Ухвала суду № 32557513, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року м. Київ К/9991/67512/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 2а-1425/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Престиж»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Престиж» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 27.01.2011 № 0000422330 та № 0000432330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ТБ «Престиж» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, складено акт № 58/23-304/31690708 від 18.01.2012, в якому зафіксовано порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «е» п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 6.2 п. 6 наказу ДПА України № 1969 від 21.12.2010, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в розмірі 314 446 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 186 131 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 27.01.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000412330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 186 132 грн., в т.ч.: 186 131 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000422330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 314 447 грн., в т.ч.: 314 446 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000432330 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за 3 міс. 2011 року на 21 040 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 040 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2007 між ТОВ «ТБ «Престиж» (замовник) та ТОВ ІВФ «Спецтехстрой» (підрядник) укладений договір № 0711/58/07, предметом якого є виконання капітального та поточного ремонту будівель та споруд ТОВ «ТБ «Престиж», що розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоніцівка, вул. Заводська, 49, к-1.

Факт виконання вказаного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт за січень та квітень 2011 року, платіжними дорученнями, банківськими виписками, пояснювальними записками, локальними кошторисами на певні роботи, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, податковими накладними.

31.01.2006 між ТОВ «ТБ «Престиж» (покупець) та ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (продавець) укладений договір № 162/06, предметом якого є придбання кондитерських виробів.

На виконання умов вказаного договору позивачем отримано від ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» кондитерських виробів на загальну суму 1 479 139,04 грн., у т.ч. ПДВ - 246 523,18 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними, які свідчать про факт оприбуткування кондитерських виробів у господарській діяльності позивача.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» у безготівковій формі на поточний рахунок, згідно платіжних доручень, що підтверджується банківськими виписками.

Придбані позивачем кондитерські вироби були реалізовані іншим суб'єктам господарювання (ПАТ «Первухінський цукровий завод», ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка»), що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: товарно-транспортними накладними та податковими накладними, тобто використані у власній господарській діяльності.

ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» виписані та надані позивачу податкові накладні, що включені ТОВ «ТБ «Престиж» до реєстрів отриманих податкових накладних за квітень та травень 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. «е» п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Згідно п. п. 12.3, 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, у графі 4 одиниця виміру товарів/послуг зазначається - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; у графі 5 вказується кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: «послуга/проценти тощо».

Тобто, у разі якщо послуги (роботи) не мають таких показників як кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг, то платником податку в податкові накладній вказується, зокрема, у графі 4 -«грн.», а графі 5 - «послуга».

Як встановлено матеріалами справи, спірні податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит січня та квітня 2011 року, містять в графі 4 «одиниця виміру товару» - «грн.», а в графі 5 «кількість (об'єм , обсяг)» - «послуга».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

За встановлення в судовому порядку реального виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», ТОВ ІВФ «Спецтехстрой»), з підтвердженням відповідними бухгалтерськими документами, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та підтвердженням податкового кредиту податковими накладними, оформленими належним чином у відповідності до вимог законодавства та Порядку заповнення податкової накладної, донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставним.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді М.І. Головачова