Рішення № 32571020, 18.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/6784/2012 Провадження № 22-ц/795/1300/2013 Головуючий у I інстанції - Овсієнко Ю. К. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Губар В.С., Шемець Н.В.

при секретарі: Халимон Т.Ю.

з участю: представника апелянта - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції -Павленка Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, треті особи орган опіки та піклування Новозаводської районної в м. Чернігові ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя та зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суду з позовом до ОСОБА_5, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, треті особи: орган опіки та піклування Новозаводської районної в м. Чернігові ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поділ спільного майна подружжя та зняття арешту з майна. З врахуванням уточнених вимог просила суд винести рішення, яким визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 5/126 частин нежитлових приміщень (цех), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; транспортний засіб ГАЗ 5228, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1; транспортний засіб ГАЗ-САЗ 3507, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_2; 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2; транспортний засіб «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску, кузов № НОМЕР_3; автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON 3.0 AT, реєстраційний номер НОМЕР_4. Поділити зазначене спільне майно наступним чином: виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 5/126 частин нежитлових приміщень (цех), що на плані зазначені літерами «1-7а», «1-7б», «1-8», «1-17», «4-1» - загальною площею 769,8 кв. м, що складають 5/42 (п'ять сорок других) частин цеху, які на плані зазначені літерами «Ж-2», «ж», «ж1», «ж2», «ж3», «ж4», «ж5», «ж6», «ж7», «ж8», «ж9-2», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 30 000 гривень; транспортний засіб «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску, кузов № НОМЕР_3, вартістю 14000 гривень 00 копійок; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2, вартістю 80 000 гривень 00 копійок; Виділити ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на наступне майно: транспортний засіб ГАЗ 5228, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_5, вартістю 24000 гривень 00 копійок; транспортний засіб ГАЗ-САЗ 3507, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_6, вартістю 24000 гривень 00 копійок; автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON 3.0 AT, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 213900 гривень 00 копійок; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2, вартістю 40 000 гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 компенсацію за переотриману частку в спільному сумісному майні подружжя в сумі 78950 гривень 00 копійок. Зняти арешт з 5/126 частин нежитлових приміщень (цех), що на плані зазначені літерами «1-7а», «1-7б», «1-8», «1-17», «4-1» - загальною площею 769,8 кв.м, що складають 5/42 (п'ять сорок других) частин цеху, які на плані зазначені літерами «Ж-2», «ж», «ж1», «ж2», «ж3», «ж4», «ж5», «ж6», «ж7», «ж8», «ж9-2», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; транспортного засобу «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску, кузов НОМЕР_3; 2/6 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 08 серпня 2003 року вона та ОСОБА_5 уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2011 року шлюбні відносини між подружжям фактично припинилися. При цьому малолітня донька ОСОБА_13 продовжує проживати разом з позивачкою. Незважаючи на те, що шлюб між сторонами фактично не розірвано, ОСОБА_2 вважала за необхідне скористатися правом щодо поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, яке придбано в період шлюбу. Вказане майно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат. В квартирі було проведено ремонт, вартість якого склала 80 004 гривні 75 копійок. Автомобіль «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску також ремонтувався за спільні кошти, зокрема була проведена заміна двигуна на новий вартістю 5 700 грн., зварювальні роботи вартістю 500,00 грн. та фарбування кузова вартістю 2 500 грн. Позивач стверджує, що вона нещодавно дізналася, що відповідач без її на те згоди виступив поручителем громадянина ОСОБА_9 за кредитним договором №ML-N00/025/2008 від 18 червня 2008 року (договір поруки №SR-N00/025/2008/2 від 18 червня 2008 року). У зв'язку з невиконанням ОСОБА_9 умов кредитного договору рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова №2-3213/09 від 30.11.2009 р. заборгованість в сумі 87 819 доларів США 39 центів США та 103 096 гривень 37 копійок стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 У провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду. Так, 21.09.2010 р. головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Павленком О.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3213/09, виданого 20.01.2010 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 03.03.2012 тим же державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 667 від 23.02.2012 p., яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2013 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2

та ОСОБА_5 5/126 частин нежитлових приміщень (цех), що на плані зазначені літерами « 1-7а», « 1-7б», « 1-8», « 1-17», « 4-1» - загальною площею 769,8 кв. м, що складають 5/42 (п'ять сорок других) частин цеху, які на плані зазначені літерами «Ж-2», «ж», «ж1», «ж2», «ж3», «ж4», «ж5», «ж6», «ж7», «ж8», «ж9-2», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; транспортний засіб ГАЗ 5228, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1; транспортний засіб ГАЗ-САЗ 3507, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_2; 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2; транспортний засіб «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_7; автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON 3.0 AT, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на 5/126 частин нежитлових приміщень (цех), що на плані зазначені літерами « 1-7а», « 1-7б», « 1-8», « 1-17», « 4-1» - загальною площею 769,8 кв. м, що складають 5/42 (п'ять сорок других) частин цеху, які на плані зазначені літерами «Ж-2», «ж», «ж1», «ж2», «ж3», «ж4», «ж5», «ж6», «ж7», «ж8», «ж9-2», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 51320 (п'ятдесят одна тисяча триста двадцять) гривень 00 копійок; транспортний засіб «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_7, вартістю 6055 (шість тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 96 коп.; транспортний засіб ГАЗ-САЗ 3507, 1988 p. випуску, шасі НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_2, вартістю 15070 (п'ятнадцять тисяч сімдесят) гривень 00 копійок; транспортний засіб ГАЗ 5228, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 11980 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2, вартістю 76766 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 33 копійки.

Виділено ОСОБА_5 та визнано за ним право власності на автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON 3.0 AT, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 217350 (двісті сімнадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2, вартістю 38383 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят три) гривні 17 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 компенсацію за переотриману частку в спільному сумісному майні подружжя в сумі 47270 (сорок сім тисяч двісті сімдесят) гривень 44 копійки.

Знято арешт з 5/126 частин нежитлових приміщень (цех), що на плані зазначені літерами « 1-7а», « 1-7б», «1-8», « 1-17», « 4-1» - загальною площею 769,8 кв. м, що складають 5/42 (п'ять сорок других) частин цеху, які на плані зазначені літерами «Ж-2», «ж», «ж1», «ж2», «ж3», «ж4», «ж5», «ж6», «ж7», «ж8», «ж9-2», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 51320 (п'ятдесят одна тисяча триста двадцять) гривень 00 коп.; транспортного засобу «ГАЗ 21 УС», 1965 року випуску, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_7, вартістю 6055 (шість тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 96 коп.; транспортного засобу ГАЗ-САЗ 3507, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_2, вартістю 15070 (п'ятнадцять тисяч сімдесят) гривень 00 коп.; транспортного засобу ГАЗ 5228, 1988 р. випуску, шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1, вартістю 11980 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 коп.; 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2, вартістю 115149 (сто п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 50 копійок. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить зазначене рішення суду в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 76 766 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 33 коп., визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 38 383 грн. 17 коп., а також зняття арешту з 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 115 149 грн. 50 коп. скасувати, та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, і його ухвалення судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши положення ч.1 ст. 62 СК України щодо визнання 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, не дослідив та не відобразив у своєму рішенні джерело трудових та грошових затрат, що були залучені до удосконалення даної квартири. Згідно ж пунктів 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" суд, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинен встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу. За доводами апелянта, є хибним висновок суду про те, що внаслідок вкладень позивача збільшилась вартість квартири.

Крім того, вказує, що судом винесено рішення без врахування положень п.3.2 договору іпотеки, яким встановлена заборона відчуження предмета іпотеки або будь-якої її частини будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя на таке відчуження. Згідно застереження 1 та 2 п.3.2 договору іпотеки, проведення реконструкції чи ремонту предмета іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором. Визнання предмета іпотеки - 1/2 частини двокімнатної квартири спільною сумісною власністю подружжя призвело до порушення прав та законних інтересів кредитора, як іпотекодержателя. В порушення роз'яснень, викладених в п.п.21, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд не обговорив питання виділення вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя в окреме провадження, оскільки такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб. Судом рішення про розподіл майна подружжя винесено без врахування боргових зобов'язань подружжя.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» рішення суду оскаржується лише в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину, а за ОСОБА_5 - 1/6 частину зазначеної квартири вартістю 76 766 грн. 33 коп.; а також в частині зняття арешту з 1/3 частини вказаної квартири.

По справі встановлено, що 08 серпня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2011 року шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 фактично припинилися. При цьому малолітня донька ОСОБА_13 продовжує проживати разом з позивачкою (а.с. 6-7).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 3 грудня 1999 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить на праві спільної часткової власності в рівних частинах квартира АДРЕСА_2

Судом встановлено, що в період шлюбу вартість спірної квартири істотно збільшилась внаслідок спільних трудових і грошових затрат подружжя, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання 1/2 частини квартири спільною сумісною власністю подружжя.

Перевіряючи законність рішення суду в цій частині, апеляційний суд враховує, що власниками спірної квартири - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішення суду не оскаржується, а визнання права власності на частину квартири не призвело до порушення прав апелянта.

Виходячи ж з загальних засад цивільного судочинства судовому захисту підлягає порушене право, а відсутність порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно відсутність порушеного права апелянта ухваленим судовим рішенням не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апелянта, що визнання 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 призвело до порушення прав та законних інтересів Кредитора, як іпотекодержателя, оскільки квартира перебуває в іпотеці, є безпідставними, виходячи з таких обставин.

18.06.2008 року між ОСОБА_9 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено Кредитний договір № МL-N00/025/2008, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 84 245 доларів США.

З метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором від 18.06.2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ЗАТ «ОТП Банк», було укладено договір іпотеки № HML-N00/025/2008/2, згідно з умовами якого іпотекодавці передали іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 87 819,39 доларів США та 103 096 грн. 37 коп. (т.1 а.с. 32-35).

На виконання рішення Новозаводським районним судом м. Чернігова 21.01.2010 року було видано виконавчий лист № 2-3213/09 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» 87819,39 доларів США та 103096 грн. 37 коп. Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ від 13.10.2010 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 (т.1 а.с. 37).

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ від 03.03.2012 року відкрито провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 № 667 від 23.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» 66 724,06 доларів США, та 1 700 грн., а всього у гривневому еквіваленті 534 631,73 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2. Згідно акту опису й арешту майна від 05.04.2012 року, складеного головним державним виконавцем Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ при примусовому виконанні зазначеного виконавчого напису було здійснено опис майна, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 46,4 кв.м., житловою 31,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1979 року та накладено арешт, встановлено обмеження права користування ним, заборонено його відчуження.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 року ПАТ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL-N00/025/2008 від 18.06.2008 року.

Згідно приписів ст.ст. 33, 34 Закону України «Про іпотеку» N898-IV від 05.06.2003 р. у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, іпотека є дійсною для позивача і вона відповідно набула статусу іпотекодавця, при цьому вона має всі права і несе всі обов'язки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки, у зв'язку з чим поділ спільного майна подружжя не порушує право банка та не може впливати на зміну умов договору іпотеки, який був укладений 18.06.2008 року до поділу майна подружжя.

За викладених обставин, з врахуванням підстав набуття позивачкою права власності на частину квартиру - предмета іпотеки, яке набуто не шляхом відчуження іпотекодавцем належного йому на праві власності нерухомого майна, на спірні правовідносини не поширюються положення ст. 9 Закону України «Про іпотеку» щодо обов'язкової згоди іпотекодержателя, а тому доводи апеляційної скарги про наявність порушень прав апелянта -іпотекодержателя рішенням суду в цій частині є безпідставними.

За викладених обставин й інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину, а за ОСОБА_5 - 1/6 частину зазначеної квартири вартістю 76 766 грн. 33 коп.

Проте, з врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в частині зняття арешту з 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 115 149 (сто п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 50 копійок підлягає скасуванню, оскільки рішення судом в цій частині ухвалено в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» щодо переходу до нового власника всіх обов'язків за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Знявши арешт з майна- предмета іпотеки, суд порушив право банку щодо задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судовий збір за апеляційний розгляд справи пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а саме в розмірі 57 грн. 35 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2013 року в частині зняття арешту з 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 115 149 (сто п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 50 копійок скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 57 грн. 35 коп. в рахунок відшкодування суми сплаченого судового збору за подачу до суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: