Постанова № 32571297, 24.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013 р. справа №913/785/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінком», м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської областівід07.05.2013рпо справі№ 913/785/13-г (суддя: Рябцева О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», м. Харцизьк м. Зугрес Донецька областьдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінком», м. Луганськ простягнення 81' 640,03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», м. Харцизьк м. Зугрес Донецька область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінком», м. Луганськ (далі - «Відповідач») 81' 640,03 грн., яка складається із: суми боргу - 74' 660,00 грн., пені - 5' 660,70 грн. 3% річних - 1' 319,33 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07 травня 2013 року у справі № 913/785/13-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод» були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінком» суму боргу у розмірі 74' 660,00 грн., пеню у розмірі 5' 660,70 грн. та суму 3% річних у розмірі 1' 316,72 грн., судовий збір у розмірі 1' 720,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відмовляючи у частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з невірно здійснених позивачем розрахунків сум нарахувань 3 % річних, відхиливши усні заперечення відповідача щодо заявлених вимог, як необґрунтовані.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а не повне дослідження матеріалів та доказів по справі привело до невірно зроблених висновків. Наполягає на тому, що не виконання Позивачем умов п.п.4.5.1 п.4 договору № 2/0112 від 26.01.2012р. щодо надсилання повідомлення постачальником про готовність товару до відвантаження та не додержання останнім приписів ч.2 ст.530 ЦК України спростовує факт настання строку на оплату відповідачем вартості продукції.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду

справи. У судове засідання не з'явилися, поважність не явки не повідомили.

Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами здійснена не була, у зв'язку з відсутністю сторін, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Втім, рішення господарського суду, у зв'язку із неправильним розрахунком суми пені - таким, що підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 26.01.2012р. між сторонами укладено договір № 2/0112, за умовами якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) продукцію, яка вказана в специфікаціях (додатках) до договору, а покупець сплачує товар у порядку та на умовах, визначених в договорі. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, загальна вартість партії, умови і строки поставки обговорюються в специфікаціях (додатках), які додаються до договору і є його невід'ємною частиною (п.1 договору).

Згідно п. 3.2. договору ціна зазначається в специфікаціях (додатках) до договору.

Відповідно до розділу 4 договору покупець здійснює оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на підставі рахунків-фактур на партію товару на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за виготовлений товар по узгодженим сторонами цінах, вказаних в специфікаціях (додатках) до договору. Допускаються слідуючи умови розрахунку за виготовлений товар (п.п. 4.5.1. договору):

· 50% суми специфікації (додатку) сплачуються авансом після підписання договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником;

· 50% суми специфікації (додатку) сплачуються протягом 10 календарних днів з моменту отримання покупцем повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження.

Специфікацією від 26.01.2012 № 1, яка є додаткам до договору, підписаною сторонами, погоджено поставку товару - підіймача (вишки) телескопічної ТВ-32 в кількості 1 шт. загальною вартістю 709320 грн. 20 коп., строк поставки - 3-4 місяці від здійсненої 50% передплати, оплата: 50% суми специфікації № 1 сплачуються авансом протягом 5 днів з дати отримання рахунку для запуску товару у виробництво; 50% від суми специфікації № 1 сплачуються протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення постачальника про готовність партії товару до відвантаження.

Відповідно до п. 8.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п.п. 4.5.1. цього договору і/або в специфікаціях (додатках), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки невиконаного платежу за весь період прострочки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012р. з можливою пролонгацією (п.11.1 договору).

На виконання умов договору, сторони:

· Відповідач платіжним дорученням від 30.01.2012 № 20 перерахував на розрахунковий рахунок позивача авансовий платіж у сумі 354660,00 грн. (а.с.63), що становить 50% від суми специфікації № 1;

· Позивач 04.07.2012р. листом № 5101-02/249-845 эл.п. (а.с.19) повідомив відповідача про те, що підіймач (вишка) телескопічна ТВ-32 буде готова 06.07.2012р.;

· Відповідач платіжним дорученням від 18.07.2012 № 131 перерахував 280000,00 грн. (а.с.64);

· Позивач за накладною від 20.07.2012 № 114 поставив відповідачу товар - підіймач (вишку) телескопічну ТВ-32, який отримано представником відповідача - Смірновим О.І. на підставі довіреності від 19.07.2012 № 5.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що за своєю правовою природою договір № 2/0112 від 26.01.2012р. - є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать наявні у справі докази, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Відповідачем товар по даному договору був прийнятий та частково оплачений. Наведений факт підтверджується, як платіжними дорученнями, з посиланням на спірний договір, так і не спростовується відповідачем по справі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що лист від 04.07.2012р. № 5101-02/249-845 эл.п. - є листом-вимогою у розумінні ст.530 ЦК України, а підтвердження його отримання Відповідачем є часткова оплата здійснена останнім платіжним дорученням № 131 від 18.07.2012р. (а.с.64).

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав не у повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим заборгованість склала 74' 660,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування сум 3% річних та пені, колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що стягненню підлягають: 1' 316,72 грн. - 3% річних та 5' 660,70 грн. - пені, з урахуванням періодів нарахування у контексті заявлених вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінком», м. Луганськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року у справі № 913/785/13-г - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЛО; 1 - ДАГС