Рішення № 32563490, 17.07.2013, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/4725/13-ц

пр. № 2/759/3147/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

21.03.2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 26 350,28 дол. США та 4 488 531,17 грн. пені і 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.07.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №92/АА-00016.08.2, за умовами якого банк відкрив позичальнику не відновлювану кредитну лінію на загальну суму 27 855,11 дол. США, терміном до 22.07.2015 року, з процентною ставкою 14,50%. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не погашає заборгованість в розмірі, передбачену договором, у зв'язку з чим станом на 15.01.2013 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 26 530,28 дол. США та 4 488 531,17 грн., яка включає загальну суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 4 465 608,71 грн., 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 22 922,46 грн.

17.07.2013 року представник ПАТ «Родовід Банк» подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 26 350,28 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 5 081 683,73 грн. і 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 26 090,38 грн.

04.06.2013 року представник ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним пункт 3.6 кредитного договору №92/АА-00016.08.2 на підставі п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Представник ПАТ «Родовід Банк» в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала позов в частині заборгованості за кредитним договором в сумі 26 530,28 дол. США та заперечувала проти інших вимог. Просила застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені. Просила задовольнити зустрічну позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову ПАТ «Родовід Банк» та відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1

Судом встановлено, що 22.07.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №92/АА-00016.08.2 (а. с. 7-8), відповідно до п. 1.1 якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 27 855,11 дол. США, терміном по 22.07.2015 року включно. Кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових платежів (п. 1.2). Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 14,50 % річних (п. 1.5 договору).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором відповідно до п. 2.1 виконав, надав відповідачу кредит в сумі 27 855, 11 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки №1769_5 від 22.07.2008 року (а. с. 13-копія заяви).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом: при наданні кредиту згідно п. 1.1 цього договору щомісяця до « 10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 530,00 дол. США шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку (п. 3.1.1); повернути одержані кредити згідно з умовами цього договору не пізніше 22.07.2015 року (п. 3.1.2).

Позичальник зобов'язується достроково погасити заборгованість за одержаними кредитами та сплатити проценти за користування ними, також пені та штрафи, передбачені цим договором, у разі невиконання зобов'язань, передбачених у п. 3.2 та п. 3.3 цього договору (п. 3.4 договору).

В силу п. 3.6 договору, позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 від суми простроченої заборгованості.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, не погашає заборгованість у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 54-55) станом на 17.07.2013 року сума простроченої заборгованості за кредитним договором №92/АА-00016.08.2 від 22.07.2008 року складає 26 350,28 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 17.07.2013 року, складає 210 617,79 грн. Загальна сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості становить 635 766,76 дол. США, що в еквіваленті складає 5 081 683,73 грн. Загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості становить 3 264,15 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 26 090,38 грн.

Враховуючи наведене, встановленими є обставини укладення між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору №92/АА-00016.08.2 від 22.07.2008 року, а також отримання відповідачем кредиту в іноземній валюті у сумі 27 855,11 дол. США.

Встановленими є обставини того, що у зв'язку із неналежним виконанням умов договору відповідач має заборгованість за кредитним договором №92/АА-00016.08.2 загальний розмір якої становить 26 350,28 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 17.07.2013 року складає 210 617,79 грн., заборгованість за пенею становить 635 766,76 дол. США, що в еквіваленті складає 5 081 683,73 грн.

Частинами 1, 2 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Надані ПАТ «Родовід Банк» докази (договір №92/АА-00016.08.2 від 22.07.2008 року, розрахунок заборгованості, виписка з рахунку) підтверджують існування заборгованості, зазначеної в позовних вимогах, та право позивача на її стягнення.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала заявлені позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 26 350,28 дол. США.

Частинами 1, 2, 4 статті 174 ЦПК України встановлено: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах (стаття 173 ЦПК). У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 26 350,28 дол. США. є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Позов у вказаній частині визнано представником відповідача, який наділений таким правом згідно доручення. Враховуючи наведене, наявні всі підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 26 350,28 дол. США.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.6 кредитного договору встановлено відповідальність за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів у вигляді пені в розмірі 1,6 від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено і визнається представником ОСОБА_1, що останній порушив договірні зобов'язання і не повертав кредит в установлені строки, у зв'язку із чим з нього підлягає стягненню пеня за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів у розмірі 1,6 від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Представник позивача просила застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи наведені положення закону та заяву представника позивача про застосування наслідків спливу позовної давності, вимоги банку що стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме: з ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня лише за останній рік, яка становить згідно розрахунку ПАТ «Родовід Банк» 1 233 377,77 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сплата трьох проценти річних від простроченої суми - це компенсація (плата) кредитору від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

На підставі зазначеного з ОСОБА_1 підлягає стягненню 3% річних від суми простроченої заборгованості, що згідно розрахунку ПАТ «Родовід Банк» становить 26 090, 38 грн.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_1

ОСОБА_1 просить визнати недійсним пункт 3.6 кредитного договору №92/АА-00016.08.2 на підставі п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 3 ст. 18 Закону).

Представник ОСОБА_1 посилається на те, що останнього не було проінформовано щодо реальної суми співвідношення 1,6 % пені і фактичних сум обрахування.

Вказані твердження представника ОСОБА_1 є безпідставними. ОСОБА_1 підписуючи кредитний договір погодив з банком пеню у розмірі 1,6 від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, а тому дана умова договору є обов'язковою для сторін зобов'язання і ОСОБА_1 повинен був знати, що у випадку порушення ним взятих зобов'язань, він повинен буде сплатити банку 1,6 від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Твердження про те, що боржника не було проінформовано про реальну суму співвідношення 1,6 % пені і фактичних сум обрахування є безпідставними, оскільки законодавство не покладає такого обов'язку на банк. Фактично ВАТ «Родовід Банк» не могло цього зробити, оскільки при укладенні договору прострочення немає і невідомо чи буде взагалі, а розмір пені залежить від того, яка сума простроченої заборгованості на момент прострочення та скільки днів прострочення.

Безпідставними є посилання на те, що пункт 3.6 кредитного договору №92/АА-00016.08.2 є несправедливим в силу п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в силу зазначеної норми несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Проте, встановлена у договорі пеня не передбачає сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції), а передбачає відповідальність у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення і як вже зазначалося, розмір пені залежить від того, яка сума простроченої заборгованості на момент прострочення та скільки днів прострочення.

Отже, встановлена у договорі відповідальність (розмір пені) не передбачає сплати понад 50 % вартості продукції у разі невиконання відповідачем зобов'язань за договором. Розмір пені залежить від того, на скільки добросовісно позичальник виконує взяті зобов'язання. А враховуючи те, що ОСОБА_1 понад 4 роки неналежно виконує кредитні зобов'язання, відповідним є і розмір пені.

За таких обставин, не знайшли свого підтвердження пояснення представника ОСОБА_1 щодо недійсності пункту 3.6 кредитного договору №92/АА-00016.08.2.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 26 350,28 доларів США, пені в розмірі 1 233 377,77 грн. і 3% річних в сумі 26 090, 38 грн. Згідно ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 3 441,00 грн. Зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258, 267, 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по м. Києві і Київській обл., МФО 321712) заборгованість за кредитним договором у сумі 26 350,28 доларів США, суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 1 233 377,77 грн., 3% річних від суми простроченої заборгованості в сумі 26 090, 38 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