Рішення № 3256223, 20.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.09 Справа№ 13/287

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ТзОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап”, с.Сопошин Жовківського району Львівської області

до відповідача: приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича, Республіка Таджикистан, м.Душанбе

про стягнення 69457,14 дол. США

Представники:

від позивача: Олинець Б.І. –комерційний директор, Попович Ю.В. –адвокат

від відповідача: не з”явився

Порушено провадження у справі за позовом ТзОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап”, с.Сопошин Жовківського району Львівської області до відповідача: приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича, Республіка Таджикистан, м.Душанбе про стягнення 69457,14 дол. США

Представником позивача в судовому засіданні позов підтримано.

Відповідачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, направлено відзив на позовну заяву у якому позов визнано обгрунтованим.

З’ясовано:

18 лютого 2008р. між ТзОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” та приватним підприємцем Шамсовим Абдумаліком Гафоровичем було укладено контракт №2008/02/18, надалі - договір.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець (ТзОВ II „Агрокап ") продає, а покупець купує продукцію (надалі - товар) - кришку металеву для консервації СКО 1-82. Товар запакований по 50 шт. в термозбіжну плівку з етикеткою російською та українською мовами. Згідно п.2.1. договору, попередня ціна за одну тисячу штук латографованої кришки встановлюється в сумі 28,35 $, та 23,40$ - за одну тисячу штук лакованої кришки, відповідно. Пунктом 2.2. договору було встановлено загальну кількість товару, який продається за даним контрактом у кількості 12000000 (дванадцять мільйонів) штук.

Згідно п.4.1. договору, оплата за товар, що поставляється, здійснюється в доларах США, шляхом прямого банківського переказу на валютний рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата за товар здійснюється в такому порядку: 20% - передоплата, 50% - з відтермінуванням платежу на 45 днів з моменту відправки вантажу по штемпелю ВМД, 30% - з відтермінування платежу на 60 днів з моменту відправки вантажу по штемпелю ВМД.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем поставлено відповідачу товар, визначений в п.1.1 договору на загальну суму 202857,14$, що підтверджується дублікатом накладної для відправника від 16.04.2008р. та від 27.06.2008р. та вантажно-митними деклараціями (форма МД-2) з відміткою Державної митної служби України у Львівській області від 21.04.2008р. та від 03.07.2008р.

Однак, відповідачем порушено умови п. 4.2. договору щодо оплати поставленого товару. Позивачем було поставлено другу партію товару, визначеного у п. 1.1. договору на суму 112000$, що підтверджується дублікатом накладної для відправника від 27.06.2008р. та вантажно-митною декларацією (форма МД-2) з відміткою Державної митної служби України у Львівській області від 03.07.2008р.

Відповідно до п. 4.2. договору, станом на 03.07.2008р. відповідач зобов'язувався оплатити 20% вартості товару, до 17.08.2008р. - ще 50%, а до 01.09.2008р. - ще 30%. Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплати повну вартість поставленого товару до 01.09.2008р. Однак, заборгованість погашено лише частково –в сумі 42542, 86$, що становить 37, 98% від загальної суми. Даний факт підтверджено банківськими виписками № 460539 від 17.04.2008р.; № 731203 від 30.05.2008р.; № 281192 від 06.06.2008р.; № 486533 від 17.06.2008р.; № 356160 від 09.07.2008р.; № 643086 від 23.10.2008р. та актом звірки взаєморозрахунків, що додано до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість за поставлений по договору товар, становить 69457,14$, що відповідачем не заперечується в заяві про визнання позовних вимог, що надійслана факсом від 14.01.2009р.

При винесенні рішення у даній справі, суд керувався наступним:

пунктом 6 укладеного між сторонами договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання контракту сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.2. договору, сторони домовилися, що спори, що будуть виникати в процесі виконання зазначеного договору, передаються на вирішення до господарського суду за місцем знаходження продавця (позивача) з використанням матеріального і процесуального права України.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди приймають до свого провадження і розглядають будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У відносинах між Україною та Республікою Таджикистан діє Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. (ратифікована Україною 19.12.1992р., набула чинності - 08.04.1993р.; ратифікована Республікою Таджикистан 04.08.1993р., набула чинності - 21.11.1994р.).

Даною угодою, відповідно до ст.1 регулюються питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, якими в розумінні ст. 2 цієї Угоди є позивач та відповідач.

Відповідно до ч.2 ст.4 вказаної Угоди, у випадку наявності письмової угоди сторін про передачу спору на розгляд до відповідного суду, спір, розглядається у відповідному суді за домовленістю сторін.

Так, відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Невиконанням договірних зобов”язань відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України за що, згідно ст. 625 ЦК України, наступає відповідальність у виді стягнення боргу.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.49, ст.ст.75,82, 84, 85, 115-118 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича (Республіка Таджикистан, м.Душанбе, вул.Деповська,124-5, ИНН 015093231, ОКПО 30666535, ОКОНХ 71000, р/р 20206840214030017511 в ОАО „Агроинвестбанк”) на користь ТзОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” (Україна, Львівська область, Жовківський район, с.Сопошин, вул.Вокзальна,18, код ЄДРПОУ 33775568, р/р 26008010001237 в філії УніКредит Банку ТзОВ у м.Києві, МФО 300744) 69457,14 дол.США основного боргу.

3.Стягнути з приватного підприємця Шамсова Абдумаліка Гафоровича (Республіка Таджикистан, м.Душанбе, вул.Деповська,124-5, ИНН 015093231, ОКПО 30666535, ОКОНХ 71000, р/р 20206840214030017511 в ОАО „Агроинвестбанк”) на користь ТзОВ з іноземними інвестиціями „Агрокап” (Україна, Львівська область, Жовківський район, с.Сопошин, вул.Вокзальна,18, код ЄДРПОУ 33775568, р/р 26008010001237 в філії УніКредит Банку ТзОВ у м.Києві, МФО 300744) 694,58 дол. США державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Станько Л.Л.