Ухвала суду № 32560993, 11.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 815/34/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек-Фарм» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК-ФАРМ» звернулось до суду позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по визнанню нікчемним договору № 08281 від 28 серпня 2008 року, з додатковими угодами № 1 та № 2, укладеного між ТОВ «ВІТЕК ФАРМ» та ТОВ «САТЕРА» 05 січня 2009 року та складанню висновків акту перевірки № 2365/22-314-31689928/204 від 16 жовтня 2012 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача по визнанню нікчемним договору №08281 від 28 серпня 2008 року з додатковими угодами № 1 та № 2, укладеного між ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» та ТОВ «САТЄРА» 05 січня 2009 року та складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16 жовтня 2012 року є протиправними та не відповідають вимогам законодавства.

На думку позивача, неправомірність висновків акту перевірки полягає в тому, що визнання нікчемним правочину, укладеного між ним та TOB «САТЄРА», не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а саме статтям 203, 204, 215, 228, тощо та не входить до компетенції державної податкової служби. Відповідачем не доведено, що зміст правочину, укладеного між Позивачем та контрагентом суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, і, як наслідок, протиправно зроблено висновок про порушення позивачем пп. п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що внаслідок порушення пп.7.4.1. пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" TOB «ВІТЕК-ФАРМ» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ суми ПДВ по взаємовідносинам з TOB «САТЄРА» всього в розмірі 525 906,89 грн. Оскільки господарські операції між TOB «САТЄРА» та TOB «ВІТЕК-ФАРМ» носили безтоварний характер, отже, позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з TOB «САТЄРА» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту податкування та несплати податків.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 06 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі та визнано протиправними дії відповідача по визнанню нікчемним договору №08281 від 28 серпня 2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» та ТОВ «САТЄРА» 05 січня 2009 року та по складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16 жовтня 2012 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки правочини вчинені між ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» та ТОВ «САТЄРА» мають ознаки нікчемності. Підприємством внаслідок порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ суми ПДВ взаємовідносинам з ТОВ всього в розмірі 525906,89 грн.

Також апелянт посилається на те, що висновки акта перевірки та власне сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що виключає можливість такого платника податків їх оскарження у судовому порядку.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САТЄРА» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 25 вересня 2001 року, позивач знаходиться на обліку ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС з 01 жовтня 2001 року за №17153 та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 200026193 про реєстрацію платника податку на додану вартість ( а.с.22-32).

Судом встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта міліції Вдовиченка Д.М. про призначення документальної позапланової перевірки винесено наказ №1527 від 02 жовтня 2012 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вітек-Фарм» (т.2, а.с.2-3).

16 жовтня 2012 року на підставі п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Малиновському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП «АГРОРЕСУРС ПІВДЕНЬ», ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АК «АЛАНА», ПП «КЛІН - МАРКЕТ», ПП «ОРВІЛ - ТРЕЙДИНГ», ПП «ЮНІКОМ ПЛЮС», ПП «ВИАЙПІ ГРУП», ПП «АГРОЕКО», ПП «АМІТЕК», ПП «БОС-ХОНОРД», ПП «ДІАНА - ВІП», ПП «ВІТА-ТОРГ-ПЛЮС», ПП «ФАРЛІ», ПП «ЮНІКСЕЛ», ПП «ОПТІМУС-ТРЕЙД», ПП «ОДЕСЬКА ТЕХНОПРОМИСЛОВА ГРУПА», ПП «РОСТЛЕНД», ПП «КАПІТОЛІУМ», ПП «АГРО-ЛЮКСТОРГ», ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», ПП «ЛАКІТРЕЙД», ПП «ДАЙМОНД СІТІ», ПП «СІЛЬВЕР СІТІ», ПП «САТЄРА», ПП «ІНЛОУД», ПП «КВАНТОР ПЛЮС», ПП «КОМБІ - ТРАНС», ПП «ВЕГЕТ», ПП «МИРА 2008», ТОВ «УКРВЕБКОНСАЛТИНГ», ТОВ «ТЕРМОМОНТАЖТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «АРС КОМПАНІ», ТОВ «АК «АРС НОВА», ТОВ «АГЕНСТВО НЕЗАЛЕЖНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ «МТК», ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ІНПОЛ», ТОВ «ФЛОРЕНА - ПЛЮС», ТОВ «КАФІ», ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ПП «СОЮЗ P.O.», ТОВ «ДІЗЕЛЬ ПЛЮС», ТОВ ТД «КЕДР», ТОВ «СІЛЬВЕРТЕЛ», ТОВ ТД «ДОМІНАНТ», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «УКРМЕДПРОМ», ТОВ «ЕКСТРА-БІЛДИНГ», ТОВ «КОЛОКОЛА УКРАЇНИ», ПП «СТРІТ - ФАЙЛ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт №2365/22-314/31689928/204 від 16 жовтня 2012 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- п.5.1,пп. 5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 657 374 грн., всього, в т.ч.: за 4 квартал 2009 року - 305 010 грн., за 1 квартал 2010 року - 151 228 грн. та 2 квартал 2010 року - 201 146 грн.;

- п.п. 7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет у розмірі 525 906, 89 грн., у т.ч.: у жовтні 2009р. - 103 565 грн., у листопаді 2009р.- 89 568 грн., у грудні 2009 року - 50 875 грн., у січні 2010 року - 17 633, 17 грн., у лютому 2010 року - 48 611 грн., у березні 2010 року - 54 738 грн., у квітні 2010 року - 90 124, 05 грн., у травні 2010 року - 70 792, 67 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Вітек-Фарм» мало взаємовідносини з ТОВ «Сатєра» протягом вересня 2009 року - травня 2010 року.

Згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», наданим деклараціям та отриманим податковим накладним з'ясовано, що ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ«САТЕРА» за період жовтень 2009 року - травень 2010 року у сумі 525 906, 89 грн.

Судом встановлено, що 28.08.2008 року ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» укладено з ТОВ «САТЄРА» договір №08281, згідно умов якого ТОВ «САТЄРА» (Продавець) зобов'язується поставляти хімічні реактиви та матеріали, а ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» (Покупець) приймати даний товар і своєчасно здійснювати його оплату згідно з вимогами цього Договору (т.1, а.с.34-35).

05 січня 2009 року було укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору №08281 щодо продовження строку дії договору.

Відповідно п.1.2 зазначеного Договору передача товару відбувається партіями, асортимент, кількість та вартість конкретної партії визначаються в рахунках до дійсного Договору, виставлених Продавцем.

На виконання умов договору, ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» отримало податкові та видаткові накладні №215/ від 31.05.2010р.; №1973 від 21.05.2010р.; № №1745; 1746 від 04.06.2010р.; №1696 від 28.04.2010р.; №1599 від 19.04.2010р.; №1532 від 12.04.2010р, №1533 від 12.04.2010р., №1451 від 05.04.2010р., №1401;1402 від 01.04.2010р.; №836 від 10.03.2010р.; № №816;817 від 09.03.2010р.; №№ 731, 731/2 від 01.03.2010р.; №607 від 19.02.2010р.; №470 від 05.02.2010р.; №449 від 03.02.2010р.; №413 від 01.02.2010р.; №390 від 29.01.2010р.; №5299 від 30.12.2009р.; №5281 від 28.12.2009р.; №5252 від 25.12.2009р.; №270 від 19.01.2010р.; №63; 65 від 05.01.2010р.; № 5282 від 28.12.2009р.; №№ 5067; 5068; 5069 від 07.12.2009р.; №5003/1 від 01.12.2009р.; №№4694; 4695 від 23.11.2009р.; №4219 від 19.10.2009р. №4646 від 19.11.2009р.; №4624 від 17.11.2009р.; № №4581; 4582 від 12.11.2009р.; №4496 від 05.11.2009р.; №4423; 4423/1 від 02.11.2009р.; №№4218; 4217 від 19.10.2009р.; №4079 від 09.10.2009р.; №№ 4018; 4019 від 05.10.2009р.; №3980;3981 від 01.10.2009р. (Т.1, а.с.69-192).

На виконання зазначеного договору позивачем надано суду першої інстанції товаро-транспортні накладні №123 від 31.05.2010р.; №110 від 21.05.2010р.; №103 від 04.05.2010р.; № 98 від 30.04.2010р.; №91 від 20.04.2010р.; №86 від 12.04.2010р.; №83 від 07.04.2010р.; №78 від 01.04.2010р.; №62 від 10.03.2010р.; №61 від 09.03.2010р.; № 57 від 01.03.2010р.; № 45 від 19.02.2010р.; №34 від 05.02.2010р.; №32 від 03.02.2010р.; №29 від 01.02.2010р.; №26 від 29.01.2010р.; №14 від 19.01.2010р.; №1 від 05.02.2010р.; №219 від 28.12.2009р.; №207 від 07.12.2009р.; №205 від 01.12.009р.; №199 від 23.11.2009р.; №196 від 19.11.2009р.; №186 від 17.11.2009р.; №180 від 12.11.2009р.; №176 від 05.11.2009р.; №174 від 02.1.2009р.; №161 від 19.10.2009р.; №151 від 09.10.2009р.; №148 від 05.10.2009р.; №143 від 01.10.2009р., які підтверджують включення податку на додану вартість до складу ціни товару.

В підтвердження факту оплати за зазначеними договорами позивач надав виписки з банківського рахунку за 01.10.2009р., 01.01.2010р., 01.04.2010р., 01.07.2010р. (Т.1,а.с.242-245).

Відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, який діяв на момент формування позивачем податкового кредиту, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції встановив фактичне виконання сторонами договорів поставки, що підтверджено супровідними документами -товарно-транспортними накладними.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» виконало всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру, оскільки ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, на в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за вищевказаними податковими накладними в частині заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 525 906, 89 грн. за період жовтня 2009 року - травня 2010 року.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що правочини вчинені між позивачем - ТОВ « ВІТЕК-ФАРМ» та ТОВ «САТЄРА» мають ознаки нікчемності.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованосмті зазначеного висновку відповідача, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно п. 3.1 статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 7.3. 1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відсутність фактичного виконання робіт за договором, укладеним з TOB «САТЄРА», відповідач обґрунтовує, посилаючись на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «САТЄРА» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ підприємствам-контрагентам» №579/23-5 від 07 квітня 2011 року.

Відповідно до аналізу податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у ТОВ «САТЄРА» власних орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, що свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, за даними податкової звітності основні засоби відсутні. Враховуючи те, що у ТОВ «САТЄРА» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання згідно з частинами 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу пунктами 1,2 ст. 215,ст.228 ЦК угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 року є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних АІС РПП податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень податкового законодавства при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства. Жодних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що відповідачем протиправно визнано в акті перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16 жовтня 2012 року договору №08281 від 28 серпня 2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05 січня 2009 року таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, в основу якого покладено акт №579/23-5 від 07 квітня 2011 року. Дані висновки є безпідставними та спростовуються документально.

Крім того, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "САТЄРА" правочинів.

З урахуванням вище значеного та вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Стосовно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16 жовтня 2012 року щодо порушення п.5.1,пп. 5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 657 374 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2009 року - 305 010 грн., за 1 квартал 2010 року - 151 228 грн. та 2 квартал 2010 року - 201 146 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону)

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем протиправно зроблено висновок щодо нікчемності договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року, суд вважає, що ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» правомірно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу суми по договорам, накладним, отриманим від ТОВ «САТЄРА» всього в розмірі 2 629 535 грн. всього, в т.ч. за 4 квартал 2009 року - 1 220 040 грн., за 1 квартал 2010 року - 604 911 грн. та за 2 квартал 2010 року - 804 584 грн., оскільки зазначені первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належним підтвердженням валових витрат.

Окрім того, як судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, - одними із основних видів діяльності позивача є: оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46); виробництво основних фармацевтичних продуктів (21.10), а предметом договору №08281 від 28 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ «ВІТЕК-ФАРМ» та ТОВ «САТЄРА, є хімічні реактиви та матеріали, що свідчить про використання зазначених товарів у господарській діяльності позивача, а отже про правомірність формування валових витрат, пов'язаних з придбанням даного товару.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності можливості у позивача оскаржувати у судовому порядку висновки акта перевірки, апеляційний суд зазначає наступне.

Встановивши в акті порушення податкового законодавства, що призвело, на думку перевіряючих, до безпідставного формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ « САТЄРА», відповідач без прийняття податкового повідомлення-рішення послався в акті перевірки на порушення ПП «ВІТЕК-ФАРМ» норм законодавства зазначених у висновках оскаржуваного акту, що призвело до сумнівів у його надійності з боку контрагентів.

Оскільки зазначення вказаних даних є неправомірним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав право оскаржувати такі дії відповідача та оскаржити акт перевірки, у зв'язку з тим, що акт несе правові наслідки для підприємства.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи що відсутність податкових повідомлень-рішень позбавляє позивача іншим способом довести помилковість висновків акту перевірки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо включення в акт перевірки висновків про встановлені порушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК-ФАРМ» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після її направлення сторонам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Єщенко О.В.

суддя Димерлій О.О.

суддя Романішин В.Л.