства при написанні розписки ОСОБА_2, а також і того, що такі справи взагалі розглядаються в суді. При цьому суд також враховує, що безпосередньо після написання боргової розписки ОСОБА_2 не звернувся до правоохоронних органів, а навпаки, видав на ім'я ОСОБА_1 довіреність, якого уповноважив того на здійснення продажу будинку. За таких обставин посилання відповідача на те, що він не брав гроші в борг, суд вважає необґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Разом з тим, з наданої позивачем розписки вбачається, що ОСОБА_2 позичив у нього 58000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США становить 463594 грн. у співвідношенні 799,3 грн. за 100 доларів США (799,3 х 58000 : 100 = 463594). Однак, позивач просив стягнути лише 333594 грн., посилаючись на те, що отримав від продажу належного ОСОБА_2 будинку по АДРЕСА_1, 130000 грн. При цьому, ухвалюючи рішення у справі, суд не враховує кошти в сумі 130000 грн., які зі слів ОСОБА_1 були отриманні ним за реалізацію будинку, оскільки право вимоги належить позивачеві, який просив стягнути саме таку суму, а позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку ухвалою суду від 12.07.2013 р. були залишені без розгляду, що не позбавляє його права повторного звернення до суду з тих же підстав.

Також згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 3335,95 грн. по оплаті судового збору. На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 58- 61, 212- 215 КПК України, суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 333594 грн. боргу за договором позики від 29 січня 2012 року, а також 3335,95 грн. витрат по оплаті судового збору, всього стягнувши на його користь 336929,95 грн.

На рішення суду позивачем ОСОБА_1 може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя