Рішення № 32563182, 23.07.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/6746/13-ц

Номер провадження 2/243/2612/2013

РІШЕННЯ

іменем України

« 23» липня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Якуші Н.В.

при секретарі - Дручиніної О.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації завданої моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1978 року по 20 травня 2013 рік вона працювала на підприємстві відповідача. При звільнені з підприємства відповідач не провів з нею повного розрахунку, у результаті чого заборгованість підприємства перед нею по заробітній платі складає 6456 грн. 44 коп., у зв'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості по заробітній платі, суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення по справі, а також компенсації за моральну шкоду в сумі 2500 грн. 00 коп., яку обґрунтовує тим, що незаконними діями відповідача їй була завдана суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилася у її моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав призвели до втрати нею налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що позивач була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» Ю.М. Гусак, яка діє на підставі довіреності №50 від 26.03.2013 року (а.с.17) в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, зазначала, що підприємство позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату визнають повністю, в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди просять відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1978 року по 20.05.2013 року працювала у відповідача дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства

«Шахта ім. О.Ф. Засядька» (а.с.18-20). При звільненні з неюне було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на 05.07.2013 року склала 6456 грн. 44 коп., що підтверджується довідкою відповідача №41 від 20.07.2013 року (а.с.7,15).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі слід задовольнити у повному обсязі.

Частина перша ст.47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа. Організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено розрахунок при звільненні з позивачем в той день зроблений не був, по теперішній час заборгованість з заробітної плати відповідачем позивачу не сплачено.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення суду, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки, виданої ВАТ «Содовий завод», середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 37,84 грн. (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач. перебувала в трудових відносинах із відповідачем і була звільнена 20.05.2013 року на підставі ст.40 п.1 КЗпП України (за скороченням штату). Заборгованість по заробітній платі товариства перед ОСОБА_1., яка становить 6456 грн. 44 коп., на час звільнення її не виплачена.

Як роз'яснено у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999р., непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд стягує середньомісячний заробіток в сумі 2970,44 грн., входячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середньоденного заробітку складає 37,84 грн. Середньомісячне число робочих днів становить - 41/2=20,5 дн. 20,5 дн.Х3міс.+17 дн.Х37,84 грн. =2970 грн. 44 коп.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Аналіз чинного законодавства дає підстави суду робити висновок, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки відповідачем фактично не оскаржується факт існування заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації за моральну шкоду підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація яка склалася дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть

бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним, необхідним та достатнім стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 223 , 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», 3, 10, 15, 16, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька" (юридична адреса: Слов'янський район, Донецької області, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17, код ЄДРПОУ 25330750) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6456 (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість )грн. 44 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька" (юридична адреса: Слов'янський район, Донецької області, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17, код ЄДРПОУ 25330750) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 44 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька" (юридична адреса: Слов'янський район, Донецької області, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17, код ЄДРПОУ 25330750) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 (двісті) грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька" (юридична адреса: Слов'янський район, Донецької області, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17, код ЄДРПОУ 25330750) судовий збір на користь держави судовий збір у розмірі 344 гривен 10 коп. (триста сорок чотири) 10 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2013 року.

Суддя Якуша Н.В