Рішення № 32584552, 18.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2013 р. Справа №917/943/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а; Полтава, Полтавська область,36020

до Виробничого підприємства по експлуатації житла "Надія", вул.Торгова, 3, Карлівка, Карлівський район, Полтавська область,39500

про стягнення грошових коштів в сумі 21 623,25 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Столяров М.Б. дор. №242 від 19.12.2012р.

від відповідача: Лук'яненко М.М. дор. б/н від 17.07.2013р.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення, згідно ст.85 ГПК України та повідомлено коли буде складено повне рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 21 623,25 гривень за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом (для підприємств, що виробляють теплову енергію) № 3/13 ТКЕн від 25.12.2012 року, з яких 21 296,42 гривень основного боргу, 272,36 гривень пеня, 54,47 гривень 3% річних.

18.07.2013 року від позивача до суду надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. боргу в зв'язку з проведенням оплати відповідачем в зазначеній сумі.

Представник позивача в судовому засіданні виклав зміст позовних вимог (з урахуванням заяви про припинення провадження у справі) та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні усно проти суми боргу не заперечував та надав суду платіжне дорученням про сплату 196,42 гривень основного боргу по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :

25.12.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (позивач, постачальник) та Карлівським виробничим підприємством по експлуатації житла «Надія» (відповідач, споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (для підприємств, що виробляють теплову енергію) №3/13ТКЕн (арк. с. 12-17).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник постачає природний газ (далі-газ) споживачу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем використано газу на протязі березня 2013 року - квітня 2013 року на загальну суму 35 489,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. с. 19-20).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши за отриманий природний газ лише 14 193,29 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 21 296,42 грн..

Під час розгляду справи по суті позивачем була подана суду заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. боргу в зв'язку з проведенням оплати відповідачем в зазначеній сумі.

Суд відхиляє подану позивачем заяву про припинення провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається із вхідного штампу канцелярії суду, позовна заява по справі надійшла до господарського суду 21.05.2013 року за №1191/13, а борг в сумі 2000 грн. був сплачений відповідачем 20.05.2013 року (платіжне доручення №324 в матеріалах справи) тобто до звернення позивачем з позовом до суду.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2000 грн. боргу.

Також відповідач надав суду платіжне доручення №470 від 17.07.2013 року про сплату 196,42 гривень боргу по справі.

Приймаючи до уваги те, що відповідач надав суду належні докази сплати заборгованості в сумі 196,42 грн., суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в сумі 196,42 грн., та про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України в даній частині.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 19100,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору за період з 06.04.2013 року по 17.05.2013 року включно заявлено до стягнення 272,36 грн. пені та 54,47 грн. 3% річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підпунктом 6.2.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,35,43,(п.1-1) ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 196,42 гривень основного боргу провадження припинити.

3. В частині стягнення 2000,00 гривень основного боргу відмовити.

4. Стягнути з Виробничого підприємства по експлуатації житла "Надія" (вул.Торгова, 3, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область,39500, п/р 26000174297067 в ПРУ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 21044421) на користь "Полтавагаз" (вул. Козака, 2-а; Полтава, Полтавська область,36020, п/р 2600530103545 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) 19100,00 гривень боргу, 272,36 гривень пені, 54,47 гривень 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.07.2013 року

Суддя О.М. Тимощенко