Рішення № 32558523, 30.05.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 412/1639/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області в складі: головуючого судді: Баличевої М. Б., при секретарі: Олєйнікової Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодон цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Краснодонвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з дійсним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно вироку Краснодонського міськрайсуду Луганської області від 04.12.2012 р. було визнано винними та притягнуто до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах заступника директора по виробництву структурного підрозділу ш/у «Суходільська-Східна» ПАТ «Краснодонвугілля» - ОСОБА_2, помічника начальника дільниці № 4 цього підприємства ОСОБА_3 за ст.. 273 ч.2 КК України та начальника зміни з охорони праці зазначеного підприємства ОСОБА_4 за ст.. 273 ч.1 КК України. Під час виконання ним трудових обов»язків 21.07.2012 р. його травмувало, в зв»язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації КУ «Красно донська міська лікарня» з 21.07.2012 р. по 03.08.2012 р. , потім лікувався в травматологічному відділенні до 07.08.2012 р. , після його було переведено до опікового відділення КУ «Луганська обласна клінічна лікарня», де лікувався до 12.09.2012 р. З 12.09.2012 р. по 10.10.2012 р. перебував на амбулаторному лікуванні, після чого був направлений на стаціонарне лікування в травматологічне відділення медико-реабілітаційного центру м. Красний Луч, де знаходився до 02.11.2012 р. після чого лікувався амбулаторно до встановлення йому інвалідності. На підставі рішення Луганської спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 2 група інвалідності. Його провина в тому, що трапилось цілком виключена, т.я відносно нього в порушені кримінальної справи було відмовлено. Вважає, що шкоду повинно відшкодовувати підприємство, працівники якого її завдали. Моральна шкода, яка ним заявляється в сумі 300 000 грн, полягає, в тому, що він переніс сильний фізичний біль, ампутацію лівої голені, він є молодою людиною, однак, тепер створити сім»ю йому буде дуже важко, інвалідність порушила його плани та сподівання на майбутнє, продовження зайняття активною громадською роботою та спортом, адже він приймав участь у змаганнях, отримував винагороди та призи, також все це відобразилось на його кар»єрному та професійному зростанні. З моменту травми його постійно турбують безсоння, біль пошкодженої частини тіла, мешкає у багатоповерховому будинку на дев»ятому поверсі, ліфт відсутній, щоденний вихід на вулицю також завдає йому значних страждань та зусиль, планує придбати через це житло на більш ніжних поверхах. В зв»язку з наведеним він вважає, що з відповідача підлягає стягненню саме ця сума шкоди.

У судовому засіданні позивач підтримав, заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні, викладеним у позові.

Представник позивача також підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, пояснив, що в межах кримінальної справи цивільний позов не розглядався, провина працівників підприємства повністю доведена, тому відповідальність несе підприємство, т.я вони перебували з ним у трудових відносинах, за їх провини позивач став інвалідом, у нього встановлено протез замість лівої голені, він проходив дуже довгий період реабілітації, ця трагедія цілком змінила його життя, в грошовому еквіваленті це визначити неможливо, йому необхідно придбати житло, протез кращої якості.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає вимоги

необґрунтованими, не зрозуміло з чого виходив позивач, заявляючи вимоги у такій сумі, провини в тому ПАТ «Краснодонвугілля» немає, своїм правом про розгляд позову у кримінальній справі він не скористався.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки раніше ОСОБА_1 не заявляв відповідних вимог, не заперечував своє перебування у трудових стосунках з відповідачем, вважає, що його вже притягнуто до кримінальної відповідальності, вирок набрав чинності, тож вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог, т.я сума дуже завищена, зокрема, ним ніякої шкоди позивачу завдано не було, також вже був притягнут до кримінальної відповідальності, факт знаходження у трудових відносинах з відповідачем не заперечував.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , підтвердив, що знаходився у трудових стосунках з відповідачем, та його було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Суд,вислухавши сторони, їх представників, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, оцінюючи докази у сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вироку Краснодонського міськрайсуду Луганської області від 04.12.2012 р. ОСОБА_2 заступника директора по виробництву блоку 3/3 СП ш/у «Суходільске-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» та ОСОБА_3 підземного гірничого робітника СП ш/у «Суходільске-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля», що тимчасово займав посаду помічника начальника дільниці № 4, засуджено за ст. 273 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, першому без позбавлення права займати посади, пов»язані з виконанням адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядницькими обов»язками, другого- з позбавленням права займати посади, пов»язані з виконанням обов»язків зазначених вище строком на 1 рік, звільнено від відбуття покарання умовно на 1 рік. ОСОБА_4 в.о. начальника зміни з охорони праці СП ш/у «Суходільське-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» засуджено за ст. 273 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі без позбавлення права займати відповідні посади, також звільнено від відбуття покарання умовно на 1 рік.

Вирок набрав законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання своїх трудових обов»язків 21.07.2012 р. з ним стався нещасний випадок: на нього налетів спецмайданчик, що травмував йому ліву ногу.

Відповідно висновку судової гірничотехнічної експертизи за № 179-1/12 від 15.10.2012 р. дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають вимогам ЗУ «Про охорону праці», «Гірничого закону України», Правил безпеки у вугільних шахтах, посадових інструкцій, тощо, що перебуває у причинному зв»язку з травмуванням гірничого робітника очисного вибою ОСОБА_1

В зв»язку з чим у ОСОБА_1 було виявлені ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень - ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом лівої ключиці, відкритий багатооскольчатий перелом обох кісток середньої треті лівої голені з послідуючою ампутацією лівої голені, обширні рвані рани лівої голені, некроз м»яких тканин культи лівої голені, травматичний та геморагичний шок 1-2 ступеню, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи за № 665 від 11.10.2012 р., що міститься в матеріалах кримінальної справи.

В зв»язку з чим ОСОБА_1 тривалий час перебував на лікуванні.

Згідно довідки МСЕК за № 608842 від 19.11.2012 р. ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, зазначена причина інвалідності - нещасний випадок на виробництві, різко виражено обмеженість життєдіяльності, перебуває на «Д» обліку у лікарів - травматолога, невропатолога, протезування лівої голені.

Провина ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 доведена, вирок набрав законної чинності, ст. 61 ч.4 ЦПК України передбачено,що «вирок ( постанова) у кримінальній справі, що набрали законної сили …. обов»язкові для суду, що розглядає справу

про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок чи постанову….».

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, в п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4 ( із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 визначено, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні питання щодо задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує наведені позивачем посилання, зміни як в фізичному, так і психологічному стані, руйнування його планів на майбутнє, подальший уклад життя.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України «юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків».

Факт перебування позивача та третіх осіб у трудових відносинах з відповідачем встановлено вироком суду та підтверджується матеріалами справи ( копією трудової книжки, копіями наказів).

Окрім того, «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» ( ч.2 ст. 1187 ЦК України)

В даному випадку не може бути застосування положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України, якими регламентовано, що «особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого», оскільки стосовно ОСОБА_1 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 273 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України ( постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.10.2012 року ).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються.

Суд вважає посилання представника відповідача щодо невикористання позивачем свого права пред'явлення позову в межах кримінальної справи необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тобто це не її обов»язок.

В такому випадку «особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства ( ч.7 ст. 128 КПК України).

П. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4 ( із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 передбачено, що «за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті

130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Позивачем доведено, що діями третіх осіб йому завдано моральну шкоду, оскільки він переніс сильні психологічні та душевні хвилювання, його здоров»ю як молодій людині завдано значної шкоди, йому необхідно було все це пережити, протезування лівої голені, визнання інвалідом 2 групи, руйнування його життєвих планів, обмеження життєдіяльності, зокрема, у зайнятті спортом, веденні попереднього активного громадського способу життя, та неможливість в подальшому щось планувати, оскільки невідомо, як це відобразиться на його стані здоров»я та самопочутті, незручність у пересуванні в будинку, в якому він мешкає, відсутність ліфту завдає значних зусиль для щоденного пересування, тощо.

З огляду на викладене, враховуючи невизнання позовних вимог в повному обсязі, тобто відсутність розуміння скоєного, співчуття та бажання допомогти, бажання відшкодувати шкоду у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, суд враховує передбачений цивільним законодавством розмір моральної шкоди, який повинен відповідати мірі розумності та справедливості відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4 ( із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5, в якому зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості»,тож вважає спричинення моральної шкоди позивачу доведеним, обґрунтованість позовних вимог, та приходить до висновку, що відповідальність щодо моральної шкоди необхідно покласти на відповідача та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.

На підставі ст. ст. 11, 23,1172, 1187 ЦК України, п.п.3, 8,9 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4 ( із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5, керуючись ст. ст. 5 - 15,60,61, 205, 209, 212 - 215,292 ЦПК України, ст. 128 КПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Краснодонвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Краснодонвугілля» ( п/р 26004962488307, ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк МФО 334851, код 32363486) на користь ОСОБА_1 ( і.к НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 80 000 ( вісімдесят тис. ) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його отримання копії цього рішення в апеляційний суд Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Головуючий: М.Б.Баличева