Постанова № 32560013, 19.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року № 813/3576/13-а

15 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Клюк С.І.

представника позивача Шимборської О.А., представника відповідача Пилипяка П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

8 травня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000982210/9697 від 25.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки витрати операційної діяльності позивача підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно відсутності первинних документів на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «БАДМ» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні № 9/10-008 від 09.07.2013 року, поданому представником відповідача у судовому засіданні 09.07.2013 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не надано необхідних первинних документів на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТзОВ «БАДМ», а саме не представлено товарно-транспортних накладних на перевезення товару, що придбавався у зазначеного контрагента, відтак позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме витрати операційної діяльності у 4 кварталі 2012 року на 1905509,52 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «БАДМ».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» зареєстровано 28.07.1992 року, що підтверджено копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 293863 від 23.02.2010 року. Позивача узято на облік в органах ДПС 13.10.1992 року за № 13838294, що підтверджено довідкою № 3610/29-017 від 09.02.2009 року.

У період з 01.03.2013 року по 05.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД», про що складено Акт № 1339/22-10/13838294 від 12.04.2013 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування всього у сумі 1905509,52 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 400157 грн.

25.04.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1339/22-10/13838294 від 12.04.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000982210/9697, яким за порушення п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 600235,50 грн., у тому числі основний платіж 400157 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 200078,50 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.6. ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження дотримання вимог п. 138.1., п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договору поставки № 1.01/11 від 01.01.2011 року про поставку фармацевтичних товарів, косметичних та парфумерних товарів, медичних та ортопедичних товарів, укладеного між ТзОВ «БАДМ» (постачальник) та ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» (покупець), додаткової угоди від 01.01.2011 року та від 04.01.2012 року та додатків № 1 та № 2 до нього (т. 1, а. с. 76-85);

- податкових накладних № 2356 від 31.10.2012 року на суму 792824,44 грн., № 2357 від 31.10.2012 року на суму 110113,69 грн., № 2331 від 30.11.2012 року на суму 784418,70 грн., № 2332 від 30.11.2012 року на суму 108238,04 грн., № 2307 від 31.12.2012 року на суму 297041,35 грн.;

- реєстрів видаткових накладних до зведених податкових накладних (т. 3, а. с. 186-203, т. 5, а. с. 22-37, 70-72);

- видаткових накладних на товар відповідно до договору поставки № 1.01/11 від 01.01.2011 року (т. 1, а. с. 215-150; т. 2, а. с. 1-144);

- сертифікатів якості, сертифікатів відповідності товару (т. 5, а. с. 209-214);

- товарно-транспортних накладних на перевезення товарів відповідно до договору поставки № 1.01/11 від 01.01.2011 року (т. 1, а. с. 128-214, т. 5, а. с. 129-208, т. 6-17).

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем вимог п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, зазначених у Акті податкової перевірки № 1339/22-10/13838294 від 12.04.2013 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність у позивача належних первинних документів на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТзОВ «БАДМ», а також висновки про заниження податку на прибуток всього на суму 400157 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що придбані позивачем у контрагента ТзОВ «БАДМ» товари використані ним у своїй господарській діяльності, про що вказано відповідачем у Акті податкової перевірки (стор. Акта перевірки 7-8).

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, а саме документів, що підтверджують транспортування товару. Відповідно до умов договору поставки № 1.01/11 від 01.01.2011 року поставка товару здійснюється Постачальником (ТзОВ «БАДМ») на умовах DDP. Позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних на перевезення товарів відповідно до договору поставки № 1.01/11 від 01.01.2011 року як доказ транспортування товару, придбаного у контрагента ТзОВ «БАДМ».

Крім того, Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у Акті податкової перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на наведене, твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій є недостатньою для встановлення порушення позивачем вимог п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Обставини, викладені у Акті перевірки № 1339/22-10/13838294 від 12.04.2013 року стосовно порушення позивачем п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби № 0000982210/9697 від 25.04.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби № 0000982210/9697 від 25.04.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» (ЄДРПОУ 13838294) 3797 (три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 24 липня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.