Рішення № 32575160, 23.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2043/13-ц Провадження № 22-ц/795/1347/2013 Головуючий у I інстанції -Карапута Л.В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В., суддів:Ішутко В.М., Висоцької Н.В. при секретарі:- Рудик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Чернігівреставрація" (далі - ПАТ „Чернігівреставрація") на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ „Чернігівреставрація" про стягнення невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

Звертаючись з позовом до ПАТ „Чернігівреставрація" 27.02.2013 року, ОСОБА_5 просив стягнути з відповідача на його користь 8575,94 грн. заборгованості по заробітній платі, яка виникла за період його роботи у товаристві з 01.02.2012 року по 03.01.2013 року та розмір якої підтверджено довідкою про заборгованість, видану відповідачем 11.02.2013 року. Також просив стягнути суму середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 2000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди і 250,00 грн. витрат на правову допомогу.

В процесі розгляду справи, за заявою позивача позовні вимоги в частині стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ухвалою суду від 15.04.2013 року було залишено без розгляду на підставі ст.207 ЦПК України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2013 року, що оскаржується, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з ПАТ „Чернігівреставрація" на користь ОСОБА_5 8575,94 грн. заборгованості, 400,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, 250,00грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто також 229,40 грн. судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням в частині розміру стягнутої суми заборгованості по зарплаті та в частині відшкодування моральної шкоди, позивач в апеляційній скарзі просить таке рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким стягнути дійсний розмір заборгованості.

Доводами апеляційної скарги є посилання на неповне з"ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, на не правильно встановлені обставини і на недоведеність самого факту , а також розміру моральної шкоди. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, послався на неналежний доказ обґрунтованості позову щодо розміру заборгованості по зарплаті - 8575,94 грн., оскільки позивачем надана лише не засвідчена належним чином ксерокопія довідки про заборгованість, проте, ця довідка станом на 15.04.2013 року не була чинною, так як на день розгляду справи в суді та ухвалення рішення, фактичний розмір заборгованості був меншим на 2800,00 грн., оскільки у лютому 2013 позивачу було виплачено в погашення заборгованості по зарплаті саме така сума.

Щодо незаконності рішення про відшкодування моральної шкоди, апелянт вважає, що суд допустив порушення чинного законодавства, яким рулюються питання поняття, доведеності та підстав відшкодування моральної шкоди. Вказує, що позивачем не було доведено належними доказами, як самого факту спричинення йому моральної шкоди , так і її розміру.

У судове засідання сторони не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином з дотриманням вимог ч.6 ст.74 ЦПК України ( а.с.58,59,62). Позивач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, повідомив свою згоду на зменшення розміру стягнення заборгованості на 2500,00 грн., так як дійсно відповідачем на його рахунок після 01.02.2013 року було перераховано 2500,00 грн., що підтверджується банківським документом, долученим до заяви ( а.с. 64-65).

Відповідач, на офіційний запит суду про підтвердження належними платіжними (банківськими) документами факту перерахування позивачу саме 2800,00 грн. у лютому 2013 року , доказів суду не надав, у судове засідання не з"явився.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим .

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим, є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, цим вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Визнавши доведеним позов ОСОБА_5 в частині вимог про стягнення 8575,94 грн. заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення 15.04.2013 року, послався, як на доказ факту заборгованості та її розміру, на не засвідчену ксерокопію довідки від 11.02.2013 року про заборгованість відповідача за період з 01.09.2012 року по 03.01.2013 року, на що суд уваги не звернув. Тобто, інформація про дійсний розмір заборгованості на день звернення до суду позивачем надана, а судом з"ясована не була.

Як встановлено апеляційним судом, на момент звернення з позовом та розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідач частково зменшив розмір заборгованості, перерахувавши на зарплатний рахунок ОСОБА_5 04.02.2013 року 1000,00 грн. та 01.03.2013 року 1500,00 грн. (а.с.65), отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягали.

В той же час, апеляційний суд не приймає до уваги письмових пояснень відповідача про зменшення заборгованості ще на 300,00 грн. оскільки, письмовий запит апеляційного суду щодо належного підтвердження перерахування ( виплату) такої суми позивачу, залишений відповідачем без реагування та виконання. Наданою позивачем банківською довідкою про рух коштів на його зарплатному рахунку, факт перерахування ОСОБА_6 300,00 грн. не підтверджується ( а.с.65).

Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги в частинні незаконності судового рішення про відшкодування на користь позивача моральної шкоди у розмірі 400,00 грн. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку спірним правовідносинам, правильно визначив закон, яким регулюються ці правовідносини та обґрунтовано і мотивовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди. Довідкою від 11.02.2013 року про заборгованість по зарплаті, виданою після звільнення ОСОБА_6, відповідач визнав тим самим факт порушення ним прав працівника, закріплених у ст. 116 КЗпП України.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність доводів скарги про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди, оскільки доводи ОСОБА_5 про необхідність, за відсутності заробітної плати, докладати додаткових зусиль для організації свого та своєї сім"ї життя, узгоджуються з встановленими судом обставинами та загально відомими фактами про існування у суспільстві ринкових відносин і за правилами ч. 2 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.

Таким чином, помилково ухвалене рішення суду першої інстанції щодо розміру стягнення заборгованості по зарплаті, підлягає зміні, а в іншій частині підстав для скасування чи зміни рішення правильного по суті і законного рішення, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, п. 1,2,3 ч.1 ст.309,ст.ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 116, 237-1 КЗпП України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну ПАТ „ Чернігівреставрація" задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2013 року в частині розміру стягнутої заробітної плати змінити.

Стягнути з ПАТ „Чернігівреставрація" на користь ОСОБА_5 6075,94 грн. ( шість тисяч сімдесят п"ять гривень 94 коп.) заборгованості по заробітній платі, провівши виплату з врахуванням необхідності сплати податків та інших обов"язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: