Рішення № 32565429, 02.08.2012, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"02" серпня 2012 р.

Справа № 2/2024/1245/12-2024/4896/12

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2012 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Бегунц А.О.

при секретарі Оріховській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Харківенергореммонтаж», Відкритого акціонерного товариства «Е.Л.» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволені частково. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитними договорами № CM-SME-700/064/2006 від 12 грудня 2006 року та № CM-SME-700/033/2007 від 20 березня 2007 року у сумі відповідно 2 520 556 грн. 91 коп. та 1 483 189 грн. 81 коп. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Е.Л.» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CM-SME-700/187/2007 від 12 грудня 2007 року у сумі 7 696 626 грн. 87 коп., а також судові витрати в сумі 607 грн. з кожного. В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2011 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року залишено без змін.

01 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд вказаного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Свої вимоги про перегляд рішення ОСОБА_1 мотивувала тим, що підставою для прийняття судового рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 стала наявність рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року про припинення договору поруки від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Вказане рішення набуло чинності відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року. На час прийняття рішення Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 2-382/10 зазначені рішення були чинними та не могли бути неприйняті судом. 21 грудня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своїм рішенням скасував рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року в частині визнання припиненої поруки ОСОБА_3 за договором від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2 та відмовив у задоволенні позову. Враховуючи це, порука ОСОБА_3 за договором від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2 та відповідно його зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» по погашенню заборгованості по кредитному договору від 20 березня 2007 року № CM-SME-700/033/2007 є чинною.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2012 року скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2012 року та питання про перегляд справи за ново виявленими обставинами передано на новий розгляд до того ж суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 викладені у заяві обставини підтримав та просив суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року.

Представник ОСОБА_2 підтримав заяву про перегляд рішення за ново виявленими обставинами та просив її задовольнити.

Представник ПАТ «ОТП Банк» також зазначив, що скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року в частині визнання припиненої поруки ОСОБА_3 за договором від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2 є нововиявленою обставиною в справі та, таким чином, підставою для скасування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року.

Представник ОСОБА_3 проти задоволення заяви не заперечував та пояснив, що твердження ОСОБА_1 про те, що підстава відмови суду у вимогах позивача щодо солідарного стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_3 як з поручителя у вигляді чинного судового рішення Московського районного суду м. Харкова була і є не єдиною. Зазначив, що ОСОБА_1 не враховано обставини припинення поруки ОСОБА_3 в силу існування факту збільшення зобов'язань поручителя без його згоди на це, відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Представник ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» також заперечував задоволення заяви та зазначив, що висновок ОСОБА_1 про те, що рішення Ленінського районного суду щодо відмови в стягненні заборгованості з поручителів винесене лише на підставі висновків іншого суду про припинення поруки є хибним, оскільки факт припинення поруки поручителя за зобов'язанням, зміненим без його згоди в бік збільшення відповідальності, настає в силу закону - положень ч. 1 ст. 559 ЦК України. Підстав для скасування та зміни судового рішення, винесеного Ленінським районним судом м. Харкова 12.01.2011 року.

Представник ВАТ «Е.Л.» про судове засідання був повідомлений належним чином, хоча не з'явився, письмових пояснень, заперечень, клопотань не надавав.

Вислухавши пояснення сторін, вивчив матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 2. ст. 361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Підставою прийняття 12.01.2011р. Ленінським районним судом м. Харкова рішення по даній справі в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором від 20 березня 2007 року № CM-SME-700/033/2007 ОСОБА_3 була наявність чинного рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року в частині визнання припиненою поруки за договором поруки від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2.

На момент винесення Ленінським районним судом м. Харкова рішення по даній справі суд не досліджував питання чинності поруки ОСОБА_3, оскільки, керуючись положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України, використав встановлені іншим судом преюдиціальні обставини, що не підлягали доказуванню та були встановлені чинним рішенням суду - рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року про припинення поруки.

Так, рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року про припинення поруки було підставою для ухвалення рішення по даній справі, що підлягає перегляду.

21.12.2011 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України своїм рішенням скасував рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року про припинення поруки ОСОБА_3

Таким чином, враховуючи положення п. 3 ч. 2. ст. 361 ЦПК України, судом встановлено наявність підстави для перегляду рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2011 у зв'язку з нововиявленими обставинами, а саме скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року про припинення поруки ОСОБА_3

Враховуючи зазначене, суд вважає заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2011 має бути скасоване, переглянуте та прийняти нове рішення з урахуванням встановлених судом нововиявлених обставин.

Відповідно до п. 17 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», виходячи зі змісту статей 364-1, 365 ЦПК перевірка наявності підстав для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами або підстав для скасування судового рішення проводяться в одному судовому засіданні. Заява розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює такий перегляд.

Суд розглядає справу по суті спору з урахуванням встановлених судом нововиявлених обставин.

Досліджуючи матеріали справи та розглядаючи її по суті суд встановив наступне.

12 грудня 2006 р. між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ-700/064/2006, згідно з яким ОСОБА_1 отримала в банку кредит в розмірі 320000 доларів США строком до 12 грудня 2016 р. з оплатою процентів у порядку та розмірах згідно даного кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором, 12 грудня 2006 р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-SМЕ-700/064/2006/1, згідно якого для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (п. 1.1 Договору поруки).

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором, 12 грудня 2006 р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-SМЕ-700/064/2006/2, згідно якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за належне виконання відповідачкою ОСОБА_1 її зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Згідно п. 2.1. вищезазначених договорів поруки, на момент їх укладення ними було визначено наступний обсяг забезпечених порукою зобов'язань: повернення основної суми кредиту в сумі 320000 доларів США не пізніше 12 грудня 2016 року, сплата процентів за користування кредитом і сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочення.

21 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3, а також між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до договорів поруки. За їх змістом, а саме п. 3, в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору. Поняття «боргові зобов'язання» та склад таких боргових зобов'язань було визначено п. 2 договору поруки. Відомий поручителям на момент підписання додаткової угоди до договору поруки склад боргових зобов'язань це основна сума кредиту - 320000 доларів США, проценти за користування кредитом та пеня за прострочення повернення кредиту та процентів.

21 квітня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - поручителів, уклали додаткову угоду до кредитного договору у вигляді додаткового договору №1 від 21.04.2009. Цією додатковою угодою банк та позичальник внесли до кредитного договору наступні зміни:

Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.1.4, 2.1.5, 3.6 цього ж додаткового договору, фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому цим додатковим договором. Зобов'язання, порушення яких за наведеним пунктом має тягнути підвищення фіксованого відсотку є нововведенням цієї ж додаткової угоди до кредитного договору. В кредитному договорі, договорі поруки та додатковій угоді до договору поруки щодо них нічого не зазначалось. Тобто, це нові зобов'язання, які не входять до складу забезпечених порукою боргових зобов'язань. А фіксований відсоток - це нові санкції за порушення цих нових зобов'язань.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 додаткової угоди до кредитного договору передбачене надання позичальнику траншу у розмірі 8084,21 доларів США. Таким чином основна сума кредиту зросла до 328084,21 доларів США, замість обумовлених в договорах поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 320000 доларів США. Згідно наведеного пункту, транш був наданий ОСОБА_1 з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2 частини № 1 кредитного договору "Базові умови кредитування. Визначення термінів" цільове використання кредиту - на придбання нерухомого майна. Виступаючи поручителями, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були поінформовані саме про таке цільове призначення кредиту і зважуючи свої ризики керувались саме цим.

Суд встановив, що додатковою угодою до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 При цьому не можна вважати правомірним висновок про те, що поручитель погодився на внесення змін до кредитного договору, підписавши додаткову угоду до договору поруки.

Згідно матеріалів справи, в додатковій угоді до договору поруки поручитель не надає згоди на таке розширення складу забезпечених порукою зобов'язань, яке відбулося в результаті підписання додаткової угоди до кредитного договору. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не надавали згоди на будь яке збільшення обсягу своєї відповідальності.

Доводи представника позивача та посилання на її на укладання між банком та поручителями додатку до договору поруки є необґрунтованими оскільки зміна договору поруки у такій спосіб могла стосуватися тільки зміни обсягу зобов'язання лише щодо його параметрів, визначених п.п. «а», «б», «в» п. 2.1 договору поруки, як це передбачає п. 2.2. договору поруки, а саме розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 320000 доларів США, порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми відповідно до п. 2.1 Договору.

Крім того, 20 березня 2007р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ-700|033|2007, згідно якого відповідачка отримала від позивача кредит в розмірі 220000 доларів США строком до 20 березня 2014 р. з оплатою процентів у порядку та розмірах зазначених в кредитному договорі.

20 березня 2007 р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-SМЕ-700/033/2007/1, згідно якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (п.1.1 Договору поруки).

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором, 20 березня 2007 р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-SМЕ-700/033/2007/2, згідно якого ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язапь (п. 1.1 договору поруки).

Згідно п. 2.1. вищезазначених договорів поруки, на момент їх укладення ними було визначено наступний обсяг забезпечених порукою зобов'язань: повернення основної суми кредиту в сумі 220000 доларів США не пізніше 20 березня 2014 року, сплата процентів за користування кредитом і сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочення.

17 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3, а також 21 квітня між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до договорів поруки. За їх змістом, а саме п. 3, в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору. Поняття «боргові зобов'язання» та склад таких боргових зобов'язань було визначено п. 2 договору поруки. Відомий поручителям на момент підписання додаткової угоди до договору поруки склад боргових зобов'язань це основна сума кредиту - 220000 доларів США, проценти за користування кредитом та пеня за прострочення повернення кредиту та процентів.

21 квітня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - поручителів, уклали додаткову угоду до кредитного договору у вигляді додаткового договору №1 від 21.04.2009. Цією додатковою угодою банк та позичальник внесли до кредитного договору наступні зміни:

Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.1.4, 2.1.5, 3.6 цього ж додаткового договору, фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому цим додатковим договором. Зобов'язання, порушення яких за наведеним пунктом має тягнути підвищення фіксованого відсотку є нововведенням цієї ж додаткової угоди до кредитного договору. В кредитному договорі, договорі поруки та додатковій угоді до договору поруки щодо них нічого не зазначалось. Тобто, це нові зобов'язання, які не входять до складу забезпечених порукою боргових зобов'язань. А фіксований відсоток - це нові санкції за порушення цих нових зобов'язань.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 додаткової угоди до кредитного договору передбачене надання позичальнику траншу у розмірі 4472,42 доларів США. Таким чином основна сума кредиту зросла до 224472,42 доларів США, замість обумовлених в договорах поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 220000 доларів США. Згідно наведеного пункту, транш був наданий ОСОБА_1 з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2 частини № 1 кредитного договору "Базові умови кредитування. Визначення термінів" цільове використання кредиту - на проведення ремонту нерухомого майна. Виступаючи поручителями, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були поінформовані саме про таке цільове призначення кредиту і зважуючи свої ризики керувались саме цим.

Суд встановив, що додатковою угодою до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 При цьому не можна вважати правомірним висновок про те, що поручитель погодився на внесення змін до кредитного договору, підписавши додаткову угоду до договору поруки.

Згідно матеріалів справи, в додатковій угоді до договору поруки поручитель не надає згоди на таке розширення складу забезпечених порукою зобов'язань, яке відбулося в результаті підписання додаткової угоди до кредитного договору. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не надавали згоди на будь яке збільшення обсягу своєї відповідальності.

Доводи представника позивача та посилання на її на укладання між банком та поручителями додатку до договору поруки є необґрунтованими оскільки зміна договору поруки у такій спосіб могла стосуватися тільки зміни обсягу зобов'язання лише щодо його параметрів, визначених п.п. «а», «б», «в» п. 2.1 договору поруки, як це передбачає п. 2.2. договору поруки, а саме розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 220000 доларів США, порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми відповідно до п. 2.1 Договору.

Також, 12 грудня 2007 р. між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ-700/187/2007, згідно з яким вона отримала в банку кредит в розмірі 1125000 доларів США строком до 11 грудня 2014 р., зі сплатою процентів в порядку та розмірах згідно договору.

В якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем за вказаним кредитним договором, 12 грудня 2007 р. були укладені договори поруки:

· № SR-SМЕ-700/187/2007/2 між позивачем та ОСОБА_2,

· № SR-SМЕ-700/187/2007 між позивачем та ОСОБА_3,

· № SR-SМЕ-700/187/2007/3 між позивачем та ТОВ ВП «Харківенергомонтаж»,

· № SR-SМЕ-700/187/2007/1 між позивачем та ВАТ «Е.Л.».

Згідно вищевказаних договорів поруки, відповідачі (кожний окремо) прийняли на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 її зобов'язань перед позивачем за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/187/2007.

Згідно п. 2.1. вищезазначених договорів поруки, на момент їх укладення ними було визначено наступний обсяг забезпечених порукою зобов'язань: повернення основної суми кредиту в сумі 1125000 доларів США не пізніше 11 грудня 2014 року, сплата процентів за користування кредитом і сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочення.

21 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3, а також між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2, між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ ВП «Харківенергомонтаж», між ВАТ «Е.Л.» були укладені додаткові угоди до договорів поруки. За їх змістом, а саме п. 3, в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору. Поняття «боргові зобов'язання» та склад таких боргових зобов'язань було визначено п. 2 договору поруки. Відомий поручителям на момент підписання додаткової угоди до договору поруки склад боргових зобов'язань це основна сума кредиту - 1125000 доларів США, проценти за користування кредитом та пеня за прострочення повернення кредиту та процентів.

21 квітня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 без участі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.» - поручителів, уклали додаткову угоду до кредитного договору у вигляді додаткового договору №1 від 21.04.2009. Цією додатковою угодою банк та позичальник внесли до кредитного договору наступні зміни:

Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.1.4, 2.1.5, 3.6 цього ж додаткового договору, фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому цим додатковим договором. Зобов'язання, порушення яких за наведеним пунктом має тягнути підвищення фіксованого відсотку є нововведенням цієї ж додаткової угоди до кредитного договору. В кредитному договорі, договорі поруки та додатковій угоді до договору поруки щодо них нічого не зазначалось. Тобто, це нові зобов'язання, які не входять до складу забезпечених порукою боргових зобов'язань. А фіксований відсоток - це нові санкції за порушення цих нових зобов'язань.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 додаткової угоди до кредитного договору передбачене надання позичальнику траншу у розмірі 20597,99 доларів США. Таким чином основна сума кредиту зросла до 1145597,99 доларів США, замість обумовлених в договорах поруки ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.» 1125000 доларів США. Згідно наведеного пункту, транш був наданий ОСОБА_1 з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2 частини № 1 кредитного договору "Базові умови кредитування. Визначення термінів" цільове використання кредиту - на споживчі цілі. Виступаючи поручителями, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.» були поінформовані саме про таке цільове призначення кредиту і зважуючи свої ризики керувались саме цим.

Суд встановив, що додатковою угодою до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.» При цьому не можна вважати правомірним висновок про те, що поручитель погодився на внесення змін до кредитного договору, підписавши додаткову угоду до договору поруки.

Згідно матеріалів справи, в додатковій угоді до договору поруки поручитель не надає згоди на таке розширення складу забезпечених порукою зобов'язань, яке відбулося в результаті підписання додаткової угоди до кредитного договору. ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.» не надавали згоди на будь яке збільшення обсягу своєї відповідальності.

Доводи представника позивача та посилання на її на укладання між банком та поручителями додатку до договору поруки є необґрунтованими оскільки зміна договору поруки у такій спосіб могла стосуватися тільки зміни обсягу зобов'язання лише щодо його параметрів, визначених п.п. «а», «б», «в» п. 2.1 договору поруки, як це передбачає п. 2.2. договору поруки, а саме розмір боргових зобов'язань забезпечених порукою становить 1125000 доларів США, порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми відповідно до п. 2.1 Договору.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що збільшення обсягів зобов'язань за кредитними договорами укладеними між Банком та ОСОБА_1 № СМ-SМЕ-700/064/2006 від 12 грудня 2006 р., № СМ-SМЕ-700/033/2007 від 20 березня 2007 р. та № СМ-SМЕ-700/187/2007 відбулось без згоди поручителів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що договором (додатковою угодою), згідно статті 626 ЦК України, є домовленість сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення (або зміни, або припинення) зобов'язання. Виникнення (або зміна, або припинення) зобов'язання і є метою укладення будь-якого договору. А зобов'язанням, згідно статті 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Прийнявши на себе зобов'язання за договором поруки, поручитель приймає конкретно визначене зобов'язання - відповідати в повному обсязі або частково (в залежності від умов договору поруки) за виконання боржником конкретних (визначених певною сумою, строком і умовами) зобов'язань. Коли поручитель наперед надає згоду на будь-які зміни своєї відповідальності, ніякого конкретного зобов'язання в даному випадку не виникає, не змінюється і не припиняється. Тому обсяг відповідальності поручителя в такому випадку не змінюється.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Для правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань «інше» передбачено частиною 1 статті 547 ЦК України, яка встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Отже, зміни до договору поруки повинні вчинятися в письмовій формі. Кожна зміна зобов'язання - це зміна істотних умов договору поруки, що має здійснюватися у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Саме ця обставина встановлена судом у відносинах між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Глава 50 ЦК України містить вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання, серед яких відсутнє рішення суду у випадку зміни основного зобов'язання без згоди поручителя. Так, неможна розглядати рішення суду про припинення поруки як єдину та безумовно необхідну підставу звільнення його від солідарної відповідальності, як поручителя, щодо заборгованості за основним зобов'язанням - за кредитним договором.

Так, припинення поруки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» року залежить від факту настання обставин, з якими пов'язується припинення поруки і яке відбувається автоматично.

Оскільки договори поруки укладені між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» та ВАТ «Е.Л.» передбачали припинення відповідальності поручителя за ними лише у випадку виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та не передбачали інших підстав чи порядку припинення, то виходячи з положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, порука ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» та ВАТ «Е.Л» за цими договорами припиняється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, що і мало місце у відносинах між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» та ВАТ «Е.Л.»

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приймаючи до уваги, що на час звернення позивача до суду договори поруки позивача з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж» та ВАТ «Е.Л.» були припинені за законом суд відмовляє у стягненні солідарно з них заборгованості за кредитними договорами на підставі договорів поруки на користь позивача.

Відповідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення умовам кредитного договору, вимог ЦК України ОСОБА_1 з 12 грудня 2008 р. не здійснює сплату відсотків у строки та в розмірах, встановлених кредитними договорами.

Письмові вимоги позивача до ОСОБА_1 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в порядку, передбаченому п. 1.10 кредитного договору, не виконані.

У відповідності до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі викладеного, суд вважає, що боржник ОСОБА_1 повинна відповідати перед кредитором-позивачем як боржник за кредитними договорами.

За розрахунком позивача, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2010 р. за офіційним курсом встановленим НБУ 7,89 гр. за 1 долар США становить:

за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/064/2006 від 12 грудня 2006 р. - 2520556 грн. 91 коп. (основний боргу в розмірі 260715,73 долара США; відсотки - 33320.66 доларів США; пеня - 200609,66 грн.);

за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/033/2007 від 20 березня 2007 р. - 1483189 грн. 81 коп. (основний борг в розмірі 157375.19 долара США, відсотки-16200,06 доларів США, пеня - 113681.09 грн.);

за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/187/2007 від 12 грудня 2007 року -7696626 грн. 87 коп. (основний борг 711805,52 долара США, відсотки в розмірі 77410.02 доларів США, пеня - 1446118,73 грн.).

Суд вважає розрахунок позивача вірним, а тому стягує з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договорами № СМ-SМЕ-700/064/2006 від 12 грудня 2006 р., № СМ-SМЕ-700/033/2007 від 20 березня 2007 р. та № СМ-SМЕ-700/187/2007.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст.525. 526, 553, 554, 624, 625 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2012 року у зв'язку з новововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж», ВАТ «Е.Л.» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2012 р. по цивільній справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ ВП «Харківенергореммонтаж», ВАТ «Е.Л.» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166, р/р 29097003900700 заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/064/2006 від 12 грудня 2006 року в сумі 2520556 (два мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 91 коп.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/033/2007 від 20 березня 2007 р. в сумі 1483189 (один мільйон чотириста вісімсот три тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 81 коп.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-8МЕ- 700/187/2007 від 12 грудня 2007р. в сумі 7696626 ( сім мільйонів шістсот дев'яносто шість тисяч шістсот двадцять шість) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Бегунц