Ухвала суду № 32581559, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/9991/11909/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

представника позивача Васильєва С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі №2а-19658/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2010 позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 16.07.2010 № 0001652340/0-18417/10/23-213 та № 0001662340/0-18412/10/23-213. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Благос Інжиніринг» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Благос Інженірінг» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків цього суду обставинам справи, наголошуючи на тому, що нікчемність правочину судом встановлена за відсутності виявлення умислу у позивача на порушення публічного порядку. Судом апеляційної інстанції за відсутності на те законних підстав покладено вину за порушення інших платників податків, які вели бухгалтерський та податковий облік з недоліками. Придбання обладнання здійснено з метою виконання робіт за договором між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», його зберігання, установка обладнання підтверджується відповідними первинними документами, що досліджені судом першої інстанції.

ДПІ у Київському районі м.Донецька, належним чином повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2010 № 0001652340/0-18417/10/23-213 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 118 229,80 грн., у т.ч. 90 946,00 грн. основного платежу та 27 283,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2010 № 0001662340/0-18412/10/23-213 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 109 135,50 грн., у т.ч. 72 757,00 грн. основного платежу та 36 378,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 02.07.2010 № 4682/23-2/34960163, про порушення позивачем вимог п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Виват-Пром» товару (шафи автоматики в комплекті ZX273-16 та ZA162-10 - 2 шт.) за договором купівлі-продажу від 01.06.2009 № 3-0106/2009.

Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит та валові витрати, оскільки останні сформовані за результатами вчинення правочину, що не спричинив реального настання правових наслідків та є нікчемним в силу вимог ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки вчинювався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Така позиція податкового органу обґрунтована порушеннями ТОВ «Автокрис», яке є постачальником товару ТОВ «Солана Трейд», яке, своєю чергою, є постачальником ТОВ «Виват-Пром», правил фінансово-господарської діяльності підприємства (непричетність засновника та керівника підприємства до створення підприємства та ведення господарської діяльності, що встановлена на підставі пояснень директора, отриманих відділом податкової міліції в ході оперативних заходів); відсутністю у ТОВ «Виват-Пром» на балансі складських приміщень та відсутністю орендованих складських приміщень. Цими обставинами податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо вчинення ТОВ «Виват-Пром» з позивачем нереальних господарських операцій.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами постачальника товару вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання у ТОВ «Виват-Пром» товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема фактичне придбання товару підтверджено договором, видатковими та податковими накладними, додатками до договору щодо прийняття товару, товарно-транспортною накладною, виписками банку, наявність на складі позивача придбаного товару підтверджується актом інвентаризації цінностей на складі позивача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про нікчемність вчиненого позивачем та ТОВ «Виват-Пром» правочину.

При цьому суд апеляційної інстанції не спростував встановлених судом першої інстанції в результаті дослідження та оцінки доказів - первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обставин щодо реального вчинення господарських операцій, наявності у позивача товару на складі та безпідставно встановив безтоварний характер операцій, обґрунтувавши такий висновок обставинами, на які посилався податковий орган в акті перевірки, незважаючи на те, що такі обставини самі собою не свідчать про нереальність господарських операцій.

Зокрема в основу висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» суд апеляційної інстанції поклав обставину щодо надання директором підприємства ТОВ «Автокрис» (постачальником товару у ланцюгу постачання) пояснень непричетності його до фінансово-господарської діяльності підприємства, тоді як дана обставина сама собою без дослідження доказів, які відповідають критеріям належності, тобто таких, що містять інформацію щодо предмета доказування (у даному випадку обставини щодо фактичного придбання позивачем та отримання товару від ТОВ «Виват-Пром» з метою використання в господарській діяльності), та допустимості, тобто таких, що одержані з визначених законом джерел та у визначений законом спосіб, не може підтверджувати безтоварність господарської операції.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 скасувати та залишити в силі постанову від Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло