Ухвала суду № 32580121, 16.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4748/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Безименної Н.В.,

при секретарі Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.09.2011 № 0000712353,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - позивач або ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») звернулося до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.09.2011 № 0000712353.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції відповідають вимогам чинного законодавства, а отже підтверджують суму податкового кредиту заявленого позивачем, у зв'язку з чим порушень вимог законодавства про оподаткування у позивача відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011., за результатами якої було складено Акт від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось, зокрема, у завищенні податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 14485 грн. 00 коп., у зв`язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Відповідачем на підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2011 № 0000712353, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 14485 грн. 00 коп.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для вирахування відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 14485 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару сільськогосподарської культури (кукурудзи), який придбано та реалізовано Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплачену у складі його ціни, податковий кредит за вересень 2010 року.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що сільськогосподарську продукцію придбано позивачем у ТОВ «Агроконтинент», з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин ПП «Імперія Гів».

Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Агроконтинент» з ПП «Імперія Гів» ставляться податковим органом під сумнів, оскільки ПП «Імперія Гів» має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність ТОВ «Агроконтинент» спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів, правочини, укладені «ПП «Імперія Гів»»з ТОВ «Агроконтинент», не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

За таких обставин, на думку посадових осіб податкового органу, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між ТОВ «Агроконтинент» та позивачем у зв'язку з чим податковий кредит позивача підлягає коригуванню в сторону зменшення.

Однак, такий доказ нікчемності правочину колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Доказом наявності ознак фіктивності може бути тільки вирок суду в кримінальній справі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти господарювання зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства. Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом першої інстанції, у вересні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Агроконтинент» товар, а саме: сільськогосподарську культуру кукурудзу. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаного ТОВ «Агроконтинент» рахунку-фактури від 14.09.2010 № СФ-0000046.

Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію у загальному розмірі 86912 грн. 00 коп. здійснена позивачем 16.09.2010 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Агроконтинент».

Поставка і транспортування товару здійснювались ТОВ «Агроконтинент» на склади Таврійської філії Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що оформлювалось товарно транспортними накладними від 14.09.2010 № 0152 та № 0153.

В силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме первинними документами стверджується факт здійснення господарських операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, робіт, що у подальшому були використані у його господарській діяльності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як свідчать матеріали справи, складені позивачем та ТОВ «Агроконтинент» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкова накладна, видаткова накладна, рахунок - фактура, товарно транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства, факт поставки позивачу товару з боку ТОВ «Агроконтинент» та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає безтоварності вказаної господарської операції позивача та його контрагента та відсутності наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Судова колегія констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Н.В. Безименна

Повний текст ухвали виготовлено 17.07.2013р.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.