Рішення № 32561427, 24.07.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2888/13р. Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» липня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Спас О.В.

суддів: Полякова О.З,

Глазкова О.Г.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради, третя особа: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на частину будинку в порядку набувальної давності та скасування свідоцтва про право власності на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Департамент житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради, Територіальна громадам. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на частину будинку в порядку набувальної давності та скасування свідоцтва про право власності на 9/100 частин домоволодіння.

В липні 2012 року позивач уточнив позов в частині кола осіб учасників процесу, змінивши статус Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на відповідача.

В позові зазначив, що його мати ОСОБА_9 багато років працювала на фабриці індпошиву та ремонту одягу №1 м. Запоріжжя і перебувала там на черзі на отримання житла. У 1965 році керівництво фабрики індпошиву та ремонту одягу №1 отримало у державному фонді однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначену квартиру запропонувало для поліпшення житлових умов ОСОБА_10 (дівоче прізвище ОСОБА_11), яка також працювала на цьому підприємстві, але дуже сильно хворіла та потребувала негайного поліпшення житлових умов (її матері ОСОБА_11 на той час на праві власності належало 9/100 частин у будинку по АДРЕСА_2, у якому не було ніяких побутових зручностей). ОСОБА_11 на протязі 1965-1966 років оформила договір відчуження своїх 9/100 частин будинку на матір позивача ОСОБА_9, які складалися з двох кімнат по АДРЕСА_2 м. Зазначений договір мати позивача віддала до Жовтневого райвиконкому і міліції, коли її з сім'єю прописували за адресою: АДРЕСА_2, про що було зроблено відповідний запис до будинкової книги по АДРЕСА_2. Крім ОСОБА_11 співвласниками цього домоволодіння є відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

З 1965 року родина позивача була зареєстрована і проживала в будинку АДРЕСА_2, де займала двокімнатну квартиру житловою площею 20,0 кв.м. З цього часу вони усі відверто, відкрито та безперервно понад 47 років користувалися вказаною квартирою, сплачували за усі комунальні послуги: воду, електроенергію таке інше, боргів не мають, підтримували належний технічний стан, тобто вважали її своєю власністю. З 1978 року його мати постійно до 2001 року страхувала спірну будівлю у ВАТ «Оранта-Січ» як своє нерухоме майно.

У 1993 році помер батько позивача - ОСОБА_9, а у 2004 році померли його мати - ОСОБА_9 та рідний брат - ОСОБА_13 На цей час він один залишився проживати у квартирі, яку вважав на протязі 46 років власністю своїх батьків.

Але, звернувшись після смерті матері тільки у 2008 році до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори з проханням оформити на себе спадок у вигляді 9/100 частки будинку АДРЕСА_2, йому було відмовлено та запропоновано звернутися до суду з відповідною заявою тому, що на цей час вказана квартира у вигляді 9/100 частин вказаної будівлі зареєстрована за ОСОБА_11, яка померла у січні 1993 року та була знята з реєстрації в м. Запоріжжя 23 березня 1993р.(згідно довідки ОАБ).

Крім того, як йому стало відомо, його сусіди ОСОБА_3, ОСОБА_12 та інші відповідачі по справі, отримали у 1996 році свідоцтва про право власності на свої частки домоволодіння по АДРЕСА_2 в м. Запоріжжя, які були видані Запорізьким МГУ (МЖУ) від 03 липня 1996 року. Свідоцтвом за №465 від 03 липня 1996 року було зареєстровано і право власності на 9/100 частин за ОСОБА_11 (яка вже три роки як померла) та свідоцтвом за №462 право власності на 1/10 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3

До наступного часу ніхто з відповідачів або спадкоємців ОСОБА_11 не намагався відселити позивача з вказаної будівлі, або визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, але він на цей час не може оформити на себе спадок у вигляді цих 9/100 частин.

У 2009 році ОСОБА_4 вже звертався з відповідною заявою до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, але рішенням Жовтневого суду від 14 вересня 2011 року та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2011 року у задоволенні його позовних вимог було відмовлено, посилаючись на те, що у січні 2011 року він не мав права змінювати ні предмет ні підстави позову згідно до ст. 31 ЦПК України, а з позовом про визнання за ним права власності на спірну частину будинку в порядку набувальної давності у 2009 році, звернувся передчасно.

Просив визнати за позивачем право власності у порядку набувальної давності на 9/100 частин будинку АДРЕСА_2 та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності №465 на 9/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_11

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності у порядку набувальної давності на 9/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності №465 на 9/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_11, виданого Запорізьким МГУ (МЖУ) 03 липня 1996 року, померлою у 1993 році.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до cт. З ЦПК України кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі cт. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні :а суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи , ОСОБА_11 набула у будинку право власності на 1/14 в порядку спадкування і 29 червня 1953 року їй було видано свідоцтво про право власності ( а.с.37 т.2). В наступному ідеальні долі між співвласниками неодноразово змінювалися.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 померла , спадкоємці після її смерті відсутні.

На час звернення позивача до суду спадщина після смерті ОСОБА_11 залишається відкритою .

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на 9/100 частин будинку ,які належали ОСОБА_11, в порядку cm. 344 ЦК України, ОСОБА_4 зазначив відповідачами у ньому співвласників будинку та департамент житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської Ради. Однак, ні в тексті позовної заяви, ні в своїх поясненнях суду позивач не вказав які ж саме його права чи охоронювані законом інтереси порушено саме цими відповідачами.

Відповідачі притягнуті до участі у справі не можуть вплинути на правомірність вирішення позовних вимог, так як не мають відношення до права власності на спірну частку домоволодіння .

Апеляційний суд не наділений повноваженнями на притягнення осіб, які мають відповідати за заявленим позовом, на стадії апеляційного провадження.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307,309,317 колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2012 року -скасувати та ухвалити нове рішення за яким :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради, третя особа: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на частину будинку в порядку набувальної давності та скасування свідоцтва про право власності на частину домоволодіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: