Рішення № 32560154, 16.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/58/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 Справа № 908/1911/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 32-а, ідентифікаційний код 30044094)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "БУРЧАК" (72010, Запорізька область, с. Бурчак, вул. Євдокії Носаль, 32, ідентифікаційний код 34378170)

про стягнення заборгованості в сумі 333 840, 89 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Полів'яна Ю.М., довіреність № 17/04 від 17.04.2013р.

від відповідача: Салтисюк Ю.В., довіреність № б/н від 15.01.2013р.

ТОВ "Українське зерно" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 28.02.2011р. № 28/02/11 в сумі 333 840, 89 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 01.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 536, 610, 611, 625 ЦК України та ст. 2, 12, 15, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1911/13, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 02.07.2013р. об 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 02.07.2013р. оголошено перерву до 16.07.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 22.07.2013р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2013р. підтримав клопотання від 25.06.2013р. № 998 про витребування доказів та просив суд витребувати у відповідача роздруковані реєстри з програми "1С" отриманих та виданих податкових накладних та журналу реєстрації довіреностей за 2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2013р. підтримав клопотання від 01.07.2013р. та просив суд викликати в судове засідання для дачі пояснень Абрамчука Віктора Степановича, який перебуває на посаді технолога по свинарству ТОВ "АГРОФІРМА"БУРЧАК" і являється відповідальною особою по отриманню товару від позивача в рамках договору поставки № 28/-2/11 від 28.02.2011р.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1 - 43-10 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Оскільки клопотання позивача заявлено без дотримання вимог ст. 38 ГПК України, судом у його задоволенні відмовлено.

В задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено, оскільки на час заявлення клопотання суд не вбачає необхідності виклику в судове засідання для дачі пояснень Абрамчука В.С., який є заінтересованою особою, оскільки працює на ТОВ "АГРОФІРМА"БУРЧАК".

В судовому засіданні 16.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві (т.1, а.с.3-9), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки від 28.02.2011р. № 28/02/11 в сумі 333 840, 89 грн., а саме: 255 113, 00 грн. основного боргу, 43 874, 35 грн. пені та 34 853, 54 грн. - 10 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" укладений договір поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. відповідно до якого ТОВ "Українське зерно" (Постачальник) зобов'язалось передати у власність ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" (Покупець) комбікорм, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах, передбачених договором.

За умовами договору поставка товару здійснюється партіями протягом всього строку дії Договору, який вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов договору позивач передав у власність покупця товар на загальну суму 1 262 697, 95 грн.

Відповідачем було частково здійснено оплату товару на загальну суму 1 007 584, 95 грн.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" грошових зобов'язань, крім основного боргу в сумі 255 113,00 грн. відповідачу нараховано 43 874, 35 грн. пені та 34 853, 54 грн. - 10 % річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2013р. проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 26.06.2013р.(т.2, а.с. 72-77).

Зокрема зазначив, що за період дії договору відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 1 042 224, 95 грн. Товар було поставлено окремими партіями в кількості 38 шт.

За прийнятий товар у період дії договору відповідач в безготівковій формі сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 007 584, 95 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 34 640, 00 грн., яку до теперішнього часу не сплатив в силу скрутного фінансового становища на підприємстві.

Також відповідач зазначив, що в межах договору та за будь-яких інших господарських відносин не отримував від позивача товар на загальну суму 220 473, 00 грн., а саме товар визначений позивачем з посиланням на видаткові накладні № РН-0011361 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн., № РН-0011929 від 28.08.2011р. на суму 55 539, 00 грн., № РН-0012458 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн., № РН-0013040 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.

Відповідач стверджує, що жоден уповноважений працівник товариства товар, зазначений у даних накладних, не приймав і на користь товариства не передавав, оскільки відповідач не наділяв повноваженнями на отримання вищезазначених накладних товарно-матеріальних цінностей посадових осіб товариства чи інших осіб.

Фактично остання партія товару в рамках договору відповідачем було отримана 09.08.2011р. в кількості 22 160 кг на суму 56 508, 00 грн. після чого відповідач товар не отримував.

Також відповідач зазначив, що надані позивачем видаткові накладні РН-001361, РН-0011929, РН-0012458, РН-0013040 містять недостовірні дані щодо особи, яка нібито прийняла товар.

У зв'язку із викладеним просить в частині стягнення 288 440, 85 грн. в задоволенні позову відмовити.

Крім того, в судовому засіданні 16.07.2013р. представник відповідача підтримав клопотання від 16.07.2013р. про призначення почеркознавчої експертизи (т.3, а.с. 55-56), на вирішення якої просить поставити наступні питання:

- чи придатні для ідентифікації підписи, які виконані в видаткових накладних РН-0011361 від 16.08.2011р., РН-0011929 від 28.08.20011р., РН-0012458 від 08.09.2011р., РН-0013040 від 21.09.2011р. в графі "одержувач товару"?;

- підписи в видаткових накладних РН-0011361 від 16.08.2011р., РН-0011929 від 8.08.2011р., РН-0012458 від 08.09.2011р., РН-0013040 від 21.09.2011р. в графі "одержувач товару" виконані Абрамчук Віктором Степановичем чи іншою особою?

Додатково представник відповідача просить суд додати до переліку питань, які виносяться на почеркознавчу експертизу, питання про належність підпису у товарно-транспортних накладних Абрамчуку В.С.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ч. 5 ст. 41 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено, оскільки матеріали справи, надані сторонами докази та фактичні обставини справи, встановлені господарським судом, дозволяють прийняти рішення без обов'язкового призначення судової почеркознавчої експертизи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Українське зерно" (Постачальник) та ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" (Покупець) укладений договір поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця комбікорм (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 2.1 Договору, найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю та по позиціях зазначається у видаткових накладних Постачальника на товар.

В пункті 2.2 Договору сторони домовились, що всі видаткові накладні, по яким Постачальник поставив Покупцеві товар на протязі строку дії чинного договору, відносяться до даного договору, якщо зворотне слідує із відміток або тексту на таких накладних.

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється на протязі всього строку дії даного Договору.

Як зазначено в п. 3.4 Договору, поставка товару здійснюється автомобільними або іншими видами транспорту за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 4.1 Договору, ціна товару, що поставляється у відповідності до Договору, зазначається у видаткових накладних Постачальника, вартість товару включає всі витрати Постачальника згідно базису поставки.

Загальна вартість Договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з видатковими накладними Постачальника. Зміна загальної вартості Договору здійснюється у випадку поставок додаткових партій та підписання уповноваженими представниками додаткових угод на поставку таких партій товару (п. 4.2 Договору).

Як зазначено в п. 5.1 Договору, оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості даної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Постачальник надає Покупцеві (його представнику) на товар, що постачається у відповідності з Договором, наступні документи (супровідні документи):

- рахунки - фактури на товар;

- посвідчення про якість товару;

- товарно - транспортні накладні.

Як передбачено в п. 6.3 Договору, оригінали або копії вищезазначених документів передаються Покупцеві або вказаному представнику із рук в руки. Якщо Покупець виявляє відсутність будь-якого із супровідних документів, зобов'язаний негайно письмово повідомити про це Постачальника. В протилежному випадку Покупець не має права надалі посилатись на відсутність у нього вищезазначених документів як підставу для звільнення зобов'язань, передбачених даним договором.

Згідно п. 6.4 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції по кількості від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції по якості № П-7.

Згідно п.11.2 Договору, він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 262 697, 95 грн.

Факт отримання товару у розмірі 985 716, 95 грн. грн. в межах договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. не заперечується позивачем та не є предметом розгляду даної справи.

Предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за товар поставлений в межах договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. за наступними видатковими накладними:

№ РН-0011046 від 09.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

№ РН-0011361 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

№ РН-0011929 від 28.08.2011р. на суму 55 539, 00 грн.;

№ РН-0012458 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

№ РН-0013040 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.

