Рішення № 32576249, 23.07.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 925/884/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Марченко О.В. провідний юрисконсульт за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж до комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" про стягнення 199 743,86 грн., -

ВСТАНОВИВ :

ПАТ "Черкасиобленерго" в особі його відокремленого структурного підрозділу Звенигородського РЕМ (позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області позовом, у якому просить стягнути з КП "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" (відповідач) 199743,86 грн., у тому числі: 192204,74 грн. боргу з оплати за спожиту електричну енергію, 6284,69 грн. пені, 1254,43 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору №856 від 13.07.2010 року позивач поставляє відповідачу електричну енергію, однак у період з 01.10.2012 року по 01.05.2013 року відповідач порушував строки оплати та вносив плату не у повному обсязі, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати за спожиту електричну енергію в сумі 192204,74 грн.; за прострочення оплати нараховані договірна пеня та згідно ст.625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми за період прострочення 06.12.2012 по 01.05.2013 року.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву частково заперечує позов в частині нарахування пені та трьох процентів річних, посилаючись на те, що відповідач є комунальним підприємством, різниця у тарифах повинна відшкодовуватись за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, однак не зважаючи на те, що дані видатки були передбачені у Державному бюджеті на 2013 рік, станом на дату порушення провадження у справі фінансування не проведене, тому утворилась заборгованість перед позивачем. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, просить зменшити розмір неустойки та відмовити у стягненні пені і трьох процентів річних.

Відповідач представника у судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою юриста з 15.07.2013 року по 02.08.2013 року.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки представники відповідача були присутні у судовому засіданні 25.06.2013 року, при обговоренні та визначенні дати наступного судового засідання, не заперечували відкладення розгляду справи на 23 липня 2013 року, неявка у судове засідання представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Згідно ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки послалась на розсуд суду.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Статуту позивача - публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", метою діяльності товариства є найбільш повне задоволення потреб споживачів електричної енергії. Звенигородський район електричних мереж є філією (відокремленим структурним підрозділом) ПАТ "Черкасиобленерго", без права юридичної особи.

Відповідно до Статуту відповідача - комунальне підприємство "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" засноване на комунальній власності територіальної громади м.Звенигородка, метою діяльності підприємства є надання населенню, юридичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам послуг по водопостачанню та водовідведенню. Відповідач має ліцензію серії АВ №466764 на централізоване водопостачання та водовідведення.

13 липня 2010 року ВАТ "Черкасиобленерго" Звенигородський РЕМ (постачальник за Договором, позивач у справі) та КП "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" (споживач за Договором, відповідач у справі) уклали Договір про постачання електричної енергії №856 (далі вживається - Договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1650 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно пп.2.3.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків: "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного банку України від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п.9.4 Договору він укладається на термін до 31 грудня 2010 року та вважається продовжений на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У Додатку 3 "Порядок розрахунків" сторони визначили, що розрахунки споживача з постачальником електричної енергії за користування електричною енергією здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ.

Згідно п.5 Додатку 3 споживачі здійснюють повну поточну оплату вартості обсягу активної електричної енергії, заявленого на розрахунковий період: до 1000 кВт·год на місяць - один раз за факт чинними показниками споживання електричної енергії протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду; від 1000 кВт·год до 10000 кВт·год на місяць - платежем 80% від заявленого обсягу протягом першої половини розрахункового періоду та остаточним розрахунком протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками розрахункових засобів обліку; від 10 000 кВт·год до 1 000 000 кВт·год на місяць - два планові платежі протягом розрахункового місяця 11-го і 21-го числа розрахункового місяця по 33% вартості заявленого обсягу на розрахунковий період та остаточним розрахунком протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками розрахункових засобів обліку; від 1 000 000 кВт·год на місяць - до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживача електроенергії і остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду.

На виконання умов Договору у період з жовтня 2012 року - квітня 2013 року позивач здійснював відповідачу поставку активної електричної енергії, однак станом 01 травня 2013 року відповідач отриману електричну енергію оплатив частково, внаслідок чого утворився борг з оплати в сумі 192204,74 грн., що підтверджується розрахунком боргу станом на 01.05.2013 року, двостороннім актом звірки розрахунків, який підписаний керівниками та бухгалтерами обох сторін, рахунком-фактурою №856 від 29.04.2013 року.

Також позивачем виставлені рахунки від 07.05.2013 року на сплату 6284,69 грн. пені та 1254,43 грн. трьох процентів річних.

22 травня 2013 року відбулось засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка вирішила затвердити розподіл коштів субвенції по підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства в сумі 13842761,00 грн., у тому числі на КП "Водопостачання та водовідведення ЗМР" м.Звенигородка в сумі 326386,00 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми вартості спожитої електричної енергії, договірної пені та трьох процентів річних у зв'язку із порушенням строків виконання грошового зобов'язання.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, визначаються Законом України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР (далі - ЗУ "Про електроенергетику").

Так, статтею 26 ЗУ "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору позивач у період дії Договору здійснював поставку відповідачу активної електричної енергії, що відповідачем не заперечується. Проте у встановлені договором строки (протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками) відповідач оплату за отриману електричну енергію не здійснював, внаслідок чого станом на 01.05.2013 року утворився борг з оплати на спожиту електричну енергію в сумі 192204,74 грн., який відповідач не сплатив.

Посилання відповідача на припинення його зобов'язань перед позивачем з оплати боргу, оскільки не надійшли кошти субвенції з державного бюджету, суд вважає безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорі сторони визначили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного банку України від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня в сумі 6284,69 грн. позивачем нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення з 06.12.2012 по 01.05.2013, з врахуванням зазначених умов Договору, положень ГК України та здійснених відповідачем платежів. Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно.

Щодо клопотання відповідача про звільнення від сплати неустойки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства суду надано право зменшувати розмір неустойки, а не повністю звільнювати відповідача від її сплати, як просить відповідач.

Проте, враховуючи обставини справи, фінансовий стан відповідача, також те, що заборгованість відповідача виникла, у тому числі, у зв'язку із неперерахуванням коштів субвенції з державного бюджету, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 3142,34 грн. пені, тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, враховуючи правові позиції Верховного Суду України стосовно застосування ст.625 ЦК України (постанова ВСУ від 15.11.2010 №4/720 та інші), наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти річних застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені).

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані 1254,43 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення із врахуванням здійснених відповідачем платежів. Розрахунок трьох процентів річних перевірено судом, він зроблений вірно. Три проценти річних не є неустойкою, тому їх розмір не підлягає зменшенню на підставі п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 192204,74 грн. боргу з оплати за спожиту електричну енергію, 3142,34 грн. пені, 1254,43 грн. три проценти річних, отже задовольняє позов частково.

Часткове задоволення позовних вимог за рахунок зменшення судом розміру неустойки, не впливає на розподіл судових витрат. Отже відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 3994,88 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" (Черкаська область, м.Звенигородка, вул. Кримського, будинок 37, ідентифікаційний код 36773489) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж (Черкаська область, м.Звенигородка, вул. Піонерська, будинок 87, ідентифікаційний код 25204637) - 192204,74 грн. боргу з оплати за спожиту електричну енергію, 3142,34 грн. пені, 1254,43 грн. три проценти річних та 3994,88 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 24 липня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко