Рішення № 32576036, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10285/13 17.07.13

За позовомКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету УкраїниДоУкраїнсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" Простягнення 68000 грн. пеніСуддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Новицький М.З. дов. № 109 від 24.04.2013р. 31.12.2013р.

Від відповідача - Ліщенко С.О. дов. б/н від 17.07.2013р. до 17.07.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" про стягнення 68000 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10285/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 року.

17.06.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі та письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

17.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшов витяг з ЄДР підприємства відповідача.

17.07.2013 року у судове засідання представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

17.07.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву відповідача про розстрочення рішення суду.

Представник позивача проти заяви про розстрочення рішення суду не заперечив.

Представник відповідача заяву про розстрочення рішення суду підтримав.

Заява про розстрочення рішення суду, судом задоволена.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представники позивача та відповідача надали суду усні пояснення по суті справи.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - позивач) від 20.12.2011 № 102/02-П "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" на Українсько-італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (надалі відповідач) накладено штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень за вчинення порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (надалі - Рішення).

Копію зазначеного рішення надіслано Відповідачу листом від 21.12.2011 №26-02/4289. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0101302711632, копію рішення Відповідач отримав 26.12.2011 року.

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що останнім днем сплати штрафу є 26.02.2012 року та враховуючи відсутність сплати штрафу у двохмісячний строк, позивач просить стягнути пеню в сумі 68000, 00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Господарського кодексу України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, основним завданням Антимонопольного комітету України є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідності п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Згідно ч. 1 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Також з ч. 2 цієї статті вбачається, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Позивачем на відповідача накладено штраф у розмірі 68000, 00 грн. за поширення інформації, що вводить в оману.

Частиною другою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції "особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно матеріалів справи, відповідач сплатив штраф лише 26.11.2012 р., тобто із порушенням двомісячного строку з дня одержання рішення про накладення штрафу, належними та допустимими доказами позовних вимог не оспорив, участі у судових засіданнях не приймав.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем, який розраховано за відповідний період прострочення сплати штрафу з 27.02.2012 по 26.11.2012 року, за виключенням періодів розгляду справи за позовом Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 20.12.2011 № 102/02-П (копії рішень в матеріалах справи).

Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України вимоги позивача про стягнення пені в сумі 68 000, 00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заяви від 17.07.2013 року відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців згідно графіку, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не заперечив проти розстрочки виконання рішення, а відповідач перебуває у складному фінансовому становищі, що призводить до утруднення виконання рішення суду, а тому, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що стягнення суми боргу необхідно розстрочити шляхом стягнення суми боргу платежами, згідно графіку вказаного відповідачем.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 19344096) до загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, отримувач: УДК у Голосіївському районі м. Києва, (р/р 31115106700002, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 38039757) пеню у розмірі 68 000, 00 грн. (шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.) нараховану за несвоєчасну сплату штрафу накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 № 102/02-П розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, а саме:

Серпень 2013 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Вересень 2013 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Жовтень 2013 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Листопад 2013 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Грудень 2013 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Січень 2014 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Лютий 2014 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Березень 2014 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Квітень 2014 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Травень 2014 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Червень 2014 року - 5700, 00 (п'ять тисяч сімсот) грн.

Липень 2014 року - 5300, 00 (п'ять тисяч триста) грн.

3. Стягнути з Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 19344096) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено : 22.07.2013 року.

Суддя О.Є. Блажівська