Постанова № 32559340, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 11:54 № 826/7052/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Грабовського В.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Кириченко Р.Ю.,

представника відповідача - Шмігеля Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус РВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки здійснені між позивачем та ПП «А-Ліра», ТОВ «Вортекс-Транс», ПП «Стрим», ФОП ОСОБА_3, правочини є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС №0015382202 та №0015392202 від 29.12.12 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що 12.11.12 р. по 30.11.12 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Крокус РВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р., валютного та іншого законодавства з 01.07.11 р. по 30.09.12 р. за результатами якої складено акт №1141/2202/36757295 від 07.12.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198,6 ст.198, 201 Податкового кодексу України ТОВ «Крокус РВ» занижено податок на додану вартість всього у сумі 387401,00 грн.;

абзацу «в» пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.135.2 ст. 135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибутку у сумі 555197 грн.

На підставі акту перевірки №1141/2202/36757295 від 07.12.12 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення - рішення №0015382202 від 29.12.12 р., податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 555 197,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 75 019,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0015392202 від 29.12.12 р., податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 387401,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 96850,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Крокус РВ» мало господарські відносини із та ПП «А-Ліра», ТОВ «Вортекс-Транс», ПП «Стрим», ФОП ОСОБА_3

На виконання зазначених договорів контрагенти надавали ТОВ «Крокус РВ» товар (послуги) та було виписано податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до акту перевірки та пояснень представника відповідача підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС отримано акт 02.10.2012 р. № 313/1710-2705901630 Про результати зустрічної звірки ОСОБА_4 щодо підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з платником податків ФОП ОСОБА_5 за липень, жовтень 2011 р. В акті перевірки зазначено, що відділом податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Світловодської ОДПІ отримано акт Кіровоградської ОДПІ від 28.09.2012 року 478/1710/2824923451 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності декларування податку на додану вартість фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 по відносинах з ТОВ «Продовольча компанія України», за період липень, жовтень, грудень 2011 року».

На підставі наданого письмового пояснення до акту та його документального підтвердження встановлено, що ФОП ОСОБА_5 реалізовано товар ФОП ОСОБА_4 в липні, жовтні 2011 р. Також до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від ДПІ у Франківському районі м. Львова надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ,.Продовольча компанія України" від 05.03.2012 року № 161/23- 2/34977580 за грудень 2011 року, згідно якого не можливо провести зустрічну звірку в зв'язку з тим, що направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. ФОП ОСОБА_5 безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях) за рахунок сум податку на додану вбогість по податкових накладних, виписаних на товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.

Згідно пояснень ФОП ОСОБА_4 від 14.11 2011р., 05.12.2011 та 22.12.2011 , він не являється кінцевим споживачем, а реалізував дану продукцію, придбану у ФОП ОСОБА_5 наступним -трагентам-покупцям, серед яких ТОВ «Крокус РВ» у липні 2011 року.

ФОП ОСОБА_4 не надані документи підтверджуючі транспортування ТМЦ та документи підтверджуючі оплату за транспортування ТМЦ.

Враховуючи те, що поставка товарів (робіт, послуг) на адресу ФОП ОСОБА_5 не

підтверджена відповідними обставинами (про що викладено в акті перевірки від 28.09.2012 року, то відповідно ФОП ОСОБА_4 не міг використати цей товар при реалізації на адресу контрагентів-покупців, серед яких ТОВ «Крокус РВ» у липні 2011року.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ДПІ у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби надійшов акт від 15.06.2012 №82/22/34323178 Про результати планової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «А-Ліра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 01.07.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

До перевірки передані частково первинні документи щодо діяльності ПП "А-Ліра" за липень 2010 - серпень 2012 слідчим СВ ПМ ДПА у Херсонській області ДПС Литвиненко С.А. згідно розписки від 17.05.12, та частково отримано згідно супроводжувального листа від 18.05.12 №3314/7/ 09-014. Бухгалтерська та податкова документація за вересень - грудень 2011 року була отримана від ПП "А-Ліра" згідно листа від 05.06.12 №05/06 (вх. від 05.06.12 №2803/10/22). Перевіркою податкової міліції фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання не встановлено. Документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «А-Ліра» за юридичною адресою не знаходяться. Документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що підтверджують фактичне - переміщення та доставлення товару, та відповідно його реалізацію, від контрагентів постачальників до ПП «А-Ліра» і далі, до контрагентів-покупців. не надано. Реального настання подій, фактичного переміщення (поставки) товарів ПП «А-Ліра», не встановлено.

Оскільки у ПП «А-Ліра» відсутні трудові ресурси відповідної кваліфікації, діючі складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Перевіркою ПП «А-Ліра» встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. В ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Крім того, до перевірки не було надано документів, які б підтверджували надання послуг (товаро-транспортні накладні).

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28.04.2012 року №1076/22-9/37567227 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Лігрос-ЛТД» в якому зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Лігрос-ЛТД» податкового та іншого законодавства за період з 28.08.2011 року по 31.03.2012 року з урахуванням наступних даних: висновок №767 «Щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності» отриманий від ГВПМ ДПІ у Печерському р-н. м. Києва. Згідно висновку №767 отриманого від ГВПМ ДПІ у Печерському р-н. м. Києва ДПС відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами; висновок спеціаліста №213 від 24.04.2.2012 року сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, зазначено про те, що підписи на установчих, звітних документах ТОВ «Компанія «Лігрос-ЛТД» виконані не посадовою особою підприємства.

За січень 2012 року ТОВ "Вортекс Транс" не підтвердило жодним первинним документом здійснення ним господарської діяльності, руху, активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків, а отже має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання. В ході проведення перевірки не підтверджена реальність господарських операцій з поставки та надання послуг ТОВ «ВОРТЕКС ТРАНС» контрагентам-покупцям, серед яких ТОВ «Вортекс Транс», в січні 2012 року, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

До ДПІ у Печерському районі м.Києві ДПС від ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС надійшов акт №1575/22-70/32312337 від 19.09.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Стрим», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.04.11 по 30.06.12. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.09.12 року.

Відповідно до акту №1575/22-70/32312337 від 19.09.2012р. відсутня можливість підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Стрим» по його контрагентам.

Отже, з вищевикладеного Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва при проведенні перевірки ТОВ «Крокус РВ» зробила висновок, що враховуючи висновки перевірок ПП «А-Ліра», ТОВ «Вортекс-Транс», ПП «Стрим», ФОП ОСОБА_3, зроблено висновок про недодержання чинних норм законодавства позивача у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Крокус РВ» та ПП «А-Ліра», ТОВ «Вортекс-Транс», ПП «Стрим», ФОП ОСОБА_3останнє було належним чином зареєстроване як платник податку.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень стало, в тому числі, не підтвердження первинними документами фактів транспортування (перевезення) товару від постачальника до покупця, а саме відсутності у позивача товарно-транспортних накладних.

Однією з найбільш суттєвих ознак фактичного вчинення господарської операції щодо купівлі-продажу товарів є наявність доказів їх перевезення. Таке обумовлене складністю у фальсифікуванні відповідних документів.

До матеріалів справи в підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками.

Відповідно до пункту 11 вищезазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Також, пунктом 3.6 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальника, оформляються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Як вбачається з приписів цієї норми як на підставі товарно-транспортної накладної, так і на підставі прибуткового ордеру може здійснюватися саме оприбуткування запасів.

Тобто на підставі прибуткового ордеру у бухгалтерському обліку може відбуватися відображення надходження запасів.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва не надала доказів правомірності податкового повідомлення-рішення №0015382202, №0015392202 від 29.12.12 р., суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС №0015382202 від 29.12.12 р. та №0015392202 від 29.12.12 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов