Постанова № 32565050, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/7583/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Самоварові А.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення визначених актом перевірки від 29.04.2013 року №1916/17-2-2525914776 порушень позивачем чинного законодавства України, а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2013р. №0004701720 та №0004711720.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нереальність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС", оскільки ці правочини недійсними в судовому порядку не визнавався та є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цим первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач процесуальним правом на подання письмових заперечень на позов не скористався.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2013р. пред'явлений адміністративний позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат для визначення оподатковуваного доходу та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС", оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПВКФ "РОЗС" та ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», з яких вбачається, що означені суб'єкти господарювання на момент проведення зустрічних звірок відсутні за своїм місцезнаходженням, а також у них відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення ними господарської діяльності.

У судове засідання 18.06.2013р. представник відповідача не з'явився.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) (ІНН НОМЕР_1) з 07.08.2003 року перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

На підставі наказу начальника Лівобережної МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 19.03.2013 року № 326 та плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання за ІІ квартал 2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Лівобережної МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС Лукашевичем С.В. була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №1916/17-2-2525914776 від 29.04.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість за 2012 рік у сумі 26679,00 грн., а також порушення позивачем приписів п.п.177.2 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік у сумі 22337,38грн. (а.с.16-49).

Означений висновок обґрунтований тим, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат для визначення оподатковуваного доходу та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС", оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПВКФ "РОЗС" та ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», з яких вбачається, що означені суб'єкти господарювання на момент проведення зустрічних звірок відсутні за своїм місцезнаходженням, а також у них відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, зокрема у ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» відсутні будь-які необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині транспортування продукції та здійснення вантажних робіт, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу між учасниками транспортного процесу, відсутня товарно-транспортна документація (акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 12.10.2012р. №1173/25/35740720 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн»), а у ПВКФ "РОЗС" відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо (акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 16.11.2012р. №5146/22-4/21854963), що свідчить про відсутність фактів реального здійснення ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС" господарської діяльності.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо встановлення вищеозначеним актом перевірки від 29.04.2013 року №1916/17-2-2525914776 порушень позивачем чинного законодавства України, суд зважає на наступне.

Відповідно до приписів п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Означені положення також містяться в п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України №984, від 22.12.2010р., яким також встановлено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення відповідача і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, не є актом індивідуальної дії. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Таким чином, позовна вимога у вигляді визнання неправомірними (протиправними) дій посадових осіб або конкретного податкового органу при складання акту перевірки є неналежно обраним способом правового захисту позивача, оскільки вирішення такого спору не захищає саме по собі права чи інтереси платника податку. За наявності обґрунтованого позову належним способом такого захисту є оскарження рішення податкового органу, яке і містить обов'язкове для виконання волевиявлення суб'єкта владних повноважень відносно конкретного платника податку.

Отже позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо встановлення вищеозначеним актом перевірки від 29.04.2013 року №1916/17-2-2525914776 порушень позивачем чинного законодавства України задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про протиправність самих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного акту перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 16 травня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004701720, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33348,75грн., з яких за основним платежем - 26679,00грн. та за штрафними санкціями - 6669,75грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004711720, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 27921,72грн., з яких за основним платежем - 22337,38грн. та за штрафними санкціями - 5584,34грн. (а.с.50,51).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано ст.177 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до п.177.2 та п.177.3 ст.177 цього Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» було укладено договір поставки №121126Д, згідно якого ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», як постачальник, зобов'язувався передати у встановлений строк товар у власність замовника - ФОП ОСОБА_2, а замовник зобов'язувався приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, строки постачання зазначаються в специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.52-54).

Згідно п.3.3 датою фактичної поставки товару вважається дата отримання замовником товару, про що підписується акт прийняття-передавання, форма якого міститься в додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається із Специфікацій від 26.12.2011р. №1 на поставку товару до договору поставки товару №121126Д від 26.12.2011р., згідно якої ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» мало поставити ФОП ОСОБА_2 поковку 740 ст.45,640 ст.45, 550 ст.45, 560 ст.45, 440 ст.45, 42 ст.45, 380 ст.45, 530 ст.45, 1100 ст.45 на загальну суму 90950,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 15158,33грн. (а.с.55).

Згідно Специфікації від 26.12.2011р. №2 на поставку товару до договору поставки товару №121126Д від 26.12.2011р., згідно якої ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» мало поставити ФОП ОСОБА_2 вагончик на загальну суму 45000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7500,00 грн. (а.с.56).

Згідно рахунків-фактур від 02.01.2012р. №10212, від 09.01.2012р. №10914, від 23.01.2012р. №12327 та видаткових накладних від 02.01.2012р. №10212, від 09.01.2012р. №10914, від 23.01.2012 року № 12327 ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» поставило ФОП ОСОБА_2 товар, зазначений у Специфікаціях від 26.12.2011р. №1 та №2 на поставку товару до договору постачання товару від 26.12.2011р №121126Д, у кількості та за найменуваннями вказаними у цих Специфікаціях, а також за зазначеною у них ціною у сумі 135950,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 22658,33грн. (а.с.57-58,61-62,65-66).

Позивачем надані товарно-транспортні накладні від 02.01.2012р. б/н, від 09.01.2012р., від 23.01.2012р. б/н, згідно яких перевезення вищеозначеного товару здійснювалося у відповідності до подорожніх листів автомобілями Камаз АЕ 4581ВІ та МАЗ 134-32 АА, які належать ФОП ОСОБА_4, вантажовідправник - ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», пункт навантаження: місто Дніпропетровськ, вул. провул. Юнатів, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_2, пункт розвантаження: місто Дніпропетровськ, вул. пр. ім.газети «Правда», 35А (а.с.59,63,67).

ФОП ОСОБА_2 надані договори про надання транспортних послуг від 02.01.2012р. від 09.01.2012р. та від 23.01.2012р., укладених з ФОП ОСОБА_4 (перевізник), згідно яких перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення вантажів по місту Дніпропетровську, а замовник - ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався сплачувати перевізникові за надані послуги.

Також позивачем надано акти виконаних робіт з перевезення вантажів автотранспортом згідно договорів від 02.01.2012р. від 09.01.2012р. та від 23.01.2012р., згідно яких перевізник - ФОП ОСОБА_4 здійснив перевезення вантажу по місту Дніпропетровську від вантажовідправника - ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» до вантажоодержувача - ФОП ОСОБА_2

На підтвердження виконання договору постачання товару від 26.12.2011р №121126Д позивачем також надані акти приймання-передавання майна від 02.01.2012р. №1, від 09.01.2012р. №2, від 23.01.2012р. №3.

При цьому ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» в ході виконання господарської операції за договором поставки від 26.12.2011р №121126Д були виписані податкові накладні від 02.01.2012р. №10212, від 09.01.2012р. № 10914 та від 23.01.2012р. № 12327 на загальну суму 135950,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 22658,33грн., які складені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України (а.с.60,64,68).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними була включена позивачем до податкового кредиту відповідного податкового періоду (січень 2012 року) у розмірі 22658,33грн.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вагончик, придбаний у ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» використовується позивачем як побутове приміщення для найманих ним працівників, де вони переодягаються, зберігають свої особисті речі та перебувають в обідню перерву. Вагончик знаходиться біля нежитлового приміщення, яке позивач орендує для ремонту промислового обладнання за адресою: пр. ім. Газети «Правда», 35А, м. Дніпропетровськ, 49083. Також позивачем було надано суду договір оренди нежитлових приміщень від 26.09.2011 року №26/09, укладений з ПП ОСОБА_5, згідно якого ПП ОСОБА_5 - орендодавець передає, орендар - ФОП ОСОБА_2 приймає у тимчасове платне користування частину виробничого корпус загальною площею 500 кв.м., що знаходиться за адресою: пр. ім. Газети «Правда», 35А, м. Дніпропетровськ, 49083, та як додаток до означеного договору наданий акт приймання-передавання орендованих приміщень від 26.09.2011р. Також представник позивача суду пояснив, що вказаний вагончик був оглянутий працівником відповідача під час проведення перевірки позивача.

Щодо поковки, придбаної у ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» згідно податкових накладних від09.01.2012р. №1014 та від 02.01.2012р. №10212, то означений товар було використано позивачем в процесі ремонту обладнання (надання послуг з ремонту виробничого обладнання - редукторів та виготовлення валів), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №З-00000003, №З-00000009, №З-00000010, №З-00000031, №З-00000033, №З-00000032, №З-00000040, №З-00000045, №З-00000046, №З-00000052, №З-00000055, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2012р. ФОП ОСОБА_2 був укладений договір поставки № 35 з Приватною виробничо-комерційною фірмою «РОЗС», згідно якого постачальник - ПВКФ «РОЗС» зобов'язується передати у власність покупцю - ФОП ОСОБА_2, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором. За даним договором поставка замовленого товару здійснюється на умовах СРТ Інкотермс-2000 (а.с.69-70).

Згідно п.3.2 та п.5.1 вказаного договору право власності на товар переходить до покупця - ФОП ОСОБА_2 в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної, а постачальник в свою чергу зобов'язується надати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну) на кожну поставку товару(а.с.69-70).

Відповідно Специфікацій від 23.03.2012р. №1 на поставку товару до договору поставки товару №35 від 23.03.2012р., ПВКФ «РОЗС» мало передати ФОП ОСОБА_2 кришку бокову ВКУ-950 на загальну суму 24127,92 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4021,32 грн. (а.с.71).

Згідно рахунку-фактури від 27.03.2012р. №32746 та видаткової накладної від 27.03.2012р. №3274612 року ПВКФ «РОЗС» поставило ФОП ОСОБА_2 товар, зазначений у Специфікації від 23.03.2012р. №1 на поставку товару до договору постачання товару від 23.03.2012р. №35, у кількості та за найменуванням вказаним у цій Специфікації, а також за зазначеною у них ціною у сумі 24127,92грн., в тому числі податок на додану вартість - 4021,32 грн. (а.с.72-73).

Позивачем надано товарно-транспортну накладну від 27.03.2012р. б/н, згідно якої перевезення вищеозначеного товару здійснювалося у відповідності до подорожнього листа автомобілем Камаз АЕ 4581ВІ, який належить ФОП ОСОБА_4, вантажовідправник - ПВКФ «РОЗС», пункт навантаження: місто Дніпропетровськ, вул. провул. Юнатів, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_2, пункт розвантаження: місто Дніпропетровськ, вул. пр. ім.газети «Правда», 35А (а.с.74).

Також ПВКФ «РОЗС» в ході виконання господарської операції за договором поставки від 23 березня 2012р. №35 була виписана податкова накладна від 27.03.2012р. №32746 на загальну суму 24127,92 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4021,32 грн., яка оформлена з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України (а.с.75).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною була включена ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту відповідного періоду (березень 2012 року) у сумі 4021,32 грн.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договорів поставки, специфікацій до них, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних тощо.

Слід зазначити, що на час укладення договорів поставки між ФОП ОСОБА_2 та ПВКФ "РОЗС" та ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та його виконання вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому наділені право- та дієздатністю, мали право на здійснення господарської діяльності, а також були платниками податку на додану вартість, що вказує на наявність у них законних підстав для виписки податкових накладних.

Доводи відповідача про нереальність договорів, укладених між позивачем та ПВКФ "РОЗС", ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених договорів з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат для визначення оподатковуваного доходу та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС", оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПВКФ "РОЗС" та ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», з яких вбачається, що означені суб'єкти господарювання на момент проведення зустрічних звірок відсутні за своїм місцезнаходженням, а також у них відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення ними господарської діяльності, судом до уваги не приймаються, оскільки акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є актами перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання і фіксують лише факт неможливості провести звірку з тих, або інших підстав. При цьому навіть якщо контрагентом (постачальником по ланцюгу) і було порушено вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми за правочинами, укладеним з ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» та ПВКФ "РОЗС", на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 612 грн. 71 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 612 грн. 71 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «Р» від 16 травня 2013 року №0004701720 та №0004711720.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 612 грн. 71 коп. (шістсот дванадцять гривень сімдесят одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя З оригіналом згідно. О.М. Турова О.М. Турова