Постанова № 32577394, 24.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 року Справа № 812/5781/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є,

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф 296 від 16.05.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф 296 від 16.05.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є фізичною особою - підприємцем і знаходиться на спрощеній системі оподаткування (є платником єдиного податку). Позивач є пенсіонером і отримує пенсію за віком згідно ч.І ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З 06.08.2011 р. (з наступного дня після опублікування) набрав чинності Закон України від 07.07.2011 р. № 3609-УІ), яким стаття 4 Закону про єдиний внесок була доповнена частиною 4 наступного змісту : «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.»

В ч. 4 ст. 4 Закону про єдиний внесок міститься словосполучення «пенсіонер за віком» без будь-якої конкретизації.

Враховуючи наведене для вищезазначених платників, починаючи з серпня 2011 року, обов'язок щодо сплати єдиного внеску є добровільним.

На думку позивача, відповідач, приймаючи вимогу, вийшов за межі наданих йому повноважень, адже згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд визнати протиправною вимогу про сплату боргу № Ф 296 кв від 16.05.2013 року, прийняту управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області; скасувати вимогу про сплату боргу № Ф 296 кв від 16.05.2013 року, прийняту управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області припинити нараховування єдиного соціального внеску ОСОБА_2 як особі, що перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік для якої було зменшено, будучи фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув до суду, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстровано в якості фізичної особи - підприємця 23.11.2012 року за № 23730000000003322 (а.с.11,13-16).

Як вбачається із свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 14.12.2012 року, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування (є платником єдиного податку) та є платником подітків (а.с.12,17).

Позивач з 13.07.2004 року є пенсіонером і отримує пенсію за віком згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.18,19).

16 травня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області винесено вимогу про сплату боргу № Ф 296 кв, в якої зазначено, що у позивача станом на 01.05.2013 року мається недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1194,03 грн. (а.с.8).

Зазначену вимогу позивачу було надіслано разом з повідомленням - розрахунком, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з січня 2013 року по березень 2013 року нараховано мінімального страхового внеску на суму 1194,03 грн. (а.с.9).

Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Спірні відносини врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI), частина 4 статті 25 якого, зокрема, містить наступні приписи:

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже, до компетенції відповідача у разі наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску належить прийняття вимоги, яка є виконавчим документом.

Проте, суд враховує, що борг з єдиного внеску, який зазначений в оскарженій вимозі, визначений відповідачем без урахування внесених змін в Закон № 2464-VI та факту отримання позивачем пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що вказана у спірній вимозі сума складається із боргу зі сплати єдиного внеску.

За таких обставин суд зазначає, що частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI в редакції Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 р., передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на час прийняття спірної вимоги позивач міг бути платником єдиного внеску за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи, що спірна вимога включає суму боргу, яка виникла після набрання чинності Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, прийняття вимоги відповідачем не відповідає вказаним приписам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких умов позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф 296 кв від 16.05.2013 року підлягають задоволенню.

Щодо зобов'язання відповідача в подальшому припинити нараховувати позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, судовий захист порушених прав, свобод та інтересів конкретної особи, можливий у випадку, коли має місце таке порушення. Рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, і також не може бути умовним. Тому, відповідач не може бути зобов'язаний у майбутньому утримуватись від нарахування до сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки неможливо визначити, чи будуть допущені відповідачем у майбутньому порушення вимог законодавства щодо нарахування такого внеску.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 76,45 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф 296 від 16.05.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про сплату боргу № Ф 296 кв від 16.05.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.І. Ковальова