Ухвала суду № 32575624, 17.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа №2а/0570/22278/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Кізілової І.М.,

від відповідача: Полторацької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013р. по справі №2а/0570/22278/2011 (головуючий І інстанції Беломєстнов О.Ю.) за позовом Приватного підприємства «Зернопродукт» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 року №0037291542, №0037301542, №0002541540, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 р. №0037291542, №0037301542, №0002541540.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013р. позов задоволено, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області від 16.11.2011 року №0037301542 щодо визначення суми від'ємного значення з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 73634,00 грн. (73633,00 грн. - за основним платежем та за штрафними санкціями - 1,00 грн., № 0037291542 щодо визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 630590,00 грн. (630589,00 грн. - за основним платежем та штрафними санкціями - 1,00 грн.), № 0002541540 щодо визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств у розмірі 809857,00 грн. (809856,00 грн. - за основним платежем та за штрафними санкціями - 1,00 грн.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач не довів реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Оксамит Таврії» .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Оксамит Таврії» в червні 2011 року та правомірності нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, за результатами якої складений акт № 5501/23-4/31349282 від 02.11.2011р. та прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року:

- №0037291542, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630590,00 грн., у тому числі за основним платежем 630589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.;

- №0037301542, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 73633,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.;

- №0002541540, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 809857,00 грн., у тому числі за основним платежем 809856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 809856,00 грн. та порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2011 року у розмірі 704222, 00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на 73633,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських відносин з постачання ПП «Юг-Зерно-Трейд» продукції ТОВ «Оксамит Таврії» на суму 269021,03 грн. та з її отримувачем - ПП «Зернопродукт» на суму 269021,03 грн. за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року. Наведений висновок був зроблений на підставі акту акт ДПІ у м. Нова Каховка від 28.09.2011 року № 47/230-35994221 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Оксамит Таврії» з питань підтвердження відносин з постачальником ПП «Юг-Зерно Трейд» та отримувачем ПП «Зернопродукт» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, у якому зазначено, що провести перевірку ТОВ «Оксамит Таврії» неможливо у зв'язку з незнаходженням його за місцем реєстрації. Також зазначено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 05.08.2011 року по причині відсутності за місцезнаходженням. Основні засоби, нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби у підприємства відсутні, чисельність працюючих складає 1 особу, від надання пояснень службова особа ТОВ «Оксамит Таврії» відмовилася, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт отримання позивачем сої у ТОВ «Оксамит Таврії» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні,товарно-транспортні накладні, журнал надходження сировини , книга обліку ввезених (вивезених) матеріальних цінностей, звіти по закупівлям, оборотньо-сальдові відомості по рахунку 631, відомість руху по складу сировини, відомість про випуск готової продукції, звіти з продажу, відомості витрат сировини на випуск, виписки руху коштів за банківським рахунком, книга обліку довіреностей.

При здійсненні продажу сої ТОВ «Оксамит Таврії» було надано позивачеві відповідні податкові накладні, які відображені останнім у реєстрі отриманих податкових накладних. На дату здійснення господарських операцій з позивачем, а саме, у червені 2011 року, ТОВ «Оксамит Таврії» було платником ПДВ.

Отримання товару підтверджується також використанням його у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому правомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013р. по справі № 2а/0570/22278/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013р. по справі № 2а/0570/22278/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 липня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті липня 22 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок