Постанова № 32581102, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К-17157/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Кривошеєнко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року

у справі № 2-а-28215/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

про визнання неправомірними дій та визнання нечинним направлення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання дій ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова по виданню направлення № 146 від 03 березня 2008 року та неповідомлення позивача за 10 днів до проведення перевірки неправомірними; визнання нечинним направлення № 146 від 03 березня 2008 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова; визнання відсутнім права ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на перевірку ТОВ «Інтертранслогістик» за направленням № 146 від 03 березня 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова по виданню направлення № 146 від 03 березня 2008 року та неповідомлення позивача за 10 днів до проведення перевірки. Визнано нечинним направлення № 146 від 03 березня 2008 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова. Визнано відсутнім право ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на перевірку ТОВ «Інтертранслогістик» за направленням № 146 від 03 березня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інтертранслогістик», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було направлено позивачу повідомлення від 21 січня 2008 № 542 (вихідний реєстраційний № 542/10/23-220), яким повідомлено, що у період з 03 березня 2008 року по 28 березня 2008 року буде проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Інтертранслогістік» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства (арк. справи 5). Вказане повідомлення позивач отримав 28 лютого 2008 року.

03 березня 2008 фахівці ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прибули до ТОВ «Інтертранслогістік» для проведення виїзної планової документальної перевірки на підставі направлення № 146 від 03 березня 2008 року, згідно якого передбачено проведення планової перевірки з 03 березня 2008 року по 31 березня 2008 року. Вказане направлення було отримане під розписку головою товариства - Кулінічем Вячеславом Михайловичем (арк. справи 26).

Разом з цим, посадовими особами перевірку ТОВ «Інтертранслогістік» не було допущено фахівців ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова до проведення планової виїзної документальної перевірки з підстав недотримання податковим органом вимог статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», про що було складено відповідний акт відмови № 149/23-212/31827404 від 03 березня 2008 року (арк. справи 27).

Також, 03 березня 2008 року ТОВ «Інтертранслогістік» направило до податкового органу лист за вих. № 0303.5, в якому вказало, що зазначена у направленні дата початку перевірки - 03 березня 2008 року зумовлює термін часу від дати надіслання повідомлення про перевірку до дати початку перевірки менший за 10 днів, що є підставою для не допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової перевірки платника податків (арк. справи 28).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, видаючи оспорюване направлення № 146 від 03 березня 2008 року, були порушені строки, встановлені частиною 2 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Однак, погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Положеннями частин 1, 2, 4 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до частини 1 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Аналіз положень статей 11, 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що направлення на проведення перевірки видається на підставі наказу на призначення перевірки, який є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке спрямованим на регулювання відносин, що виникають між платником податків і контролюючим органом, щодо реалізації завдань та повноважень органу державної податкової служби, покладених на нього цим Законом.

Разом з цим, порушення податковим органом вимог, встановлених частиною 4 статті 111, частиною 1 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, право, надане платнику податків частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було реалізоване позивачем.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що позовні вимоги про визнання дій органу державної податкової служби щодо видання направлення на перевірку, визнання такого направлення нечинним та визнання відсутнім права податкового органу на перевірку платника податку за цим направленням є безпідставними, оскільки суперечать положенням статей 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова надані такі повноваження.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна