Ухвала суду № 32580596, 18.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/969/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. про відкриття виконавчого провадження ВП №32476790 від 27.04.2012 року про стягнення з позивача на користь держави 544,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. про стягнення виконавчого збору ВП №32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 54,40 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 32,40грн.; зобов'язати відділ державної виконавчої служби повернути позивачу зайво сплачені кошти у розмірі 630,80 грн.; стягнути з відділу державної виконавчої служби на користь позивача сплачені ним 1050,00 грн. на відшкодування витрат пов'язаних з надання правової допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Семіроз І.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 32476790 від 27.04.2012 року про стягнення з позивача на користь держави 544,00 грн. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Семіроз І.М. про стягнення виконавчого збору ВП № 32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 54,40 грн. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Семіроз І.М. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 32476790 від 04.05.2012 року в розмірі 32,40грн. Зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції повернути позивачу зайво сплачені кошти у розмірі 630,80 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.10.2009 року працівником ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова серії АІ №093531 в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала чинності 25.10.2009 року. Строк пред'явлення до виконання - 15.01.2010 року (а.с. 9)

27.04.2012 року на підставі заяви про примусове виконання постанови ВДАІ №АІ093531 від 15.10.2009 року та керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави заборгованість в розмірі 544 грн. та встановлено семиденний строк для самостійного виконання (ВП № 32476790 ) (а.с.7).

Як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця, виконавчий документ пред'явлений до виконання 27.04.2012.

Проте, постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2012 року не містить інформацію про дату набрання виконавчим документом законної сили.

04.05.2012 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ Семіроз І.М. по ВП № 32476790 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 54,40 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 32,40грн. (а.с.8)

Не погоджуючись з вказаними постановами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що прийняття до виконання відповідачем постанови ВДАІ серії АІ № 093531 від 15.10.2009 року є неправомірним, а постанови державного виконавця від 27.04.2012 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору від 04.05.2012 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 04.05.2012 року - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців.

Згідно зі статтею 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що скаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2012 року не містить жодних відомостей про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, натомість містить пряму вказівку про те, що заява про примусове виконання була подана саме 27 квітня 2012 року. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ВДАІ пропущено тримісячний строк пред'явлення постанови серії АІ №093531 до виконання.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

З врахуванням наведених норм та встановлених обставин, суд першої інстанції правомірно зазначає, що державний виконавець, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, зобов'язаний був відмовити у прийнятті виконавчого документа, про що винести відповідну постанову.

Також, в матеріалах справи міститься довідка №743 від 06 квітня 2010 року видана ВДАІ м. Чернігова про те, що згідно обліків АП ВДАІ м. Чернігова заборгованостей по сплаті адміністративних штрафів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху у позивача немає (а.с. 10).

Листом вих. №05-34/1/2577 від 05.10.2010 року Центральний відділ ДВС Чернігівського МУЮ повідомив позивача, що станом на 05.10.2010 року згідно алфавіту обліку виконавчих проваджень №05-16 виконавчі документи про стягнення з позивача штрафів на користь держави за порушення правил дорожнього руху на виконанні не перебувають (а.с.11).

Посилання відповідача на ту обставину, що 15.01.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги та зазначає. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Однак, згідно з наданими документами 08.02.2010 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження та направлено за належністю. Саме з цього часу, 08.02.2010 року, встановлено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбаченого ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження 27.04.2012 року, тобто після сплину трьохмісячного строку, передбаченого Законом.

Частиною 1 ст. 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов, а тому вони підлягають скасуванню.

Крім того, в судовому засіданні судом першої інстанції також встановлено, що 04.03.2013 року, без ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивач сплатив суму загальної заборгованості в розмірі 2311,55 грн., яка рахувалась за ним у Центральному відділі ДВС Чернігівського МУЮ. Вказана сума, крім іншого, включає в себе штраф в розмірі 544, 00 грн., виконавчий збір - 54, 40 грн. та витрати на проведення виконавчих дій - 32, 40 грн. по виконавчому провадженню ВП №32476790, що підтверджується розпорядженням №32476790/14 (а.с.44), отеж суд першої інстанції оьбгрутновано зазначив, що сума в загальному розмірі 630,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.

В порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційної інстанції належних доказів правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржені постанови державного виконавця прийняті поза межами прав та обов'язків державного виконавця, передбачених законом.

Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.