Рішення № 32565860, 16.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-6579/2011

Провадження № 22ц/779/1563/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук Олександр Васильович

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

секретаря Петрів Д.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року із зазначеним позовом в суд звернувся представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», щоб ухвалити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору №2049/07-К1 від 19 грудня 2007 року в сумі 64312, 68 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 644 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що Банк повністю виконав перед Позичальником ОСОБА_4 зобов'язання, передбачені кредитним договором №2049/07-К1 від 19 грудня 2007 року, однак свої зобов'язання Позичальник ОСОБА_4, належним чином не виконує, суму кредиту та нараховані проценти за користування кредитними коштами не сплачує, на повідомлення Банку не реагує та станом на 03 червня 2011 року заборговано 12796, 20 гривень заборгованості по кредиту, 10 395 гривень по сплаті процентів, 41 121 ,48 гривень пені з 3.06. 2010 року по 2. 06. 2011 року, а всього 64 312, 68 гривень кредитної заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2013 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, просив його скасувати та направити справу на повторний розгляд іншому складу суду.

В скарзі апелянт зазначає, що рішення є неправильним, ухваленим з порушенням вимог цивільного, цивільно-процесуального законодавства, інших законів та умов договору. Про те, що позичальником порушуються строки погашення заборгованості по кредиту ні Банк, ні Боржник йому не повідомляли належним чином. На момент звернення Банку із позовом до суду мав всі підстави вважати, що позичальником були повністю виконані зобов'язання по кредиту у встановлені договором терміни, тобто до 19 грудня 2010 року. У передбачені договором строки на право звернення до суду претензій з Банку не отримував.

Позовна заява відправлена з Банку 06 липня 2011 року, тобто вже після спливу 6 місяців з моменту закінчення дії договору поруки та права Банку згідно цього Договору звернутися з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості з нього як поручителя. Вважає, що порука припинена і суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з нього кредитну заборгованість позичальника.

Вислухавши апелянта, його представника, які вимоги скарги підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в даній справі не відповідає вказаним вимогам, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до кредитного договору №2049/07-К1 від 19 грудня 2007 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав позичальнику ОСОБА_4 15000 гривень із сплатою відсотків та комісійних щомісячно не пізніше 19 грудня 2010 року відповідно до графіку зниження розміру заборгованості.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань 19 грудня 2007 року було укладено договір поруки з ОСОБА_2, пунктом 5.1 якого передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов»язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов»язання за кредитним договором не заявить позовні вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом встановлено, що станом на 03.06.2011 року позичальником заборговано 12796, 20 гривень заборгованості по кредиту, 10 395 гривень по сплаті процентів, 41 121 ,48 гривень пені з 3.06. 2010 року по 2. 06. 2011 року, а всього 64 312, 68 гривень кредитної заборгованості.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, який відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За таких обставин у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту і сплати відсотків, пені, починаючи з 20 грудня 2010 року протягом наступних шести місяців.

Банк звернувся в суд з позовною заявою про стягнення боргу до відповідачів шляхом подачі її на пошту лише 6.07.2011 року тобто, після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Пунктом 6.2. договору поруки передбачено, що він діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов»язань.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК). Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

У пункті 3.3. кредитного договору чітко визначено, що останню сплату щомісячного платежу по погашенню позичкової заборгованості позичальник зобов»язується здійснити не пізніше 19.12.2010 року, що відповідає графіку зниження заборгованості затвердженого сторонами згідно пункту 4.3. цього договору.

За таких обставин у банку виникло право пред»явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов»язання починаючи з 20.12.2010 року, протягом наступних 6 місяців.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що порука не припинена у зв»язку із тим, що 21.07.2008 року та 22.12.2008 року позичальником надсилались ОСОБА_2 листи-вимоги про необхідність погашення кредиту, тому порука не вважається припиненою.

Суд першої інстанції повинен був з»ясувати , що у зазначених листах-вимогах до поручителя Банк вимагав своєчасної сплати заборгованості за графіком погашення та у зв»язку із порушення графіку дострокового повернення кредиту. Однак банк, як позичальник не скористався за час дії договору своїм правом примусово повернути позику, вимоги до суду про дострокове повернення кредиту не заявляв.

Суд першої інстанції повинен був врахувати, що зазначені листи-вимоги стосуються не повернення кредитної заборгованості у зв»язку із закінченням терміну кредитного договору, а у зв»язку із неналежним виконанням зобов»язання.

Отже, виходячи із вищенаведеного, порука відповідача в даній справі за кредитні зобов'язання ОСОБА_4 згідно закону припинилась.

З наведеного вище випливає, що правових підстав покладати обов'язок виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_4.в солідарному порядку на його поручителя ОСОБА_2 суд першої інстанції не мав, а тому ухвалене судом першої інстанції рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню та відмовою в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

На підставі ст. ст.. 251, 252, 559 ЦК України,

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скарг ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 64312, 68 гривень заборгованості за кредитним договором № 2049/07-К1 від 19 грудня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 644 гривень судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення з нього в солідарному порядку 64312, 68 гривень заборгованості за кредитним договором № 2049/07-К1 від 19 грудня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 25 березня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко