Ухвала суду № 32569560, 17.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2110/13 17.06.2013 17.06.2013

Провадження №22-ц/784/1844/13 Суддя суду 1-ї інстанції Румянцева Н.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.

Ухвала

Іменем України

17 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання Орельською Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2013 року, ухваленого по справі за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до

ОСОБА_3

про

стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 7 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останній отримав строковий кредит у розмірі 14950 грн. зі сплатою за користування кредитом у розмірі 25, 08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 7 січня 2010 року.

Позичальник неналежно виконував зобов'язання, тому станом на 3 січня 2013 року утворилась заборгованості за договором на загальному суму 159625 грн. 70 коп., з якої: 14950 грн. - заборгованість по кредиту, 55270 грн. 42 коп. - заборгованості по відсоткам, 81327 грн. 87 коп. - заборгованості по пені, 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 7577 грн. 41 коп. - штрафу (процентна складова).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" 78297 грн. 83 коп. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені. При цьому, вказує на невідповідність висновків суду вимогам закону і умовам договору та безпідставну відмову у стягненні пені й просить рішення суду змінити й задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, районний суд виходив з того, що оскільки позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, то остання повинна відшкодувати банку заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, а також штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штраф (процентна складова) у розмірі 7577 грн. 41 коп. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені суд першої інстанції вважав, що в даному випадку має місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання).

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилам ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що 7 липня 2006 року на підставі письмової заяви ОСОБА_3 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 14950 грн. під 25,08 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту до 7 січня 2010 року включно, в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти та комісію (а.с. 4, 9об.).

В договорі сторони передбачили, що позичальник доручив банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту в сумі 11500 грн. на поточний рахунок підприємства торгівельно-сервісної мережі ЧП ОСОБА_4, а також комісію компанії відповідно до п.2.2. Умов на відповідний рахунок.

Також, сторони узгодили відповідальність сторін в разі порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту.

При цьому, відповідач ознайомився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і Тарифами банківських послуг, та погодився з тим, що вказані документи, є складовою частиною кредитного договору.

Зі змісту вищевказаної заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які діяли на час укладення спірного договору вбачається, що вони містять всі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачених ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ", в редакції, яка діяла на момент укладення договору, а саме: назву документа; прізвище, ім'я і по батькові та адресу особи, яка отримує фінансову послугу, найменування фінансової операції, кредитного ліміту, базової відсоткової ставки, порядку погашення боргу; найменування та місцезнаходження банку (Заява); розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (Заява та п.4 Умов); строк дії договору; зазначення порядку зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін (п.3 Умов); відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (п.5 Умов); підписи сторін (Заява).

Банк виконав свої зобов'язання належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, в розмірі передбаченим договором. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 3 січня 2013 року утворилось заборгованість в сумі 159625 грн. 70 коп., з якої: 14950 грн. - заборгованість по кредиту, 55270 грн. 42 коп. - заборгованості по відсоткам, 81327 грн. 87 коп. - заборгованості по пені, 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 7577 грн. 41 коп. - штрафу (процентна складова).

Суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що вимоги про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку за наявності передбачених умовами кредитного договору штрафів і пені, як окремих видів штрафних санкцій, має місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.

На думку колегії суддів, такі висновки суду є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.

За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до п.п.5.3 п.5 Умов штраф застосовується у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів. Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 (п'ятсот) грн. + 5 % від суми заборгованості.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п.п. 5.1 п. 5 Умов також сплачується при порушенні позичальником будь - якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 Умов у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день простроченого платежу.

За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з умов укладеного кредитного договору, а також враховуючи положення чинного законодавства, правомірно стягнув з відповідача тільки штраф та відмовив у стягнення пені, не допустивши подвійної відповідальності.

Також, є вірним врахування умов кредитного договору щодо встановлення строку позовної давності тривалістю п'ять років, що відповідає положенням ст.259 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Рішення суду в іншій частині позовних вимог сторонами не оскаржується.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: