Ухвала суду № 32559395, 23.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий першої інстанції Клепка Л.І.

Доповідач: Осипчук О.В.

Категорія: 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„23" липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Осипчук О.В.,

суддів: Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі: Трибраті О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи, за апеляційною скаргою позивача на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю батька, неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 60 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З вказаним судовим рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги відповідач посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального права, а саме статті 1167,1168 ЦК України, оскільки підприємство, сплативши певну суму страхових внесків, не несе в подальшому матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким. Суд не врахував, що ці відносини регулюються нормами законодавства про соціальне забезпечення, зокрема, главою 67 ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності». Позивачкою не надано доказів порушення нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовження активного громадського життя та докладання додаткових зусиль для організації життя. Крім того, визначена грошова сума у розмірі 60 000 грн. не відповідає принципу розумності та справедливості.

В апеляційному суді ОСОБА_1 та її представник заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограми, які зареєстровані в журналі телефонограм № 1 за номерами 1009,1010.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка з 18.11.2000 року до 19.01.2010 року перебувала у юридичному шлюбі із загиблим ОСОБА_3 Від шлюбу має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого в свідоцтві про народження вказаний загиблий чоловік. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був смертельно травмований на виробництві під час виконання трудових обов'язків. Зазначена обставина підтверджується актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 19.01.2013 та актом № 38 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 19.01.2013 року.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції керувався статтями 1167,1168 ЦК України і виходив з того, що відшкодування моральної шкоди покладається саме на підприємством, на якому загинув батько дитини, в інтересах якої подано позов. З акту про нещасний випадок вбачається, що основною причиною настання нещасного випадку є незадовільний технічний стан засобів виробництва, особиста необережність загиблого є супутньою причиною і з огляду на ст. 153 КЗпП України сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди особі, яка має на це право згідно із законом і не звільняє відповідача від відповідальності за незабезпечення безпечних умов праці.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Довід скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права і необхідності керуватися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» є безпідставним, оскільки відповідно до ч.1 ст. 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору ( контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. У зв'язку з цим зазначений Закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві. Такі відносини регулюються статтями 1167,1168 ЦК України.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2011 року(справа № 6-41цс11) та у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року (справа № 6-46цс11), які є обов'язковими для застосування судами України при розгляді справ.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трагічна та передчасна смерть потерпілого призвела до того, що його син залишився без батьківського піклування та виховання, зазнав важкої психологічної травми, назавжди втратив потенційний зв'язок з близькою людиною і з урахуванням ст. 3 Конституції України та додержуючись принципів поміркованості, виваженості, розумності та справедливості визначився із сумою у розмірі 60 000 грн.

Визначаючись саме з таким розміром суми суд керувався не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття звістки про смерть близької людини - почуття розгубленості, гострого жалю, відчаю, страху перед майбутнім, але й тими, які характеризують їх зовнішній прояв - порушення звичайного способу життя, вимушеність докладання додаткових зусиль для організації свого життя в зв'язку з передчасною та безповоротною втратою близької людини.

Апеляційний суд погоджується з розміром суми на відшкодування моральної шкоди, визначеною судом першої інстанції, тому доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом принципів розумності та справедливості до уваги не приймає.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази і дав їм належну правову оцінку. Рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування немає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, тому до уваги апеляційним судом не приймаються.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: