Постанова № 32560300, 23.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 916/918/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Фомічов В.М. - директор

від відповідача: Ковальчук Р.М. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ремстрой-Ф"

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 червня 2013 року

у справі № 916/918/13

за позовом Приватного підприємства "Ремстрой-Ф"

до Комунального підприємства "Міськзелентрест"

про стягнення 254.069 грн.

В С Т А Н О В ИЛА:

05.04.2013 р. Приватне підприємство "Ремстрой-Ф" (далі позивач, ПП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Міськзелентрест" (далі відповідач, КП) про стягнення збитків та моральної шкоди в загальному розмірі 254.069 грн.

Позов мотивований тим, що позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 826 від 24.11.2005 р. та дозволів № 6034, № 6035, № 6036, № 6037, № 6038 та № 6014 здійснено розміщення рекламних конструкцій, які належать ПП на праві власності, в м. Одесі за адресами: вул. Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг ул. Торгова; вул. Торгова ріг провулок Баранова; вул. Старопортофраківська ріг вул. Градоначальницька.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 р. та від 08.05.2008 р. було заборонено здійснювати демонтаж вищеназваних рекламних конструкцій.

04.07.2008 р. позивач направив копії вищезазначених судових ухвал відповідачеві.

23.05.2010 р. позивачем був виявлений факт пропажі, належних йому, чотирьох рекламних конструкцій, зокрема: трьох конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 і одної конструкції типу "Бек лайт" розміром 3x4, розташованих на перехресті вулиць вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг вул. Торгова; вул. Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Торгова ріг провулок Баранова.

28.05.2010 р. позивач на господарському дворі відповідача, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 27-а виявив факт, що останній неправомірно здійснив демонтаж та знищив рекламні конструкції, що належать позивачеві, а саме: дві конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 та одну конструкцію типу "Бек лайт" розміром 3x4.

07.06.2010 р. відповідач повернув позивачеві одну цілу демонтовану конструкцію, про що був складений протокол її добровільної видачі.

Таким чином, неправомірними діями відповідача позивачеві була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 57.194 грн., а саме: виготовлення двох конструкцій розміром 3x6 вартістю по 14.257 грн. кожна та однієї конструкції розміром 3x4 вартістю 15.000 грн., а також монтаж чотирьох конструкцій вартістю по 3.420 грн. кожна.

Крім того, неправомірними діями відповідача позивачеві заподіяні збитки у вигляді не одержаного прибутку за розміщення реклами в сумі 131.250 грн. та моральна шкода в сумі 65.625 грн., а всього відповідач повинний сплатити позивачеві 254.069 грн. матеріальної та моральної шкоди.

Відповідач позовні вимоги ПП вважав не обґрунтованими, посилаючись на те, що ані ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2008 р., ані постанова про порушення кримінальної справи від 06.04.2011 р. не мають ніякого відношення до відповідача, оскільки, відносини між сторонами у справі відбулись лише у 2010 р. Крім того, відповідач у добровільному порядку видав майно позивачеві, що підтверджується протоколом добровільної видачі від 07.06.2010 р., у зв'язку з чим факт противоправних дій скоєних працівниками відповідача - відсутній, а тому відсутня і вина з боку відповідача, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2013 р. (суддя Гут С.Ф.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі, а також не доведено факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини), у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав її необґрунтованою та просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи викладені у відзиві підтримав.

До початку розгляду справи по-суті позивачем заявлено клопотання про витребування додаткових доказів, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема, протоколів допиту свідків Макарчука М.І. та Хроми В.А.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а ніяким чином не протоколи допиту будь-яких свідків. Крім того, позивач не був позбавлений можливості надати ці докази суду першої інстанції. Оскільки, заявник нічим не обґрунтував неможливість подання названих доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, то колегія суддів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 826 від 24.11.2005 р. та дозволів № 6034, № 6035, № 6036, № 6037, № 6038 та № 6014 отримав дозвіл на розміщення рекламних конструкцій в м. Одесі за адресами: вул. Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг ул. Торгова; вул. Торгова ріг провулок Баранова; вул. Старопортофраківська ріг вул. Градоначальницька.

12.12.2005 р. між позивачем та Приватним підприємством "ПКФ Старборд" укладено договір підряду № 1212, за умовами якого останній зобов'язався у строк до 30.12.2005 р. виконати роботи з виготовлення трьох конструкцій типу "Білл борд" розміром 3x6 та трьох конструкцій типу "Бек лайт" розміром 3x4 та установити їх за вищевказаними адресами, а ПП зобов'язалось прийняти ці роботи і оплатити їх вартість відповідно до умов договору в сумі 49470 грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.12.2005 р. сторони договору підряду № 1212 свої зобов'язання за цим договором виконали своєчасно та належним чином, у зв'язку з чим позивача слід вважати належним власником вищевказаних конструкцій, так як згідно ч. 2 ст. 328 право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

23.05.2010 р. позивачем виявлено, що належні йому на праві власності три конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 та одна конструкція типу "Бек лайт" розміром 3x4, що були розташовані на перехресті: вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг вул. Торгова; Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Торгова ріг провулок Баранова - зникли та 28.05.2010 р. - з'ясовано, що ці конструкції були демонтовані та знаходяться на господарському дворі відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 27-а. При цьому, дві конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 і одна конструкція типу "Бек лайт" розміром 3x4 знищені шляхом їх розрізання на частини, а одна ціла демонтована конструкція була повернута позивачеві 07.06.2010 р.

Як свідчать матеріали справи Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради, у зв'язку з закінченням терміну дії дозволів № 6034, № 6035, № 6036, № 6037, № 6038 та № 6014 винесло припис № 01-06-269 від 13.03.2008 р., яким зобов'язало позивача знести всі вищевказані рекламні конструкції в строк до 30.04.2008 р. та зазначило, що після цього терміну названі конструкції будуть знесені в примусовому порядку.

Позивач оскаржив цей припис від 13.03.2008 р. до Одеського окружного адміністративного суду та ухвалою останнього від 08.05.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради було заборонено здійснювати демонтаж спірних рекламних конструкцій до дати прийняття судом рішення по справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. адміністративний позов ПП був задоволений та припис № 01-06-269 від 13.03.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради був скасований та останнє було зобов'язано видати ПП нові дозволи встановленої форми на розміщення об'єктів зовнішньої реклами за адресами: вул. Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг ул. Торгова; вул. Торгова ріг провулок Баранова; вул. Старопортофраківська ріг вул. Градоначальницька зі строком дії цих дозволів до 15.06.2011 року.

Але, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. не набрала законної сили, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 р. була скасована, а справа направлена на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

Так як, в матеріалах справи відсутні докази того, що на сьогоднішній час припис № 01-06-269 від 13.03.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради визнаний недійсним або скасований в установленому законом порядку, то вважати, що станом на 23.05.2010 р. позивач використовував три конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 та одну конструкцію типу "Бек лайт" розміром 3x4 на перехресті: вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг вул. Торгова; Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Торгова ріг провулок Баранова в м. Одесі на законних підставах - неможливо, оскільки повинний був їх знести ще в строк до 30.04.2008 р. та був попереджений про те, що після цього терміну названі конструкції будуть знесені в примусовому порядку, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Не заслуговують на увагу і посилання скаржника на постанову органів дізнання про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 06.04.2011 р. та докази, що містяться в цій кримінальній справі, оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а такого вироку з кримінальної справи в матеріалах справи не міститься та його, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано, у зв'язку з чим вважати, що саме відповідачем був здійснений демонтаж та знищення спірних рекламних конструкцій - неможливо, так як сам по собі факт знаходження цих конструкцій на території відповідача ще ніяким чином не свідчить про здійснення саме відповідачем робіт з їх демонтажу та знищення.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 131.250 грн. за період з 01.06.2010 р. до 15.06.2011 р., тобто за 12.5 місяців внаслідок неможливості виконати умови договору про проведення рекламної компанії від 15.05.2010 р., укладеного між ПП та ТОВ „Нексо-Україна" задоволені бути не можуть, оскільки в цей період часу та й до сьогодні є чинним припис № 01-06-269 від 13.03.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради, який до теперішнього часу не скасований та не визнаний недійсним в установленому законом порядку, яким позивач був зобов'язаний знести всі рекламні конструкції, в тому числі і розташовані на перехресті: вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківська; вул. Пастера ріг вул. Торгова; Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Торгова ріг провулок Баранова в м. Одесі в строк до 30.04.2008 р., а також попереджений, що після цього терміну названі конструкції будуть знесені в примусовому порядку. Тому, у позивача були відсутні правові підстави на укладання договору від 15.05.2010 р. з ТОВ „Нексо-Україна", так як на цю дату постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. ще не набрала законної сили, а тим паче отримувати будь-які прибутки за цим договором в період з 01.06.2010 р. до 15.06.2011 р., так як ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 р. постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. взагалі вже була скасована, у зв'язку з чим у цей період часу (з 01.06.2010 р. до 15.06.2011 р.) спірні рекламні конструкції використовувались позивачем без належної правової підстави, зокрема, без належного дозволу на розміщення об'єктів зовнішньої реклами на їх встановлення та використання.

Крім того, в заяві про уточнення позовних вимог та апеляційній скарзі позивач зазначив: „ У якості доказу розміру не одержаного прибутку від комерційної експлуатації металевих рекламних конструкцій нами надані копії: договору на проведення рекламної компанії між нами та ТОВ „Нексо-Україна" № 1-15.05/11-10 від 15.05.2010 р. та додаток № 1 до нього, а. с. 18-20, який не був виконаний внаслідок неправомірного знищення рекламних конструкцій".

Але, на а. с. 18-20 містяться фотокопії договору № 1-15.05/11-10 від 15.05.2010 р. та додаток № 1 до нього, які ніким не засвідчені, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України якою передбачено, що письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Тому, названі фотокопії не є належними і допустимими доказами у справі укладання між позивачем та ТОВ „Нексо-Україна" договору № 1-15.05/11-10 від 15.05.2010 р. та додатку № 1 до нього, внаслідок чого вони до уваги прийнятими бути не можуть.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів позовні вимоги ПП щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 131.250 грн. вважає безпідставними та необґрунтованими, а також недоведеними належними та допустимими доказами у справі та визнає їх такими, що не підлягають задоволенню.

В заяві про уточнення позовних вимог та апеляційній скарзі позивач зазначив, що у якості доказів вартості знищених рекламних конструкцій ним надані копії нарядів (кошторисів) ПП „Форма+Т" на виготовлення та демонтаж двох металевих рекламних конструкцій розміром 3х6 типу „Білл борд" і однієї металевої конструкції 3х4 типу „Бек лайт", виготовленими на замовлення органів дізнання, що знаходяться на а. с. 15,16.

Але, на а. с. 15-16 містяться фотокопії нарядів (кошторисів), що виконані ПП „Форма+Т", які ніким не засвідчені, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України якою передбачено, що письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Тому, названі фотокопії не є належними і допустимими доказами у справі вартості знищених рекламних конструкцій, внаслідок чого вони до уваги прийнятими бути не можуть.

Інших доказів, що однозначно та беззаперечно встановлюють вартість знищених рекламних конструкцій в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП щодо стягнення з відповідача на його користь заподіяної матеріальної шкоди в сумі 57.194 грн. задоволені бути не можуть, оскільки вони є недоведеними належними та допустимими доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов'язана із розміром цього відшкодування і полягає вона (моральна шкода) у приниженні честі, гідності та ділової репутації юридичної особи.

Згідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 з наступними змінами і доповненнями „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Тобто доказами, які суд може вважати належними і допустимими, у відповідності до вимог ст. ст. 33 - 34 ГПК України, що підтверджували б право ПП на відшкодування моральної шкоди можуть бути докази в підтвердження факту приниження честі, гідності та ділової репутації останнього.

В заяві про уточнення позовних вимог та апеляційній скарзі позивач зазначив, що у якості завданої шкоди його діловій репутації ним надана копія листа СВКФ „ДІЖЕРО" № 126 від 10.11.2010 р. (а. с. 21) , відповідно до якого останній стверджує, що відповідач має репутацію такого, що не виконує своїх зобов'язань за укладеними договорами.

Але, на а. с. 21 містяться фотокопія листа СВКФ „ДІЖЕРО" № 126 від 10.11.2010 р., який ніким не засвідчений, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України якою передбачено, що письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Тому, названа фотокопія не є належним і допустимим доказом у справі щодо завдання шкоди діловій репутації відповідача, внаслідок чого вона до уваги прийнятою бути не може.

Крім того, позивача, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами того, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода саме в розмірі 65.625 грн. або в будь-якому іншому конкретному розмірі

Так як, ПП не довів ані факт приниження його честі, гідності та ділової репутації діями відповідача, ані конкретний розмір заподіяної моральної шкоди, то колегія суддів і ці вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, а також недоведеними належними та допустимими доказами у справі та визнає їх такими, що не підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2013 року у справі № 916/918/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ремстрой-Ф" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.07.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.