Рішення № 32571167, 22.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9199/13 22.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Незалежна Сервісна Компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про компенсацію страхового відшкодування у розмірі 15780,86 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Гуримський О.В. за довіреністю № 10 від 16.05.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Незалежна Сервісна Компанія" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (відповідач) про компенсацію страхового відшкодування у розмірі 15780,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого в заставу серії ТЗМ № 623904 від 20.08.2007 р., внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) було виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер ВМ 3387 АН, а тому позивач відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки відповідальність Самсоненка Андрія Сергійовича, який керував автомобілем "ВАЗ 2108", реєстраційний номер ВМ 3961 АВ, якого визнано винним у скоєні ДТП, була застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/1683426), то позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/9199/13 та призначено її до розгляду на 03.06.2013 р. об 11:10 год.

03.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого він зазначає, що, на його думку, позивачем пропущено строк позовної давності, так як страхове відшкодування позивачем було сплачено 08.02.2008 р., а позовна заява була направлена на адресу відповідача 13.05.2013 р., тобто після спливу строку позовної давності. Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не зазначено, коли він звернувся з позовом до Самсоненка А.С., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В якості додатків до відзиву відповідач надав копію довідки з ЄДРПОУ та копію витягу зі статуту відповідача.

В судове засідання, призначене на 03.06.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.06.2013 р., подав заяву на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, якою повідомив, що станом на 31.05.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем не погашена. В якості додатків до заяви позивач надав копію супровідного листа та ухвали про відкриття провадження у справі Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2010 р. Зазначена заява долучена до матеріалів справи і передана до відділу діловодства для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.06.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2013 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просив суд застосувати строк позовної давності і відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 03.06.2013 р., було оголошено перерву до 08.07.2013 р. об 11:30 год.

17.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення щодо відзиву відповідача, відповідно до яких позивач повідомляє, що не погоджується з тим, що на час розгляду справи Господарським судом міста Києва ним пропущені строки позовної давності виходячи з наступного. У відповідності до ст. 264 ЦК України позовна давність переривалась з підстав пред'явлення позивачем позову до Самсоненка А.С., де співвідповідачем також перебував і відповідач та де ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.12.2011 р. провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до ПрАТ "СК "Провідна" з ініціативи ПАТ "Незалежна сервісна компанія" було закрито.

08.07.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов додатковий відзив, яким було звернуто увагу суду на те, що відповідно до звіту від 25.09.2007 р. вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу, складає 13393,72 грн. У поданому суду додатковому відзиві відповідача також просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

В судове засідання, призначене на 08.07.2013 р., представник позивача з'явився і подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яким просив суд долучити до матеріалів справи супровідний лист Ковпаківського районного суду м. Сум від 16.03.2010 р. з ухвалою про порушення провадження у справі від 12.03.2010 р. за позовом ВАТ "Незалежна страхова компанія" до Самсоненка А.С. про компенсацію страхового відшкодування. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судове засідання, призначене на 08.07.2013 р., представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 08.07.2013 р. судом розглянуте клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, яке було викладене у додатковому відзиві, поданому через відділ діловодства суду 08.07.2013 р. Клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні, призначеному на 08.07.2013 р., представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 22.07.2013 о 10:50 год.

16.07.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли доповнення до заперечення щодо відзиву відповідача, відповідно до яких позивач не погоджується з тим, що на час розгляду справи Господарським судом міста Києва ним пропущені строки позовної давності. Позивач вважає, що строки позовної давності за даним спором не пропущені, а перервані та розпочаті заново відповідно до ст.ст. 264, 261 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного. Позивач звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовними вимогами до Самсоненка А.С., ухвалою вказаного суду від 12.03.2010 р. було відкрито провадження у справі, а рішенням від 09.12.2011 р. з Самсоненка А.С. на користь ПАТ "Незалежна страхова компанія" було стягнуто 390,00 грн. витрат за проведення авто товарознавчого дослідження. Натомість, про наявність укладеного між Самсоненком А.С. та ПрАТ "СК "Провідна" полісу ОСЦПВВНТЗ № ВВ/1683426 від 21.07.2007 р. позивачу стало відомо лише з моменту отримання ним 24.05.2011 р. за вх. 2099 повідомлення Ковпаківського районного суду м. Суми № 1806/2-п-35/11 від 11.05.2011 р. про надходження до суду заяви Самсоненка А.С. про перегляд заочного рішення від 23.03.2011 р. по цивільній справі за позовом ВАТ "Незалежна страхова компанія" до Самсоненка А.С. про компенсацію страхового відшкодування, розгляд якої (заяви) був призначений на 25.05.2011 р. Таким чином, строки позовної давності за даним спором були перервані, у зв'язку з пред'явленням позову до Самсоненка А.С., та розпочаті заново з дня, коли позивач дізнався про наявність полісу ОСЦПВВНТЗ № ВВ/1683426 від 21.07.2007 р. Отже, з даним позовом позивач звернувся до Господарського суду міста Києва в межах трирічного строку позовної давності, який обраховується з 25.05.2011 р. по 25.05.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.07.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та стосовно строків позовної давності за даним спором, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 22.07.2013 р., представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки в судовому засіданні 08.07.2013 р. судом було розглянуте та задоволене клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, яке фактично було викладене у додатковому відзиві, поданому через відділ діловодства суду 08.07.2013 р., а станом на час судового засідання 22.07.2013 р. представник відповідача будь-яких інших клопотань до суду не подавав, а також враховуючи наявність в матеріалах справи відзиву та додаткового відзиву на позов, в яких викладена позиція відповідача стосовно спору в даній справі, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.07.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.07.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством страхова компанія "Правекс-страхування", правонаступника якого Відкрите акціонерне товариство "Незалежна Страхова Компанія" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Незалежна Страхова Компанія", яке було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Незалежна Сервісна Компанія" (позивач, страховик) та є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Незалежна Страхова Компанія", та П'ятницею Миколою Єгоровичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого в заставу серії ТЗМ № 623904 від 20.08.2007 р. (далі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Volkswagen", реєстраційний номер ВМ 3387 АН. Строк дії договору страхування визначений з 20.08.2007 р. по 19.08.2008 р.

05.09.2007 р. в м. Суми на вул. Харківська сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер ВМ 3387 АН, яким керував власник П'ятниця Микола Єгорович, та автомобіля "ВАЗ 2108", реєстраційний номер ВМ 3961 АВ, який належить Лютому В.А. та яким керував Самсоненко Андрій Сергійович. Наведене підтверджується довідкою № 13382 від 05.10.2007 р., виданою СМВ УМВС України в Сумській області (далі - довідка ДАІ).

ДТП сталася в результаті порушення Самсоненком Андрієм Сергійовичем Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2007 р. у справі № 3-20382/2007, відповідно до якої на Самсоненка Андрія Сергійовича накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер ВМ 3387 АН, в результаті його пошкодження при ДТП, становить 15952,46 грн. відповідно до Звіту щодо незалежної експертної оцінки ринкової вартості автотранспортного засобу та розміру матеріального збитку, без врахування товарної вартості, завданого власнику, в результаті пошкодження автомобіля, який був складений 25.09.2007 р. на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 5398/07, виданого Фондом державного майна від 18.01.2007 р., свідоцтва судового експерта автотоварознавця № 268, виданого 30.06.2000 р. Міністерством юстиції України, свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 3746 від 05.11.2002 р. (надалі - Звіт від 25.09.2007 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного на підставі договору страхування страхового акту № 6520 від 08.02.2008 р. та розрахунку до нього, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15780,86 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 889 від 08.02.2008 р.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати страхове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу № ВВ/1683426 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - поліс № ВВ/1683426) вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (відповідач), страхувальником за даним полісом визначений Самсоненко Андрій Сергійович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 25500,00 грн., франшиза - в сумі 0,00 грн., строк дії даного полісу з 21.07.2007 р. по 20.07.2008 р.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2007 р. у справі № 3-20382/2007 визнано Самсоненка Андрія Сергійовича.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що відповідач, яким застраховано цивільно-правову відповідальність Самсоненка А.С. за полісом № ВВ/1683426, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, в межах, передбачених полісом № ВВ/1683426, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений Звітом від 25.09.2007 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку в розмірі 15780,86 грн. підтверджена таким звітом.

За встановлених судом обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної у ДТП особи (Самсоненка Андрія Сергійовича), належить сума 15780,86 грн. (15780,86 грн. (сума матеріального збитку, підтверджена Звітом від 25.09.2007 р.) - 0,00 грн. (франшиза)).

Судом також враховано, що випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 05.09.2007 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою № 5436 від 30.11.2011 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповідач листом № 17-10/17665 від 30.12.2011 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтовуючи свою відмову тим, що позивач звернувся з регресною вимогою поза межами трирічного строку позовної давності, який розпочався з дня, наступного за днем перерахування позивачем спірного страхового відшкодування. Станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем виплати на користь позивача згідно регресної вимоги.

Тож, за наявними в матеріалах справи доказами, у суду наявні підстави вважати, що право позивача на страхове відшкодування в порядку регресу є порушеним з боку відповідача, а рівно підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідач до винесення рішення судом подав заяву про застосування позовної давності, яка фактично викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як роз'яснено господарським судам з метою забезпечення правильного і однакового застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, зокрема в п. 2.2 наведеної постанови, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому за приписами частини 6 вищенаведеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Право вимоги до відповідача по відшкодуванню збитків завданих у ДТП 05.09.2007 р. набуто позивачем від потерпілої особи в силу положень Закону (ст. 993 ЦК України) саме при виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, наданого в заставу серії ТЗМ № 623904 від 20.08.2007 р. (далі - договір страхування), а відтак саме при набутті такого права позивачем мають обчислюватись строки позовної давності у спірних правовідносинах (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. №3-20гс12).

Виплата страхового відшкодування власнику пошкодженого у ДТП автомобіля була здійснена позивачем на підставі договору страхування 08.02.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 889 від 08.02.2008 р., а отже, 08.02.2008 р. є днем виконання основного зобов'язання та саме від цього дня відповідно до ч. 6 ст. 261, ст. 257 ЦК України мала обраховуватись на той час загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою компенсації спірного страхового відшкодування звернувся до Самсоненка А.С., подавши відповідний позов до Ковпаківського районного суду м. Суми. При цьому матеріали даної справи не містять доказів того, коли саме позивач звернувся з позовом до Ковпаківського районного суду м. Суми, проте наявна в матеріалах справи копія ухвали про відкриття провадження у справі Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2010 р. підтверджує, що таке звернення, в будь-якому разі, відбулося в межах вищезазначеного трирічного строку позовної давності.

Зібрані у справі докази підтверджують, що станом на час звернення з позовом до Ковпаківського районного суду м. Суми та винесення ухвали про відкриття провадження у справі від 12.03.2010 р. позивач вважав виключно Самсоненка А.С. особою, відповідальною за завдані позивачу збитки. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що станом на час винесення ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми про відкриття провадження у справі від 12.03.2010 р. позивачу було відомо, що цивільно-правова відповідальність Самсоненка А.С. була застрахована відповідачем. Зокрема, довідка ДАІ, постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2007 р. у справі № 3-20382/2007, страховий акт № 6520від 08.02.2008 р. тощо, не містять даних про поліс № ВВ/1683426.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що строк позовної давності був перерваний, у зв'язку із зверненням позивача з позовом до суду з посиланням при цьому на ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень наведеної норми, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Однак, позов до Ковпаківського районного суду м. Суми був поданий позивачем до Самсоненка А.С. як до єдиної відомої позивачеві на той час особи, яка порушила права позивача. Тож, переривання позовної давності в спірному випадку відсутнє.

В той же час, за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що 24.05.2011 р. позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність Самсоненка А.С. станом на час вчинення останнім спірної ДТП була застрахована у відповідача на підставі полісу № ВВ/1683426. Наведене підтверджується повідомленням Ковпаківського районного суду м. Суми № 1806/2-п-35/11 від 11.05.2011 р. (отримане позивачем 24.05.2011 р. за вх. № 2099 ) про те, що заява Самсоненка А.С. про перегляд заочного рішення від 23.03.2011 р. по цивільній справі за позовом ВАТ "Незалежна страхова Компанія" до Самсоненка А.С. про компенсацію страхового відшкодування призначена до розгляду на 25.05.2011 р. До наведеного повідомлення судом було додано заяву Самсоненка А.С. про перегляд заочного рішення, зі змісту якої позивач і дізнався про наявність полісу № ВВ/1683426 ЗАТ СК "Провідна" зі строком дії з 21.07.2007 р. по 20.07.2008 р.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За наведених обставин, судом встановлено, що позивачу тільки 24.05.2011 р. стало відомо, що особою, відповідальною за завдані позивачу збитки внаслідок ДТП, є не Самсоненко АС., а інша особа - відповідач, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність Самсоненка А.С. за полісом № ВВ/1683426. А тому, перебіг позовної давності в спірному випадку розпочався саме від 24.05.2011 р. - дня, коли позивачу стало відомо про особу, яка відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є відповідальною за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача.

Отже, враховуючи наведене, строком позовної давності в даному випадку є період з 25.05.2011 р. по 25.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до Господарського суду міста Києва позивач звернувся 13.05.2013 р. - дата поштового штемпеля на конверті, в якому позовна заява направлена до суду, (відповідно до частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати зокрема, дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява), а отже в межах загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, враховуючи при цьому приписи ст. 256, ч. 6 ст. 261 ЦК України.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін здійснивши оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку про те, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15780,86 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85, ст. 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок, 25, ідентифікаційний код 23510137), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Незалежна Сервісна Компанія" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, кв. 40 ідентифікаційний код 20036721) 15780,86 грн.( п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 86 копійок) страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.2013 р.

Суддя Гумега О. В.