Рішення № 32578864, 24.07.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №2012/5096/2012

№2/639/262/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі головуючого - судді Іванової І.В.,

за участю секретаря Іващенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків цивільну справу за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства БАНК КІПРУ до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором, ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства БАНК КІПРУ про визнання недійсним кредитного договору та визнання договору іпотеки припиненим, суд

в с т а н о в и в:

19 грудня 2011 року Публічне Акціонерне Товариство «БАНК КІПРУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками і пені за кредитним договором.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 30 травня 2008 ррку між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого щодо усіх прав та зобовязань є ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09/2008-Л.

За умовами цього договору Банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію на поточні потреби в сумі 82 000 (вісімдесят дві тисячі) доларів США 00 центів, а Відповідач зобовязався повернути цей кредит до 30 травня 2018 року (п. 2.2.5 кредитного договору) та сплачувати відсотки за його користування згідно із графіком погашення кредиту.

Згідно із п. 2.2.6. кредитного договору, за користування кредитом Позичальник повинен сплатити Банку відсоткову ставку в розмірі 14,5 % річних за строковий кредит та 19,5 % річних у разі порушення строків повернення кредиту за кредитним договором. Розрахунковий період по нарахуванню процентів 30 (31) день з 21 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно до 27 числа поточного місяця та по закінчені строку дії договору.

У строки, встановлені п. 2.2.6. кредитного договору, відповідачем не були сплачені позивачу проценти за користування кредитними коштами.

Згідно із пунктом 2.2.7. кредитного договору у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідач зобовязався сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Впродовж терміну дії Договору Позичальник не виконував своїх зобовязань по сплаті кредиту та відсотків за його користування. У звязку з чим, Банк звернувся з позовом до Позичальника про розірвання кредитного договору, стягнення грошових коштів та звернення стягнення на заставлене майно.

25 серпня 2011 року рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-580/11 позов був задоволений, а саме: кредитний договір № 09/2008-Л від 30.05.2008 р. був розірваний та на користь Банку з ОСОБА_1 зобовязано стягнути суму заборгованості по кредитному договору у розмірі 564 573 (пятсот шістдесят чотири тисячі пятсот сімдесят три) гривні 36 копійки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, що належить Відповідачу, стягнути державне мито, витрати на ІТЗ судового процесу.

Вищезазначене рішення суду було ухвалено відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04.08.2010 р., а згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, які у разі відсутності іншої домовленості сторін виплачуються щомісяця до дня повернення позики. До того ж враховуючи, що кредитний договір був розірваний в судовому порядку і те, що рішення суду набрало законної сили 06.09.2011 р. відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, яка зазначає: якщо договір розірвано у судовому порядку, зобов'язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, Банк має право на отримання відсотків за період з 04.08.2010 р. по 06.09.2011 р. За цей період заборгованість Позичальника за простроченими відсотками складає 10 662 (десять тисяч шістсот шістдесят два) долари США 10 центів, що еквівалентно 84 995 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 06 копійок (курс НБУ за 100 доларів США = 797,17 гривень станом на день подання позовної заяви позивачем). Оскільки, відсотки за користування кредитом Позичальником не були сплачені Банку в терміни встановлені п. 2.2.6 Договору, Позичальник зобовязаний, згідно з п. 2.2.7 Договору сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня за простроченими відсотками з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.09.2010 р. по 05.09.2011 р. складає 12 656 (дванадцять тисяч шістсот пятдесят шість) гривень 51 копійку.

Крім того, ухвалою суду 14 червня 2013 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та обєднано в одне провадження позов ПАТ «БАНК КІПРУ» до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором № 09/2008-Л від 30 травня 2008 року та позов ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК КІПРУ» про визнання недійсним кредитного договору № 09/2008-Л від 30 травня 2008 року, позовні вимоги якого були збільшено в частині визнання договору іпотеки № 10/2008-ИП від 30 травня припиненим.

Представник позивача ПАТ «БАНК КІПРУ», ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги банку підтримав в повному обсязі , просив їх задовольнити , проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив та надав пояснення відповідні вищевикладеному.

Ухвалою Жовтневого районного суду від 14 червня 2013 року обєднано в одне провадження позов ПАТ «БАНК КІПРУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та пені за кредитним договором від 30 травня 2008 року та позов ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК КІПРУ» про визнання кредитного договору від 30 травня 2008 року недійсним.

17 липня 2013 року ОСОБА_1 надав заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати договір іпотеки №10/2008 ИП від 30 травня 2008 року посвідченого нотаріусом ХМНОУ ОСОБА_3 припиненим.

Відповідач по позову ПАТ «БАНК КІПРУ» позов банку не визнав , свій позов підтримав у повному обсязі.

У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 30 травня 2008 року між ним та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» правонаступником якого за усіма правами є Товариство ПАТ «БАНК КІПРУ» був укладений кредитний договір №09/2008-Л, згідно умов якого банк відкрив йому кредитну лінію на поточні потреби в сумі 82 000 долара США строком з 30 травня 2008 року по 30 травня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних.

Після укладення вказаного договору певний період він стабільно погашав кредит та добросовісно виконував умови Кредитного договору. Однак , у звязку з настанням фінансово економічної ризи, його фінансовий стан значно погіршився, що потягнуло своїм наслідком неповне виконання зобовязань за кредитним договором та виникнення простроченої заборгованості .

При укладенні вищевказаного кредитного договору , в порушення Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням оспорюваного договору відповідачем не було надано інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту. При укладенні кредитного договору ,йому пропонували взяти кредит в сумі 82 000 доларів США що дорівнювало еквіваленту 410 000 грн. за курсом НБУ на той час, однак після укладення кредитного договору , розмір кредиту в еквіваленті до грівні становить близько 656 000 грн. за офіційним курсом НБУ, про можливість чого його не повідомили до моменту укладення кредитного договору. Отже він сподівався на отримання та повернення кредиту в розмірі 410 000 грн. зі сплатою 14,5 % річних, фактично отримав 410 000 ,00 грн., а має повернути близько 656 000,00 грн.. Таким чином , на думку ОСОБА_1 , відсутність достовірної і повної інформації про сукупну вартість кредиту призвели до того, що він уклав договір з відповідачем по його позову про надання послуги кредитування , який не мав потрібних споживачеві властивостей еквіваленту 410 000 , 00 грн.. світова ж практика врегулювання аналогічних ситуацій виходить з того, що ризик негативних наслідків зміни обставин /зокрема курсу національної валюти/, з яких виходили сторони при укладенні договору , має брати на себе та зі сторін договору, яка могла краще оцінити ризик їх настання. Банком було запропоновано укласти кредитну угоду зі сплатою 14,5 % річних на суму еквівалентну 410 000,00 грн.. Фактично ж він повинен повернути кредит в розмірі 656 000,00 грн.. Перед укладенням договору всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови НБУ, банком не було надано інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, що є порушенням вимог, встановлених у Законі.

Окрім того , у забезпечення виконання зобовязання позичальника перед Банком за вищевказаним кредитним договором, 30 травня 2008 року між сторонами був укладений Договір іпотеки №10/2008-ИП, згідно умов якого позичальник передав банку в іпотеку квартиру №164, розташовану в м. Харкові вул.. Добролюбова, 18, що належить йому на підставі свідоцтва про право власності . У разі задоволення судом позову про визнання кредитного договору недійсним, у суду є всі підстави для визнання Договору іпотеки припиненим.

Суд, вислухав пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ПАТ «БАНК КІПРУ» до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором підлягає задоволенню, а у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК КІПРУ» про визнання недійсним кредитного договору та визнання договору іпотеки припиненим слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилась та сплати процентів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, в разі прострочення позичальником повернення чергової частини кредиту, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України та п.п. 2.1. кредитного договору, банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

У п.п. 2.3.3. кредитного договору № 09/2008-Л від 30 травня 2008 року зазначено, що у разі недотримання Позичальником умов кредитного договору, банк має право розірвати договір та достроково стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення в разі погіршення фінансового стану Позичальника, затримок погашення кредиту та сплати процентів, ухилення від контролю з боку Банку, погіршення стану заставленого майна, а також у разі якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

Так, п. 2.2.4. кредитного договору № 09/2008-Л від 30.05.2008 р. передбачено, що Позичальник зобовязується відповідати всім належним Позичальнику майном та власними коштами за всіма своїми зобовязаннями, що випливають з умов цього договору.

Відповідно до розрахунку заборгованість за простроченими відсотками складає - 10 662 (десять тисяч шістсот шістдесят два) долари США 10 центів, що еквівалентно 84 995,06 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 06 копійок (курс НБУ за 100 доларів США = 797,17 гривень станом на день подання позовної заяви позивачем). Оскільки, відсотки за користування кредитом Позичальником не були сплачені Банку в терміни встановлені п. 2.2.6 Договору, Позичальник зобов'язаний, згідно з п. 2.2.7 Договору сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня за простроченими відсотками з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.09.2010 р. по 05.09.2011 р. складає 12 656 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) гривень 51 копійку.

В свою чергу, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між ним та банком укладено кредитний договір в порушення ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" та Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. та банк перед укладанням договору у письмовій формі не повідомив про умови кредитування. Вважає, що оскільки позичальник не мав реальної можливості ознайомитись з умовами договору, перед його підписанням, то умови кредитного договору є несправедливими, внаслідок чого договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Також просив визнати договір іпотеки № 10/2008-ИП від 30 травня 2008 року припиненим з посиланням на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-580/11 від 25 серпня 2011 року кредитний договір № 09/2008-Л від 30.05.2008 р. був розірваний та відповідно до положення ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Статтею 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено зобов'язання кредитодавця перед укладанням угоди про надання кредиту надати позичальнику певної інформації зокрема інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту відомості про умови надання кредиту зазначені у ч. 2 вказаної статті. Також надання вказаної інформації передбачено Постановою НБУ № 168 від 07.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість». Однак вказані вимоги не встановлюють будь-яких вимог до змісту договору кредиту, а лише передбачають надання попередньої інформації про можливість в подальшому укласти договір кредиту, та ненадання такої інформації не передбачає недійсності договору, а лише встановлює відповідальність передбачену статтями 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 1 ст. 1055 ЦК України договір кредиту укладається у письмовій формі.

При укладенні кредитного договору, підписаного ОСОБА_1, який підтвердив цим свою згоду умовами даної угоди, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін. Тобто, недійсність правочину може настати лише за певні порушення закону. Під час укладення кредитного договору порушень з боку Банку, які змогли би привести до недійсності цього договору судом не встановлено, договір було укладено з додержанням вимог діючого законодавства, у тому числі: підписаний сторонами, повністю виконаний з боку банку та частково виконувався позичальником по кредиту. На момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін та виконанням.

Посилання ОСОБА_1, що банк свідомо спонукав позивача укласти кредитну угоду зі сплатою 14,5 % річних на суму еквівалентну 410 000, 00 грн. безпідставні, оскільки позивачем свідомо та самостійно було обрано валюту кредиту, що підтверджується поданою до банку 16.05.2008 року заявою про отримання кредиту.

При укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення кредиту в доларах США, сторони за договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, а тому позивач повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором. В момент укладання договору сторони не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Стосовно позовної вимоги щодо припинення іпотеки, згідно із положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Доказів в обґрунтування свої позовних вимог щодо припинення основного зобов'язання та відповідно припинення договору іпотеки ОСОБА_1 до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212 , 214-215, 218, 224 ЦПК України ст.ст. 203, 526, 530, 543, 549, 551, 553, 554, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного Акціонерного Товариства БАНК КІПРУ до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків та пені за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК КІПРУ (адреса: вул. Урицького 45, м. Київ, 03035 Код ЄДРПОУ: 19358784 МФО 320940) заборгованість за простроченими процентами за кредитним договором № 09/2008-Л від 30.05.2008 року в розмірі 84 995 (вісімдесят чотири тисячі девятсот девяносто пять) гривень 06 копійок та пеню за простроченими процентами в розмірі 12 656 (дванадцять тисяч шістсот пятдесят шість) гривень 51 копійку, судовий збір у розмірі 976 (девятсот сімдесят шість) гривень 52 копійки, а всього разом 98 628 (девяносто вісім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 09 копійок.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства БАНК КІПРУ про визнання недійсним кредитного договору №09/2008-Л від 30 травня 2008 року та визнання договору іпотеки №10/2008-ИП від 30 травня 2008 року припиненим відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяІ.В. Іванова