Рішення № 32576161, 16.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р.Справа № 921/541/13-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Збараж Тернопільської області

про стягнення 12 049,62 грн.

Представники сторін:

позивача: Смолінська О.С., уповноважена, довіреність №3 від 09.01.2013р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного письмового клопотання сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль, звернувся 28.05.2013р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Збараж Тернопільської області, про стягнення 12049,62 грн. заборгованості за відпущений товар згідно договору купівлі-продажу №303/09 від 27.01.2009р., з яких: 10 634,51 грн. основного боргу, 799,77 грн. нарахованої пені, 615,34 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу №303/09 від 27.01.2009р.; копіями накладних №1135 від 27.01.2011р., №1495 від 03.02.2011р., №7017 від 12.05.2011р., №7689 від 23.05.2011р., №8324 від 30.05.2011р., №8872 від 06.06.2011р., №20418 від 15.06.2011р.; копіями податкових накладних №1135 від 27.01.2011р., №1495 від 03.02.2011р., №7017 від 12.05.2011р., №7689 від 23.05.2011р., №8324 від 30.05.2011р., №8872 від 06.06.2011р., №20418 від 15.06.2011р.; копіями накладних на повернення тари №89120 від 31.01.2011р., №89387 від 07.02.2011р., №94286 від 23.05.2011р., №95662 від 15.06.2011р., №98156 від 22.07.2011р., №100694 від 10.09.2011р., №102349 від 12.10.2011р., №101433 від 20.09.2011р., №102586 від 19.10.2011р., №103281 від 03.11.2011р., №107534 від 16.02.2012р., №108137 від 05.03.2012р., №111801 від 16.05.2012р., №112082 від 23.05.2012р., №89120 від 31.01.2011р., №115967 від 09.08.2012р., №115372 від 30.07.2012р., №117501 від 06.09.2012р., №117405 від 07.09.2012р., №117570 від 11.09.2012р., №118936 від 08.10.2012р., №89120 від 31.01.2011р.; копіями прибуткових касових ордерів №6596 від 08.06.2011р., №5115 від 17.05.2011р., №9342 від 03.08.2011р., №9238 від 29.07.2011р., №6665 від 09.06.2011р.; копіями актів звірки взаємних розрахунків, складених станом на 30.09.2011 року та за період з 30.09.11 р. по 07.06.2013 року; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.06.2013р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України відкладалося на 02.07.2013р. та 16.07.2013р. у зв'язку з неявкою сторін, неподання ними усіх витребуваних судом документів та через заявлене позивачем клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Додатково долучив до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. по 07.06.2013р., підписані однією стороною з доказами їх направлення відповідачу у справі та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію Товариства із зазначенням місцезнаходження юридичної особи.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, представник відповідача в судові засідання не з'явився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення без номеру знаходяться в матеріалах справи). Клопотань про відкладення судового засідання не заявляв, причин неявки суду не повідомив.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, між тим, зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані та додатково представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

27 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ", як Продавцем та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №303/09 (далі Договір), згідно якого Продавець зобов'язався передавати у власність, а Покупець, в свою чергу, прийняти та сплатити за товар, найменування, кількість та вартість якого визначена в накладній, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, товар рахується прийнятим Покупцем по кількості та якості з часу його прийняття від Продавця, що засвідчується підписом на накладній.

Відвантаження проводиться згідно поданого Покупцем замовлення (п. 4.2. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору Товариством згідно накладних №1135 від 27.01.2011р., №1495 від 03.02.2011р., №7017 від 12.05.2011р., №7689 від 23.05.2011р., №8324 від 30.05.2011р., №8872 від 06.06.2011р., №20418 від 15.06.2011р. передано, а відповідачем отримано зазначений в накладних товар (слабо- та безалкогольні напої) на загальну суму 55594,47 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами відповідальної особи підприємця на накладних, податковими накладними №1135 від 27.01.2011р., №1495 від 03.02.2011р., №7017 від 12.05.2011р., №7689 від 23.05.2011р., №8324 від 30.05.2011р., №8872 від 06.06.2011р., №20418 від 15.06.2011р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Окрім того, умовами укладеного договору (розділ 4) сторони встановили порядок проведення розрахунків за отриманий товар. В силу положень п. 4.1. Договору продукція відпускається Продавцем за діючими вільно-відпускними цінами згідно прейскуранту.

Оплата проводиться Покупцем до 7 (семи) календарних днів після отримання товарів шляхом перерахунку їх вартості на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.4.1. Договору).

У відповідності до розділу 3 Договору заставна ціна на пляшки, ящики, кеги та балони (тара) вказується в накладних. Повернення тари здійснюється по реєстру при одержанні продукції. Кег, вуглекислотний балон зворотні, підлягають обов'язковому поверненню.

Згідно п. 4.4. Договору розрахунки за повернену тару проводяться шляхом зарахування взаємних вимог.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Надіслана на адресу відповідача вимога №63 від 01.04.2013р. про сплату боргу в розмірі 10634,51 грн. на протязі семи календарних днів залишена підприємцем без відповіді та задоволення.

Доводи позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань, останній не спростував, а оцінені судом докази, які знаходяться у матеріалах справи, підтверджують переконливість доводів позивача у тому, що відповідач в установлені п. 4.4.1. Договору строки вартість отриманого у власність товару в повній мірі не сплатив, внаслідок чого заборгував перед позивачем, станом на 28.05.2013р. (дата оформлення позовної заяви) 10634,51 грн. (з урахуванням повернення тари на суму 41960 грн., що підтверджується накладними на повернення тари №89120 від 31.01.2011р., №89387 від 07.02.2011р., №94286 від 23.05.2011р., №95662 від 15.06.2011р., №98156 від 22.07.2011р., №100694 від 10.09.2011р., №102349 від 12.10.2011р., №101433 від 20.09.2011р., №102586 від 19.10.2011р., №103281 від 03.11.2011р., №107534 від 16.02.2012р., №108137 від 05.03.2012р., №111801 від 16.05.2012р., №112082 від 23.05.2012р., №89120 від 31.01.2011р., №115967 від 09.08.2012р., №115372 від 30.07.2012р., №117501 від 06.09.2012р., №117405 від 07.09.2012р., №117570 від 11.09.2012р., №118936 від 08.10.2012р., №89120 від 31.01.2011р. та з урахуванням часткової сплати боргу в розмірі 2999,96 грн. згідно прибуткових касових ордерів №6596 від 08.06.2011р., №5115 від 17.05.2011р., №9342 від 03.08.2011р., №9238 від 29.07.2011р., №6665 від 09.06.2011р.).

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати купленого ним товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем вартість купленого товару на суму 10634,51 грн. не сплачена, що є порушенням ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль, в цій частині підлягають до задоволення як правомірні та обґрунтовані документально.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 4.4.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який розраховується пеня за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач згідно поданого розрахунку просить суд стягнути 799,77 грн. пені, нарахованої із суми 10634,51 грн. основного боргу за період з 23.06.2011р. по 29.04.2011р. (183 дні), тобто після спливу 7 календарних днів, відведених п. 4.4.1 договору від 27.01.2009р. на оплату товару, отриманого востаннє 15.06.2011 р. згідно накладної № 20418 .

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок розміру пені суд вважає, що позов в цій частині вимог до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

В даному випадку позивачем пеню обраховано відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України, проте позов заявлено зі спливом строку позовної давності, тобто після 23.06.2012 року. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення неустойки (пені) на думку суду, є безпідставними , а тому до задоволення не підлягають.

У зв'язку з тим, що грошові зобов'язання відповідачем в повній мірі не виконано, тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням 3% річних з огляду на таке.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних в розмірі 615,34 грн., здійснений за період з 23.06.2011р. по 28.05.2013р. (705 дн.), суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок, дійшов висновку, що за даний період розмір 3% річних дорівнює 616,22 грн. Між тим, згідно ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають до задоволення як обґрунтовані та документально підтверджені в заявленій позивачем сумі.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в сумі 11 249,85 грн. як обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами та не заперечені відповідачем у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

В судовому засіданні 16.07.2013р. у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 253, 256, 258, 509, 525, 526, 530, 625, 627-629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 223, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 - 47, 22, 32, 34, 43-44, 49, 75, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1, - 10 634,51 грн. основного боргу, 615,34 грн. - 3% річних та 1606,31 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 24А, ідент. код 30345109.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "19" липня 2013 року.

Суддя Н.О. Андрусик