За цими видатковими накладними позивач передав відповідачу товар на загальну суму 276 981, 00 грн. Із даних поставок відповідачем визнається лише поставка здійснена за видатковою накладною № РН-0111046 від 09.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн. (т.2, а.с.73) за яку несплаченою залишилась сума боргу у розмірі 34 640, 00 грн., яку відповідач визнає та не оспорює.

Факт отримання відповідачем товару в межах договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. на суму 220 473, 00 грн. підтверджується наступним:

видатковою накладною № РН-0011361 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 11361 від 16.08.2011р.;

податковою накладною № 566 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

довіреністю № 230/1 від 09.08.2011р. на ім'я технолога Абрамчука В.С.;

накладною № 11929 від 28.08.2011рр. на суму 55 539, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 11929 від 28.08.2011р.;

податковою накладною № 957 від 28.08.2011р. на суму 55 539, 00 грн.;

довіреністю № 239 від 26.08.2011р. на ім'я технолога тваринництва Абрамчука В.С.;

накладною № 12458 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 12458 від 08.09.2011р.;

податковою накладною № 245 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

довіреністю № 245 від 08.09.2011р. виданою на ім'я Абрамчука В.С.;

видатковою накладною № РН-0013040 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 625532 від 21.09.2011р.;

податковою накладною № 711 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.;

довіреністю № 256 від 21.09.2011р. виданою на ім'я технолога Абрамчука В.С.

08.02.2013р. ТОВ "Українське зерно" направило ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" вимогу від 08.02.2013р. № 138 про сплату заборгованості за договором поставки, пені та відсотків за порушення строків оплати товару, що підтверджується описами вкладення у цінний лист від 08.02.2013р., фіскальними чеками від 08.02.2013р. № 8313 та від 08.02.2013р. № 8314 (т.1, а.с.27-32).

Листом від 19.02.2013р. № 169/04 директор ТОВ "АГРОФІРМА "БУРЧАК" повідомив, що отримав вимогу позивача щодо сплати заборгованості за договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р., проте просив надати засвідчені копії видаткових та товарно - транспортних накладних за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., а також копії довіреностей чи інший документ, що підтверджують повноваження працівників на отримання товару (т.1. а.с.33).

У відповідь на лист відповідача № 169/04 від 19.02.2013р. позивач направив йому 02.03.2013р. лист від 01.03.2013р. № 239, в якому з посиланням на п. 6.3 Договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. повідомлення про відсутність первинних документів майже через півтора року з дати останньої поставки товару розцінено як спробу недобросовісного затягування часу (т.1, а.с.34-36).

Доказів сплати поставленого в межах договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. товару на суму 255 113, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після йогоприйняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, ціна товару, що поставляється у відповідності до Договору, зазначається у видаткових накладних Постачальника, вартість товару включає всі витрати Постачальника згідно базису поставки (п. 4.1 Договору).

Загальна вартість Договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з видатковими накладними Постачальника. Зміна загальної вартості Договору здійснюється у випадку поставок додаткових партій та підписання уповноваженими представниками додаткових угод на поставку таких партій товару (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 6.4 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції по кількості від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції по якості № П-7.

Як зазначено в п. 12 "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку - фактури, специфікації, описі, пакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких із них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті зазначається які документі відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товар на суму 255 113, 00 грн. було отримано відповідачем у позивача, що підтверджується:

видатковою накладною № РН-0011361 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 11361 від 16.08.2011р.;

податковою накладною № 566 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

довіреністю № 230/1 від 09.08.2011р. на ім'я технолога Абрамчука В.С.;

накладною № 11929 від 28.08.2011рр. на суму 55 539, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 11929 від 28.08.2011р.;

податковою накладною № 957 від 28.08.2011р. на суму 55 539, 00 грн.;

довіреністю № 239 від 26.08.2011р. на ім'я технолога тваринництва Абрамчука В.С.;

накладною № 12458 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 12458 від 08.09.2011р.;

податковою накладною № 245 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

довіреністю № 245 від 08.09.2011р. виданою на ім'я Абрамчука В.С.;

видатковою накладною № РН-0013040 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 625532 від 21.09.2011р.;

податковою накладною № 711 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.;

довіреністю № 256 від 21.09.2011р. виданою на ім'я технолога Абрамчука В.С.

Також, дана заборгованість беззаперечно підтверджується факсограмами актів звірки взаємних розрахунків від 01.09.2011р. та від 03.10.2011р., складеними між сторонами (т.3, а.с.53-54).

Крім того, в акті Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської обласної Державної податкової служби від 27.04.2012р. № 894/22-2/30044094 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Українське зерно", код за ЄДРПОУ 30044094 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., а саме в додатку № 7 "Перелік контрагентів ТОВ "Українське зерно", код 30044094" встановлено, що дебіторська заборгованість ТОВ "АФ "Бурчак" перед ТОВ "Українське зерно" за товар "Комбікорм" на кінець звітного періоду у 3 та 4 кварталі 2011р. складає 255, 1 тис.грн. (т.3, а.с.2-44).

Саме таку суму (255 113,00 грн.) заявлено позивачем по даній справі в якості основної заборгованості.

Вимога ТОВ "Українське зерно" про сплату заборгованості за договором поставки, пені та відсотків за порушення строків оплати товару на загальну суму 1 262 697, 95 грн., в тому числі отриманого за видатковими накладними від 09.08.2011р., від 16.08.2011р., від 28.08.2011р., від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн., від 21.09.2011р., отримана ТОВ "АФ "Бурчак" ще 12.02.2013р.

Проте, ані в період з 12.02.2013р. до моменту звернення позивача до суду, ані під час судового розгляду справи № 908/1911/13 ТОВ "АФ "Бурчак" не надав суду докази звернення до правоохоронних органів з заявою щодо шахрайських чи інших кримінально-караних дій з боку посадових осіб ТОВ "Українське зерно" по підробці документів спрямованих на заволодіння грошовими коштами відповідача.

Господарський суд не приймає як доказ на користь відповідача Журнал реєстрації довіреностей за 2011р. (т.3, а.с.58-64), оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні 16.07.2013р.

Так, за твердженням відповідача, довіреність № 239 на отримання цінностей з терміном дії з 22.08.2011р. по 01.09.2011р. видана на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника "Обрій". Що і зазначено в Журналі реєстрації довіреностей за 2011р.

На думку відповідача, цим спростовується те, що за накладною № 11929 від 28.08.2011р. ТОВ "АФ "Бурчак" отримало комбікорм від ТОВ "Українське зерно" на загальну суму 55 539, 00 грн. через Абрамчука В.С., який, як вказано в накладній, діяв за дорученням № 239 (т.1, а.с.57).

Проте, господарський суд критично оцінює зміст Журналу реєстрації довіреностей за 2011р. ТОВ "АФ "Бурчак" в цій частині. Оскільки ТОВ "Українське зерно" надало суду оригінал довіреності № 238/1 від 22.08.2011р. технологу ТОВ "АФ "Бурчак" Абрамчуку Віктору Степановичу на отримання від ПП "Обрій" цінностей (висівки пшеничні) за рахунком № 350 від 22.08.2011р. Згадана довіреність № 238/1 від 22.08.2011р. в Журналі реєстрації довіреностей за 2011р. ТОВ "АФ "Бурчак" не зареєстрована,

Зазначений факт безумовно свідчить про невідповідність Журналу реєстрації довіреностей за 2011р. ТОВ "АФ "Бурчак" фактично виданим товариством довіреностям. За таких обставин відповідачем не спростовано те, що ТОВ "АФ "Бурчак" отримало комбікорм від ТОВ "Українське зерно" на загальну суму 55 539, 00 грн. через Абрамчука В.С., який діяв за дорученням № 239.

Посилання відповідача на відсутність податкових накладних ТОВ "Українське зерно" № 566 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн., № 957 від 28.08.2011р. на суму 55 539, 00 грн., № 245 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн., № 711 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн. в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "АФ "Бурчак" не спростовує висновки суду.

За приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (ПКУ), податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПКУ).

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПКУ, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Під час виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. Державною податковою інспекцією у місті Полтаві Полтавської обласної Державної податкової служби порушень з боку платника щодо видачі податкових накладних на адресу ТОВ "АФ "Бурчак" щодо поставки комбікорму, та реєстрації цих податкових накладних продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних не виявлено.

Отже, на підставі ч.1 ст.43 ГПК України, яка вимагає від господарського суду оцінювати надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд при вирішенні спору надає перевагу доводам і доказам ТОВ "Українське зерно" над доказами, наданими відповідачем.

У відповідності до ст. 655, 712 ЦК України, обов'язок оплати прийнятого у власність майна (товару) за договором і сплати за нього певну грошову суму лежить саме на покупцеві (відповідачу по справі).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявність у відповідача зобов'язань щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України.

Так, оскільки ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Як зазначено в абз. 6 п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Як зазначено в п. 5.1 договору № 28/02/11 від 28.02.2011р., оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості даної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З метою забезпечення правильної і однакової судової практики Вищий господарський суд України Інформаційним Листом від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" звернув увагу господарських судів на наступне.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідніположення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "АФ "Бурчак" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 255 113, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 43 874, 35 грн. пені та 34 853, 54 грн. - 10 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 8.3 договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р., у випадку прострочки здійснення оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Поставщику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент нарахування пені, від простроченої до сплати суми за кожен день прострочки, а також 10 % річних від простроченої до сплати суми.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 43 874, 35 грн. від суми боргу 255 113, 00 грн. за період з 22.09.2011р. по 08.02.2013р. (415 днів прострочки).

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 22.09.2011р. по 22.03.2012р. (кількість днів прострочки 183) від суми боргу 255 113, 00 грн. складає 19 801, 15 грн.

Самостійно визначаючи ціну позову в частині сум пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, господарський суд не виходить при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце прострочення оплати, та суми боргу, від якої позивачем нарахована пеня.

При цьому суд вважає неправомірним нарахування позивачем пені після 22.03.2012р. з огляду на наступне.

Як зазначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Законом та укладеним сторонами договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане (з 22.09.2011р., оскільки остання поставка товару відбулась 21.09.2011р.), і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Господарський суд також враховує, що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання (п. 8.3 Договору) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку із викладеним, позивачем неправомірно нараховано пеню до 08.02.2013р., оскільки період нарахування пені в даному випадку з 22.09.2011р. по 22.03.2012р.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 19 801, 15 грн. пені. В частині стягнення 24 073, 20 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р.сторони встановили наступний розмір процентів річних від простроченої суми за кожен день прострочки - 10 % .

Позивачем заявлено до стягнення 10 % річних у розмірі 34 853, 54 грн. від суми боргу 255 113, 00 грн. за період з 22.09.2011р. по 08.02.2013р.

Згідно розрахунку суду, 10 % річних за період з 22.09.2011р. по 08.02.2013р. (кількість днів прострочки 506) від суми боргу 255 113, 00 грн. складає 35 296, 45 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 10 % річних від простроченої суми від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлені до стягнення позивачем 10 % річних в розмірі 34 853, 54 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 333 840, 89 грн. в частині 24 073, 20 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 309 767, 69 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 7,21 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 6 195, 42 грн. судового збору (92,79 % від належних до сплати 6 676, 82 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "БУРЧАК" (72010, Запорізька область, с. Бурчак, вул. Євдокії Носаль, 32, ідентифікаційний код 34378170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 32-а, ідентифікаційний код 30044094) 255 113 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сто тринадцять) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 19 801 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот одну) грн. 15 коп. пені, 34 853 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 54 коп. - 10 % річних від простроченої суми та 6 195 (шість тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 42 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в сумі 24 073 (двадцять чотири тисячі сімдесят три) грн. 20 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 22.07.2013р.

Суддя В.М. Соловйов