Рішення № 32571261, 15.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2013 р.Справа № 916/1266/13

За позовом: прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до відповідачів: 1. Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання договору недійсним

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Вигнанюк Т.Л. посвідчення №013414 від 03.12.2012р.; Процик Д.В. посвідчення №008501 від 10.10.2012р.;

Від позивача: Чайка І.О., довіреність №01/02-48/34 від 09.01.2013р.;

Від відповідача Комінтернівської РДА Одеської області: Кучерук С.І., довіреність №02-17/01/3250 від 24.12.2012р.

Від відповідача ФОП ОСОБА_2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, звернувся до суду із позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки площею 2,6 га, розташованої на території Сичавської сільської ради, укладений 12.10.2009р. між Комінтернівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник", зареєстрований Комінтернівським районним відділом Одеської регіональної філії Центру ДЗК у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 19.10.2009р. за №040952400084.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2013р. позовну заяву (вх.№2006/2013) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Позивач заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, Комінтернівської РДА Одеської області заявлені прокурором позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, однак відзив на позов до суду не надав.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлявся своєчасно за юридичною адресою, зазначеною позивачем у позові, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте його представник в судові засідання не прибув, про поважність неявки суд не повідомив, позиції щодо позову суду не навів, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 13 січня 2009 р. №91/А-2009 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник" на території Сичавської сільської ради" затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник" на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев'ять років) земельну ділянку, загальною площею 2,60 га, в тому числі 2,60 га - забудованих земель для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник" із земель рекреаційного призначення, що не надані у власність або користування та перебувають у запасі на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

12 жовтня 2009р. між Комінтернівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов п.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник" на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 13 січня 2009 року за №91/А-2009. Кадастровий номер земельної ділянки - 5122785800010080008.

Згідно п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,60 га, у т.ч.: 2,60 га - забудованих земель.

Відповідно до п.4 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2 167 065,03 грн. (два мільйони сто шістдесят сім тисяч шістдесят п'ять гривень 03 копійки).

Умовами п.6 Договору визначено, що Договір укладено на 49 (сорок дев'ять років). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення договору оренди повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

У відповідності до п.7 Договору орендна плата за землю вноситься у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі, а саме 86 682,60 гривень (Вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 60 копійок).

Із змісту п.12. Договору вбачається, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник".

Цей Договір набуває чинності після підписання його сторонами і державної адміністрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий в орендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію (п.36 Договору).

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 23.11.2011р. №1199/А-2011 скасовано розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації від 13.01.2009р. №91/А-2009 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник" на території Сичавської сільської ради".

З урахуванням того підстава для укладання договору оренди земельної ділянки, а саме розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації від 13.01.2011 №91/А-2009, скасовано головою Одеської обласної державної адміністрації, що на думку прокурора Комінтернівського району Одеської області є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, а також не визначення сторонами всіх істотних умов договору, що зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки і стало підставою для прокурора Комінтернівського району Одеської області звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, прокурора Комінтернівського району Одеської області прокурор Комінтернівського району Одеської області у якості підстави визнання оспорюваного договору недійсним, зазначає про скасування підстав для його укладення та недодержання в момент укладання оспорюваного договору сторонами вимог, які встановлені чинним законодавством України, що регулюють дані правовідносини сторін.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Із системного аналізу тексту договору, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Таким чином, судом встановлено, що підставою для укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 12.10.2009р. стало розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації від 13.01.2009р. №91/А-2009, та приймаючи до уваги те, що розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 23.11.2011р. №1199/А-2011 розпорядження голови Комінтернівської районної державної адміністрації від 13.01.2009р. №91/А-2009 скасовано, що в свою чергу є підставою для задоволення судом заявлених прокурором Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації позовних вимог та зокрема визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.10.2009р., що укладений між Комінтернівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню, як обґрунтовані, законні та підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1147,00 грн. слід стягнути з відповідачів до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки площею 2,6 га, розташованої на території Сичавської сільської ради, укладений 12.10.2009р. між Комінтернівською районною державною адміністрацією (67500, Одеська обл. Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, пр-т 40-річчя Визволення, 1, код ЄДРЮОФОП 04057155) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) для обслуговування існуючої бази відпочинку "Цементник", зареєстрований Комінтернівським районним відділом Одеської регіональної філії Центру ДЗК у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 19.10.2009р. за №040952400084.

3. Стягнути Комінтернівської районної державної адміністрації (67500, Одеська обл. Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, пр-т 40-річчя Визволення, 1, код ЄДРЮОФОП 04057155) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22.07.2013р.

Суддя Цісельський О.В.